Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/839/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретарі судового засідання: Данілейко В.В., Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 М., ордер серії ЖТ №25586 від 08.07.2019 (приймав участь в судових засіданнях 17.09.2019, 30.09.2019);
Чайковська Т.П., представник за довіреністю №1322-05 від 16.09.2019 (приймала участь в судовому засіданні 01.10.2019);
від відповідача: Кучевський В.В., представник за довіреністю №01/2585 від 16.09.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (м.Житомир)
до Комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" (м.Житомир)
про стягнення 159112,84 грн.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 17.09.2019 по 30.09.2019 та з 30.09.2019 до 01.10.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" про стягнення 159112,84грн, з яких: 151441,21грн основного боргу, 609,91грн 3% річних та 7061,72грн пені, а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №06-181 від 26.12.2018 про постачання електричної енергії постачальнику універсальних послуг.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.08.2019 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 17.09.2019; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
В судовому засіданні оголошувались перерви з 17.09.2019 по 30.09.2019 та з 30.09.2019 до 01.10.2019.
Представники позивача в судових засіданнях 17.09.2019, 30.09.2019 та 01.10.2019 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях 17.09.2019, 30.09.2019 та 01.10.2019 проти позову заперечив, просив у позові відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву №01/2565 від 12.09.2019 (а.с.48-52). Зокрема, зазначив, що у травні 2019 року відповідачем було спожито понаднормові обсяги електричної енергії, оскільки відповідач не мав можливості відмовитись від споживання позадоговірних обсягів електричної енергії для забезпечення безперебійного функціонування лікарні у звичайному режимі. Також вказав, що відповідач виконував умови договору належним чином та до нього не можуть застосовуватись штрафні санкції у вигляді пені та 3% річних, оскільки відповідач є бюджетною установою, яка обмежена щодо проведення розрахунків за позадоговірними зобов'язаннями.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник/позивач) та Комунальною установою "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" Житомирської обласної ради (споживач/відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №06-181 (далі - договір №06-181) (а.с.9-11).
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Відповідно до п.1.2.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі-ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Згідно п.1.1 договору №06-181, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору(а.с.81-83).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 договору №06-181).
Відповідно до пункту 2.1 договору №06-181, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього договору.
Пунктом 3.1 договору №06-181 сторони передбачили, що умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати наступне:
ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором;
споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.
Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 3.3 договору №06-181).
Згідно п.3.4 договору №06-181, датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1 договору №06-181).
Відповідно до пункту 5.8 договору №06-181, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з пунктом 5.9 договору №06-181, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до пункту 5.10 договору №06-181, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Пунктом 6.2 договору №06-181, серед іншого, сторони домовились, що споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (пункт 13.1 договору №06-181).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств.
Також, 26.12.2018 Комунальною установою "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" Житомирської обласної ради було підписано заяву приєднання до умов договору споживача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", якою споживач з 01.01.2019 приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника (а.с.84).
Позивачем подано до матеріалів справи додаток №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - комерційну пропозицію №2-УП для споживачів універсальних послуг дії для бюджетних установ (а.с.13-14).
Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що дана комерційна пропозиція у відповідача відсутня та останнім не підписувалась.
Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що дана комерційна пропозиція є додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, вона офіційно оприлюднена та розміщена на сайті http://www.ztoek.com.ua/docs/comprbu.pdf, отже, є погодженою сторонами в силу вимог п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п.3.1.8. ПРРЕЕ).
Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п.3.1.9 ПРРЕЕ).
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, відповідач є бюджетною організацією.
В судовому засіданні було досліджено офіційний сайт ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" - http://www.ztoek.com.ua/docs/comprbu.pdf, на якому розміщено, у тому числі, комерційна пропозиція №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ) та встановлено, що її зміст відповідає тій, яка надано позивачем до матеріалів справи (а.с.13).
Отже, виходячи зі змісту п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, підписавши заяву про приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 26.12.2018, відповідач приєднався до умов договору №06-181 від 26.12.2018 на умовах комерційної пропозиції №2-УП для споживачів універсальних послуг, яка діє для бюджетних установ.
При цьому, відповідачем не подано доказів, що сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційній пропозиції №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ), розміщеній на офіційному сайті електропостачальника та яка є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оскільки у новій, відмінній від вказаної комерційної пропозиції №2-УП, редакції вказаний додаток до договору при підписанні договору сторонами не укладався; в підписаному основному договорі визначені в цьому додатку до договору умови (розділи) не дублювалися та в іншій, відмінній від поширеної для загалу, редакції, не встановлювалися. В той час як згідно зі ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з комерційною пропозицією №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ), яка є невід'ємною частиною договору від 26.12.2018, сторонами погоджено, що тимчасово на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року включно універсальні послуги, окрім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону (а.с.13-14).
В розділі "Спосіб оплати" комерційної пропозиції №2-УП вказано, що оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу (передачі), здійснюється за фактичним споживанням виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника універсальних послуг до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.
В розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" передбачено, що по закінченню розрахункового місяця, постачальника до 5 числа наступного за розрахунковим періодом надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці. Оплата рахунку здійснюється споживачем у строки зазначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати його отримання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період з 01.05.2019 по 31.05.2019 спожито електричну енергію на загальну суму 539966,52грн (з ПДВ), на оплату якої позивачем виставлявся рахунок №28863 від 31.05.2019 (а.с.16). Вказаний рахунок було вручено споживачу 04.06.2019, про що свідчить відповідна відмітка, яка міститься в ньому.
При цьому, в рахунку №28863 від 31.05.2019, який відповідачем частково оплачений, міститься посилання на договір №06-181 від 26.12.2018 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідачем вказаний рахунок було оплачено частково, на суму 388525,31грн, що підтверджується випискою з обігової відомості розрахунків за електроенергію з відповідачем (а.с.15), платіжним дорученням №175 від 24.05.2019 на суму 388525,31грн (а.с.91) та не заперечувалось представниками сторін під час судового засідання 30.09.2019. При цьому, у вказаному платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено посилання на договір №615 від 28.12.2018.
Розглядаючи спір про стягнення з відповідача заборгованої суми плати за електричну енергію в сумі 151441,21грн (539966,52 грн - 388525,31 грн =151441,21грн) суд враховує наступне.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що у березні 2019 року через систему "Prozorro" були проведені відкриті торги на постачання електричної енергії, в результаті проведення яких 21.05.2019 між відповідачем та ТОВ "АС" було укладено договір на постачання електричної енергії на період з 01.06.2019 по 31.12.2019. Вказав, що договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №615 від 28.12.2018 сторонами виконувався потягом строку дії, на підтвердження чого подав акти приймання-передачі №9255, №2908, №5179, №4245, №6025, №20060, № НОМЕР_1 , №4295, №2748, №2000, №7181, № НОМЕР_2 , №1242, № НОМЕР_3 , накопичувальні відомості за рахунком та лист №01/1264 від 29.05.2019 (а.с.70-76). Доводить, що за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №615 від 28.12.2018 відповідачем було спожито понаднормові обсяги електричної енергії, ніж ті, що передбачені умовами договору. При цьому, відповідач посилається на те, що він не міг внести зміни щодо обсягу електричної енергії у договорі №615, оскільки існує спеціальна норма Закону України "Про публічні закупівлі", яка забороняє вносити зміни до договору через відсутність підстав змінення істотних умов договору, передбачених ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №615 від 28.12.2018, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є енергія електрична (ДК 021:2015 код - 09310000-5) (далі-договір №615) (а.с.66-68).
Згідно з пунктом 3.1 договору №615, ціна цього договору на момент його укладення становить 3151021,00грн, у тому числі з ПДВ.
Пунктом 5.1 договору №615 сторони погодили, що строк (термін) поставки електричної енергії - з 01.01.2019 року до 30.06.2019 року (включно), згідно з умовами поставки електричної енергії, визначеними у Додатку №1 до цього Договору.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє по 30.06.2019р., але в будь якому разі - до проведення повних розрахунків за фактично поставлену електроенергію. Сторони, користуючись правом, наданим їм ч.3 ст.631 ЦК України, домовились, що умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2019 року (п.10.1 договору №615).
В судовому засіданні сторони підтвердили факт виконання у повному обсязі умов договору №615.
При цьому, як встановлено судом, рахунок №28863 від 31.05.2019 на загальну суму 539966,52грн (з ПДВ), виставлений відповідно до умов діючого на той час між сторонами договору №06-181 від 26.12.2018 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (про що зазначено в рахунку), включає у виставлену до оплати за поставлену електричну енергію суму (539966,52 грн) суму 388525,31 грн, що становить несплачену відповідачем на час виставлення рахунку вартість електричної енергії, поставленої відповідачу за договором №615 від 28.12.2018 (залишок обумовленого даним договором обсягу постачання електричної енергії) та яка була оплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення №175 від 24.05.2019.
Таким чином, оскільки обсяги електричної енергії, які були передбачені за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №615 від 28.12.2018 були використані та оплачені відповідачем, то зобов'язання за вказаним договором є виконаними. При цьому, оскільки спеціальною нормою права (частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 36 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті З7 Закону (така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1491/17 від 30.01.2018).
Судом враховується, що в силу приписів ч.2 ст.275 Господарського кодексу України та п.3.1.9 ПРРЕЕ, відпуск електричної енергії та її споживання без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивачем заявлено позовні вимоги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №06-181 від 26.12.2018 про постачання електричної енергії постачальнику універсальних послуг. Саме цей укладений сторонами договір, діяв у період постачання електричної енергії відповідачу у травні 2019 року на суму 151441,21 грн, натомість договір №615 на момент постачання електричної енергії на вказану суму у травні 2019 року вичерпав свою дію.
З огляду на зазначене, враховуючи наявність чинного укладеного між сторонами договору №06-181 від 26.12.2018 про постачання електричної енергії постачальнику універсальних послуг та заборону споживання електричної енергії без укладання відповідного договору, судом критично оцінюються доводи відповідача про позадоговірне споживання електричної енергії, у зв'язку з простроченням оплати якої заявлено позов у справі; такі доводи відповідача суд вважає безпідставними.
Отже, надані позивачем та отримані відповідачем на виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №06-181 послуги з постачання електроенергії за травень 2019 року, в сумі 151441,21 грн залишилися неплаченими відповідачем станом на час звернення з позовом у даній справі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.10 договору №06-181, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків та умов договору, за отриману електричну енергію за травень 2019 року відповідач зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок в строк до 11.06.2019.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отримані послуги з постачання електроенергії на суму 151441,21грн не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 151441,21грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 13.06.2019 по 31.07.2019 на суму боргу 151441,21грн в розмірі 7061,72грн (розрахунок а.с.17).
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами комерційної пропозиції №2-УП сторони погодили, що розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відзиві на позовну заяву №01/2565 від 12.09.2019 відповідач вказав, що виконав всі умови договору №615 щодо прийняття і оплати електричної енергії у кількості і на умовах передбаченими договором і в даному випадку, на його думку, не може бути застосовано штрафні санкції у вигляді пені та 3% річних.
Однак, судом враховується, що нарахування пені позивачем здійснювалось за договором №06-181 від 26.12.2018 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, включно з додатком №3 (комерційною пропозицією), що є невід'ємною частиною договору, до яких приєднався відповідач, а не за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №615 від 28.12.2018, як помилково (з огляду на встановлені обставини справи) вказував відповідач.
При перевірці заявлених до стягнення з відповідача сум пені, судом встановлено, що позивач здійснював нарахування пені на суму простроченого платежу з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що узгоджується з умовами договору №06-181 від 26.12.2018, приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нормами Господарського кодексу України.
Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7061,72грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 609,91грн, господарський суд враховує таке.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.625 ЦК України, нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з простроченням оплати за отриману електричну енергію, відповідно до приписів зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.06.2019 по 31.07.2019 на суму боргу 151441,21грн у розмірі 609,91грн (розрахунок а.с.17).
Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 609,91грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання позивача на обов'язковість досудового врегулювання спору судом до уваги не приймається, оскільки можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002).
Відтак, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо невжиття позивачем заходів досудового врегулювання не заслуговують на увагу, оскільки досудове врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Крім того, відповідач посилається на те, що він може бути звільнений від сплати неустойки, якщо доведе, що порушення строків виконання грошового зобов'язання відбулося не з його вини; у такому випадку неустойка боржнику не нараховується (ч.3 ст.550, ст.617 ЦК України).
Водночас, відповідач не довів наведених у вказаних приписах закону обставин - наявності підстав для звільнення його від сплати неустойки, а саме, того, що порушення зобов'язання зі своєчасного проведення розрахунків сталося внаслідок випадку або непереборної сили (до того ж ураховуючи те, що цією ж ст.617 в ч.2 обумовлено, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів). При цьому, при розгляді справи обгрунтованого та документально підтвердженого клопотання про зменшення штрафних санкцій не подавав, а сама по собі та обставина, що відповідач є бюджетною установою та здійснює розрахунки з контрагентами за певною нормативно врегульованою процедурою не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати пені.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 151441,21грн, 7061,72грн пені, 609,91грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Що стосується витрат на надання правової допомоги у розмірі 8000,00грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн до матеріалів справи долучено наступні документи: копію договору №1 про надання правничої допомоги від 06.05.2019 (а.с.18-20), копію додаткової угоди №4 від 02.08.2019 (а.с.21), детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт) від 05.08.2019 (а.с.22) та копію ордеру серія ЖТ №25586 від 08.07.2019 (а.с.85).
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Позивачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано суду акти приймання-передачі наданих послуг, видаткових касових ордерів або платіжних доручень чи інших платіжних документів про оплату позивачем коштів адвокату Приведьону В.В.
Згідно ч.2 та ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки доказами у справі не підтверджено факт витрат позивача (відсутні квитанції, платіжні доручення тощо) на оплату правової допомоги, пов'язаної із розглядом цієї справи, відсутні підстави для покладення таких витрат на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України (така ж позиція висловлена Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 12.03.2019 у справі №906/592/18).
За таких обставин, враховуючи те, що витрати позивача мають бути підтверджені платіжними документами про оплату таких послуг, які суду не подані, як не надано акти приймання-передачі виконаних робіт, свідоцтво про право на зайнятті адвокатською діяльністю, у суду відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунальної установи "Обласна клінічна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського" Житомирської обласної ради (10002, Житомирська область, м.Житомир, вул.Червоного Хреста, буд.3; ідентифікаційний код 01991406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, м.Житомир, майдан Перемоги, буд.10; ідентифікаційний код 42095943):
- 151441,21грн основного боргу,
- 7061,72грн пені,
- 609,91грн 3% річних,
- 1921,00грн витрат по сплаті судового збору.
3. В стягненні судових витрат на оплату правової допомоги в сумі 8000,00грн -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.10.19
Суддя Кравець С.Г.
Друк:
1 - в справу,
2,3 - сторонам (рек. з пов.).