вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" вересня 2019 р. Справа № 911/1619/19
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом приватного підприємства «Славутич-тара» (69006, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 187, кв. 33, код 33652465)
до товариства з додатковою відповідальністю «Синявське» (09602, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Зарічна, буд.2, код 00385856)
про стягнення 229 692,90 гривень
За участю представників:
від позивача: Козир С.В.;
від відповідача: Іллінський О.В.
Приватне підприємство «Славутич-тара» (позивач) звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Синявське» (відповідач) про стягнення 229 692,90 грн. заборгованості, з яких: 137 163 грн. 54 коп. основного боргу, 15 468 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 3 682 грн. 96 коп. 3% річних, 36 829 грн. 62 коп. 30% річних, 30 548,55 коп. пені, 6000 грн. 00 коп. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 10/04 від 10.04.2018.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.08.2019.
В підготовчому засіданні 01.08.2019 оголошено перерву до 05.09.2019.
На адресу господарського суду Київської області 02.08.2019 від відповідача надійшов лист із відзивом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 26.09.2019.
26.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
26.09.2019 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.04.2018 між Приватним підприємством «Славутич-тара» (Продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Синявське» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10/04, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність іншій стороні майно (дробину пивну і/або пивні дріжджі), далі (товар), а покупець - прийняти його і оплатити за нього певну грошову суму на умовах, обумовлених договором.
Оплата за договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки товару (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що покупець, який порушив свої зобов'язання по оплаті товару в обумовлені цим договором терміни, або має обґрунтовані припущення про можливу затримку/несплату товару у термін, передбачений цим договором, зобов'язаний негайно сповістити про це продавця. В іншому випадку покупець сплачує продавцю узгоджений розмір збитків, які підлягають відшкодуванню у сумі 1000,00 грн. за кожен випадок порушення. При цьому продавець за цим договором звільняється повністю від необхідності попередження виникнення збитків шляхом здійснення будь яких дій.
Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі несплати вартості товару в термін, обумовлений цим договором, Покупець, на першу вимогу продавця, виплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 3% від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення та відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних.
Згідно п. 6.4. договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в межах строків позовної давності.
На виконання умов договору позивачем відповідачу передано товар за видатковими накладними №3537, №3538, №3539, №3540 від 07.08.2018; №3957 від 01.09.2018; №3994 від 03.09.2018 на загальну суму 149 632,54 грн., на підтвердження чого позивач надав до суду копії вказаних видаткових накладних та копії товарно-транспортних накладних.
Як встановлено судом, відповідач в порушення п. 3.1. купівлі-продажу № 10/04 від 10.04.2018 в повному обсязі не оплатив отриманий товар, здійснивши лише часткову оплату видаткової накладної №3537 у розмірі 12 469,00 грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем склав 137 163,54 грн.
В порядку досудового врегулювання спору Приватне підприємство «Славутич-тара» направляло на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Синявське» претензію б/н від 20.09.2018, в якій просило останнього погасити наявну заборгованість.
Як стверджує позивач, вказана претензія залишена без відповіді, повне погашення заборгованості не здійснено, у зв'язку з чим, він звернувся з позовом до суду про стягнення 137 163 грн. 54 коп. основного боргу, 15 468 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 3 682 грн. 96 коп. 3% річних, 36 829 грн. 62 коп. 30% річних, 30 548, грн. 55 коп. пені, 6000 грн. 00 коп. збитків.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що строк оплати товару не настав, оскільки договором такий строк не встановлений, а вимоги про оплату товару він не отримував.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 137 163 грн. 54 коп. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 10/04 від 10.04.2018, позивачем за період з 07.08.2018 по 13.06.2019 нараховано 30 548,55 грн. пені, а зокрема:
- За видатковою накладною № 3537 нараховано 2 665,89 грн. пені за період з 07.08.2018 по 13.06.2019;
- За видатковою накладною № 3538 нараховано 6 016,53 грн. пені за період з 07.08.2018 по 13.06.2019;
- За видатковою накладною № 3539 нараховано 5 688,89 грн. пені за період з 07.08.2018 по 13.06.2019;
- За видатковою накладною № 3540 нараховано 7 207,92 грн. пені за період з 07.08.2018 по 13.06.2019;
- За видатковою накладною № 3957 нараховано 8 969,32 грн. пені за період з 01.09.2018 по 13.06.2019;
- За видатковою накладною № 3994 нараховано 9568,92 грн. пені за період з 03.09.2018 по 13.06.2019;
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.
Суд, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, здійснив перерахунок розміру пені від кожної неоплаченої видаткової накладної та дійшов висновку, що розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 24 487,21 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000 грн. погоджених збитків на підставі п. 4.3. договору купівлі-продажу № 10/04 від 10.04.2018.
Суд вважає, що за своєю правовою природою погоджені сторонами в п. 4.3. договору збитки є штрафом, як різновид неустойки у відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
З огляду на те, що відповідачем допущено 6 випадків порушення оплати товару за 6 видатковими накладними, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення 6 000,00 грн. погоджених збитків.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 10/04 від 10.04.2018, позивачем за період з вересня 2018 року по червень 2019 року нараховано 15 468,23 грн. інфляційних втрат та 3 682,96 грн. 3 % річних за період з 07.08.2018 по 13.06.2019.
Також позивач просить стягнути з відповідача 36 829,62 грн. 30 % річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими грошовими коштами за період з 07.08.2018 по 13.06.2019.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17).
Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 908/24/18.
Судом встановлено, що п. 4.4. договору купівлі-продажу № 10/04 від 10.04.2018 визначено, що у разі несплати вартості товару в термін, обумовлений договором, покупець, на першу вимогу продавця, виплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 3 % від суми неоплаченого в строк платежу за кожен день прострочення і відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 30 % річних.
З огляду на наведене, суд вважає правомірним одночасне стягнення 3 % річних та 30 % річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими грошовими коштами.
Судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем 30 % річних від простроченої суми за неправомірне користування чужими грошовими коштами, та встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, що строк оплати товару не настав, оскільки не встановлений договором а вимоги про оплату позивач не пред'являв, спростовуються положеннями ст. 692 ЦК України, відповідно до якої строк оплати настає в момент отримання товару чи товаророзпорядчих документів на такий товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 137 163 грн. 54 коп. основного боргу, 15 468 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 3 682 грн. 96 коп. 3% річних, 36 829 грн. 62 коп. 30% річних, 24 487 грн. 21 коп. пені та 6000 грн. 00 коп. погоджених збитків.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Синявське” (09602, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Зарічна, буд.2, код 00385856) на користь приватного підприємства “Славутич-тара” (69006, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 187, кв. 33, код 33652465) 137 163 (сто тридцять сім тисяч сто шістдесят три) грн. 54 коп. основного боргу, 15 468 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 3 682 (три тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 96 коп. 3% річних, 36 829 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 62 коп. 30% річних, 24 487 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 21 коп. пені, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. збитків та 3354 (три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 47 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.10.2019
Суддя Т.Д. Лилак