ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2019Справа № 910/10851/19
За позовом Фізичної особи - підприємця Николина Василя Юрійовича
до Фізичної особи - підприємця Рідченко Володимира Юрійовича
про стягнення 39 438,00 грн
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Саницька Б.В.
Учасники справи:
позивач: не з'явився;
відповідач: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Николин Василь Юрійович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Рідченко Володимира Юрійовича (надалі - відповідач) про стягнення з останнього безпідставно набутих грошових коштів у сумі 39 438, 00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує, що ним помилково 21.12.2018 перераховано на користь відповідача гроші кошти у зазначеній сумі, що підтверджується квитанцією №5064-21-003/С від 21.12.2018, при цьому будь-яких договорів та інших правочинів, які були б підставою для здійснення платежів між ним та відповідачем не вчинялось, а тому вказані грошові кошти підлягають поверненню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 10.09.2019.
02.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 10.09.2019 о 10:30 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у задоволенні клопотання позивача про участь Фізичної особи - підприємця Николина Василя Юрійовича у судовому засіданні, призначеному на 10.09.2019 о 10:30, в режимі відеоконференції відмовлено, оскільки у Господарського суду міста Києва відсутня технічна можливість для забезпечення проведення вказаного судового засідання в зазначеному режимі.
09.09.2019 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання 10.09.2019 сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 судове засідання відкладено на 02.10.2019 про що повідомлено сторін у справі. Зобов'язано позивача у строк до 02.10.2019 надати оригінал квитанції №5064-21-003/С від 21.12.2018, копія якої міститься у матеріалах справи та письмові пояснення щодо зазначення у вказаній квитанції призначення платежу: «За посл. - оплата за підготовку документів на реєстрацію, Без ПДВ, Николин Василь Юрійович , АДРЕСА_1 ».
На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2019, через відділ діловодства суду позивачем 30.09.2019 надано оригінал зазначеної вище квитанції та зазначено, що ним помилково перераховано відповідачу грошові кошти та зазначено призначення платежу, оскільки жодних договорів між ним та відповідачем не укладалося та останнім не здійснювалося жодної підготовки будь-яких документів для реєстрації.
Також, 30.09.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Сторони в судове засідання 02.10.2019 не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Ухвали суду було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відмітками канцелярії суду на звороті таких ухвал. До матеріалів справи долучено конверти-повернення з адреси місцезнаходження відповідача з відмітками відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.12.2018 позивач перерахував на рахунок НОМЕР_1 , що належить відповідачу кошти в сумі 39 438,00 грн, що підтверджується квитанцією №5064-21-003/С від 21.12.2018, з призначенням платежу «За посл. - оплата за підготовку документів на реєстрацію, Без ПДВ, Николин Василь Юрійович , АДРЕСА_1 ».
21.05.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ст.1212 ЦК України в якій просив повернути кошти у розмірі 39 438,00 грн, як безпідставно отримані у семиденний строк з дня отримання вимоги. Вимога була направлена 21.05.2019, про що свідчить опис вкладення зі штампом поштового відділення.
Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначених грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, посилаючись на ст. 1212 ЦК України.
Частиною 1 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст.1212 ЦК України, яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З аналізу статті 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.
Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 ЦК України.
За змістом ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень вище вказаних норм, дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно (кошти).
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Як вбачається з квитанції №5064-21-003/С від 21.12.2018, за якою позивачем перераховано кошти відповідачу в ній відсутні будь-які посилання на договір чи рахунок на підставі якого вони могли би бути перераховані.
Також, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначені відомості про види діяльності відповідача за кодами КВЕД (класифікація видів економічної діяльності) в них відсутній вид діяльність за яким відповідач міг би надавати послуги щодо підготовки документів на реєстрацію, посилання на яку містяться у зазначеній вище квитанції. Згідно даних державної статистики, визначеної на підставі даних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік основним видом діяльності відповідача є «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки».
Окрім того, відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не надав, доказів, які б спростовували викладені у позові обставини, останнім суду також надано не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем грошові кошти у сумі 39 438, 00 грн було перераховані на рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами не існувало та не існує жодних договірних правовідносин та зобов'язань, які були б підставою для перерахування зазначених грошових коштів.
Зокрема вказані відомості відсутні у суду на момент ухвалення рішення та не спростовані відповідачем.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 39 438, 00 грн є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 ЦК України.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст.78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати позивача, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рідченко Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Николина Василя Юрійовича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП) 39 438 (тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн 00 коп. безпідставно одержаних грошових коштів та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2019.
Суддя Я.А.Карабань