61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
02.10.2019 Справа № 905/1591/19
Господарський суд Донецької області у складі:
Судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) (61058, місто Харків, вулиця Культури, будинок 5, код ЄДРПОУ- 07931813)
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
про стягнення фактично понесених витрат на лікування у розмірі 10433,53 гривень, -
за участю представників сторін:
від позивача: Новиков О.А. (довіреність №179 від 22.01.2019)
від відповідача: Павліха С.М. (довіреність №40/35-1248 від 08.07.2019)
Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення фактично понесених витрат на лікування у розмірі 10433,53 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом 2015 року, під час проведення Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей у військово-медичному клінічному центрі Північного регіону було надано медичну допомогу 7 військовослужбовцям відповідача на суму 10 433,53 гривень, проте останнім оплачені не були. Вказані витрати були виявлені позивачем після внутрішнього фінансового аудиту фінансово-господарської діяльності та аудиту відповідності у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (м.Харків) за період з 01.01.2015 року по 01.11.2016 року від 03.12.2016 року №234/1/31/18.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.10.2019.
Від відповідача 23.09.2019 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач (військова частина НОМЕР_4 ) зазначає, що позивачем на його адресу була направлена та отримана тільки відомість витрат за перебування на лікуванні військовослужбовців, поряд із цим рахунки ,всупереч встановленим вимогам п.7 Порядку отримані відповідачем так і не були, що в свою чергу унеможливило здійснити своєчасну оплату наданої позивачем військовослужбовцям медичної допомоги. Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності, адже послуги наддавались у 2015 році, а позивач звернувся до суду у серпні 2019 року.
02.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні 02.10.2019 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач заперечував протии задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
Постановою Кабінету Міністрів України № 1923 від 18.10.1999 затверджено Порядок надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями.
Означений порядок визначає механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ.
За твердженням позовної заяви протягом 2015 року, під час проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей позивач надав співробітникам органів Служби Безпеки України медичну допомогу на суму 10 433,53 гривень.
Відповідно до пункту 5 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове формування, або орган державної влади, місцезнаходження і банківські реквізити органу військового управління (військової частини), уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про необхідні види і обсяги медичної допомоги. У разі надання екстреної медичної допомоги при захворюваннях і станах, зазначених у додатку, а також загостренні хронічних захворювань направлення за повідомленням відповідного військово-медичного закладу подається до нього протягом трьох діб з дня госпіталізації чи амбулаторного надання екстреної медичної допомоги.
Таким чином, згідно Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1923 від 18.10.1999 надання медичної допомоги провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення посадової особи.
Дослідивши зміст поданих позивачем документів, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні та суду не надано направлення уповноваженої посадової особи з медичним висновком про необхідні види і обсяги надання медичної допомоги співробітникам Служби безпеки України.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно Відомості витрат за перебування на лікуванні військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, які знаходились у 2015 році на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіон, а саме: солдат ОСОБА_1 , ст.солдат ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_3 , капітан ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_7 .
В якості доказів, що підтверджують надання відповідачу медичної допомоги, позивач до позовної заяви долучив копії відповідних медичних карток стаціонарного хворого.
Згідно пункту 6 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями рахунки на оплату медичної допомоги протягом п'яти днів після її надання надсилаються до органу військового управління (військової частини) військового формування, уповноважена посадова особа якого буде здійснювати оплату. Вартість медичних послуг, які надаються військовослужбовцям інших військових формувань, встановлюється наказами керівників військово-медичних закладів, які надають ці послуги, у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначаються відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції (робіт, послуг).
Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Матеріали справи не містять та суду не надано доказів надіслання рахунків у визначені пунктом 5 Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями строки.
У позовній заяві позивач зазначив, що Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) є бюджетною установою, повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України. Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту 03.12.2016 проведено перевірку внутрішнього фінансового аудиту фінансово-господарської діяльності позивача.
За результатами проведеної перевірки складено аудиторський звіт № 234/1/31/18 про результати внутрішнього фінансового аудиту фінансово-господарської діяльності та аудиту відповідності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2015 по 01.11.2016 та встановлено недоотримання фінансових ресурсів, внаслідок безпідставного надання послуг військовослужбовцям інших міністерств та відомств.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Вказаний Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.
Враховуючи предмет та підстави позову, предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують наявність у позивача доказів надання медичних послуг на суму 10 433,53 гривень, у відповідача обов'язку оплатити надані послуги.
Поданий аудиторський звіт відображає результати недоотримання позивачем фінансових ресурсів, жодним чином не підтверджує факт надання відповідачу медичних послуг та ніяким чином не стосується предмету даного спору, тому не приймається судом до уваги.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, саме на Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) як позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на те, що позивачем не доведено виконання ним вимог п. 7 Порядку,який передбачає порядок відшкодування витрат на надання медичної допомоги військовослужбовцям, беспосередньо, тільки після надходження відповідних рахунків від військово-медичних закладів, суд приходить до висновку, що несплата послуг за медичну допомогу військовослужбовцям сталася не з вини відповідача, а за відсутністю необхідних дій саме з боку позивача.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду їх недоведеності та безпідставності.
Разом із тим, відповідачем у справі було заявлено про застосування позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, за змістом названих норм позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Як зазначав Вищий господарський суд України у пункті 2.2. постанови Пленуму №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, судом встановлено безпідставність позовних вимог та вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, а отже й застосовувати позовну давність у даному випадку не має підстав, а тому заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В
У задоволенні позовних вимог Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення фактично понесених витрат на лікування у розмірі 10433,53 гривень - відмовити.
У судовому засіданні 02.10.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2018.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач: Військово-медичний клінічний центр Північного регіону (військова частина НОМЕР_1 ) (61058, місто Харків, вулиця Культури, будинок 5, код ЄДРПОУ- 07931813)
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 (84100, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, будинок 2, код ЄДРПОУ - 23313902)
Суддя С.М. Фурсова