61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
01.10.2019 Справа № 905/183/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Папакіній Б.О., розглянувши матеріали
скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»
на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича
по справі №905/183/18
за позовом Державного підприємства «Енергоринок»
до відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля»
про стягнення заборгованості
За участю представників сторін:
від скаржника (боржника, відповідача) - адвокат Дем'яненко О.І. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5073 від 27.06.2018;
від позивача (стягувача) - не з'явився;
від старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича - не з'явився.
До господарського суду Донецької області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича.
Скаржник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» просить суд:
1) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича щодо накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення 1301050672,44 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у зведеному ВП №59957769;
2) зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича вжити заходів щодо зняття арешту з грошових коштів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у межах суми звернення стягнення 1 301 050 672,44 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у зведеному ВП № 59957769;
3) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб не вчиняти дій направлених на арешт грошових коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) в межах суми звернення стягнення 1 301 050 672,44 грн. у зведеному ВП №59957769 та дій щодо примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами та іншими органами, із зазначених розрахункових рахунків, в тому числі, але не обмежуючись, у межах зведеного ВП № 59957769;
4) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича щодо винесення постанови від 05.09.2019 у ВП№51837078, яке входить до складу зведеного ВП № 59957769 про арешт майна ПрАТ «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ»;
5) зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича вжити заходів щодо скасування постанови від 05.09.2019 у ВП№51837078, яке входить до складу зведеного ВП № 59957769 про арешт майна ПрАТ «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ»;
6) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб не вчиняти дій направлених на арешт майна боржника ПрАТ «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ».
У вступній частині скарги зазначено про зведене виконавче провадження №59957769 з виконання наказів господарського суду Донецької області та Запорізької області: по справі №908/1569/15-г від 10.09.2015; по справі №905/183/18 від 05.06.2018; по справі № 905/420/17 від 09.10.2018; по справі №905/711/16 від 13.09.2016.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.01.2018, автоматизованою системою документообігу суду визначено новий склад суду для розгляду справи № 905/183/18, справу передано на розгляд головуючому судді Огороднік Д.М.
За таких обставин, ухвалою суду від 23.09.2019 по справі №905/183/18 скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича прийнято до розгляду у справі № 905/183/18 , призначено судове засідання на 30.09.2019.
Також ухвалою суду від 23.09.2019 зобов'язано скаржника (відповідача) - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» в строк до 27.09.2019 надати письмове, з посиланням на норми права, обґрунтування вимог скарги; запропоновано письмово визначитись з вимогами скарги з огляду на те, що скарга розглядається в межах справи №905/183/18, з доданням доказів на підтвердження направлення таких пояснень на адресу скаржника (відповідача) та органу державної виконавчої служби в строк до 27.09.2019; запропоновано старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілову Валентину Олександровичу в строк до 27.09.2019 надати суду письмові пояснення щодо викладених у скарзі обставин та наявні докази на підтвердження зазначених обставин, також надати до суду належним чином завірені копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 59957769 до яких входять виконавчі провадження: №№51837078, 58295681, 58295539, 52485516.
У судове засідання призначене на 30.09.2019 з'явився представник Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» (далі - скаржник, боржник), який на виконання ухвали суду від 23.09.2019 до суду 26.09.2019 подав письмові пояснення, з доказами направлення таких пояснень державному виконавцю та стягувачу, в яких зазначив про підстави законності вимог викладених у скарзі.
Також скаржник, в поданих до суду поясненнях від 30.09.2019, викладає вимоги скарги, зокрема, п. 1, 2 та 3 у наступній редакції:
«...п. 1 визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича, щодо накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851), у межах суми звернення стягнення 1301050 672,44 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у зведеному ВП №59957769;
п. 2 зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича зняти арешт з грошових коштів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851), у межах суми звернення стягнення 1 301 050 672,44 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у зведеному ВП № 59957769;
п. 3 зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб, не вчиняти дій направлених на арешт грошових коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851), в межах суми звернення стягнення 1301050672,44 грн. у зведеному ВП №59957769 та не вчиняти дій щодо примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами та іншими органами, із зазначених розрахункових рахунків, в тому числі, але не обмежуючись, у межах зведеного ВП № 59957769…»
Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.
В судове засідання призначене на 30.09.2019 прибув представник Державного підприємства «Енергоринок» (далі - стягувач, позивач) та подав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні п.1,2,3 прохальної частини скарги, а п.4,5 залишити без розгляду.
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов Валентин Олександрович у судове засідання призначене на 30.09.2019 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази відправлення ухвали суду за допомогою поштового зв'язку та звіт про відправлення електронної пошти на офіційну адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зв'язатись з відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за допомогою телефонного зв'язку не вдалося, про що складено відповідну телефонограму.
Поштове відправлення №6102229404031, в якому надсилалась ухвала суду від 23.09.2019 отримана 27.09.2019 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про що свідчать інформація з сайму «Укрпошта».
Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов Валентин Олександрович вимог викладених в ухвалі суду від 23.09.2019 не виконав, жодних документів та/або пояснень не подав.
У судовому засіданні 30.09.2019 скаржником подана заява про оголошення перерви до 02.10.2019 для подання додаткових доказів. Стягувач заперечував проти оголошення перерви та вказував на 10- денний строк розгляду скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні.
Судом дослідивши обставини пов'язані зі строком розгляду скарги встановлено, що скарга надійшла до господарського суду Донецької області 20.09.2019 (п'ятниця). До судді Огороднік Д.М. скарга була передана 23.09.2019 (понеділок), ухвалою суду від 23.09.2019 скаргу прийнято до розгляду та призначено на 30.09.2019. Отже, оголошення перерви в судовому засіданні до 01.10.2019 не призводить до порушення строку розгляду скарги.
Судом частково задоволено клопотання та оголошено перерву до 01.10.2019.
Ухвалою суду від 30.09.2019 постановлено повідомити старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича про судове засідання на 01.10.2019.
Ухвалу суду від 30.09.2019 направлено на офіційну адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, докази чого наявні в матеріалах справи.
Після перерви, 01.10.2019 в судове засідання з'явився представник скаржника, подав до суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування вимог викладених у скарзі. Стягувач та відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України явку своїх представників не забезпечили, додаткових пояснень та документів не подавали.
Також скаржником 01.10.2019 подана до суду заява, в якій останнім, з урахуванням вірного зазначення реквізитів Постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у ВП №58295681, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження №59957769 та суми в межах стягнення, перефразовано пункти 1,2,3,5 прохальної частини скарги, а саме: 1 пункт «…..згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у ВП №58295681, яке входить до складу зведеного ВП №59957769, у межах суми звернення стягнення 1368830713,83 грн» замість «… у межах суми звернення стягнення 1301050672,44 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у зведеному ВП №59957769», пункт 2 «…згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у ВП №58295681, яке входить до складу зведеного ВП №59957769, у межах суми звернення стягнення 1368830713,83 грн.» замість «…у межах суми звернення стягнення 1301050672,44 грн., згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у зведеному ВП № 59957769», пункт 3 «.. у зведеному ВП№59957769 та не вчиняти дій щодо примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами та іншими органами, із зазначених розрахункових рахунків, в тому числі, але не обмежуючись, у межах зведеного ВП №59957769.» замість «…в межах суми звернення стягнення 1301050 672,44 грн. у зведеному ВП №59957769 та дій щодо примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами та іншими органами, із зазначених розрахункових рахунків, в тому числі, але не обмежуючись, у межах зведеного ВП №59957769», пункт 5 «...скасувати постанову від 05.09.2019 у ВП №51837078…» замість «...вжити заходів щодо скасування постанови від 05.09.2019 у ВП №51837078...».
Означена заява скаржника подана до суду разом із доказами її направлення всім учасникам справа та державному виконавцю Башілову В.О., які долучені судом до матеріалів справи.
Суд розглядаючи заяву скаржника про викладення пунктів 1,2,3 та 5 прохальної частині скарги в редакції від 01.10.2019 встановив, що перефразування пунктів 1,2,3,5 прохальної частини скарги не є збільшенням або зменшенням розміру вимог скарги, не призводить до одночасної зміни підстави та предмету скарги. По суті заява позивача від 01.10.2019 має на меті конкретизувати формулювання вимог, а не зміни їх по суті, оскільки стягувачем оскаржуються дії державного виконавця в межах зведеного виконавчого провадження.
Слід зазначити, що стягувач та відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, дії якого оскаржуються є учасниками зведеного виконавчого провадження №59957769 та виконавчого провадження №58295681, тобто останнім відомо про виконавчі провадження №59957769 та №58295681.
Враховуючи вищевикладене, заява скаржника від 01.10.2019 узгоджується з правами сторін у справі передбаченими Господарським процесуальним кодексом, тому підлягає прийняттю судом.
Розгляд скарги здійснюється судом в межах вимог визначених заявником у заяві від 01.10.2019, а саме:
1) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича, щодо накладення арешту на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851), згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у ВП №58295681, яке входить до складу зведеного ВП №59957769, у межах суми звернення стягнення 1368830713,83 грн.
2) зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича зняти арешт з грошових коштів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851), згідно постанови про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у ВП №58295681, яке входить до складу зведеного ВП №59957769, у межах суми звернення стягнення 1368830713,83 грн.
3) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб, не вчиняти дій направлених на арешт грошових коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) у зведеному ВП№59957769 та не вчиняти дій щодо примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами та іншими органами, із зазначених розрахункових рахунків, в тому числі, але не обмежуючись, у межах зведеного ВП №59957769;
4) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича, щодо винесення постанови від 05.09.2019 у ВП№51837078, яке входить до складу зведеного ВП № 59957769 про арешт майна ПрАТ «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ»;
5) зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича скасувати постанову від 05.09.2019 у ВП №51837078, яка входить до складу зведеного ВП № 59957769 про арешт майна ПрАТ «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ».
6) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб не вчиняти дій направлених на арешт майна боржника ПрАТ «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ».
Скарга, з урахуванням доповнень, додаткових доповнень та пояснень представника скаржника мотивована тим, що скаржником оскаржуються рішення та дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича у межах зведеного виконавчого провадження №59957769 (далі - зведене виконавче провадження) з примусового виконання наказів: №905/183/18, №905/420/17, №905/711/16 видані господарським судом Донецької області та №908/1596/15-г виданий господарським судом Запорізької області. Саме в межах зведеного виконавчого провадження, 05.09.2019 Башіловим В ОСОБА_1 . прийнято постанову про накладення арешту на всі кошти боржника, що містяться на рахунках фінансової установи Донецьке обласне УП АТ ОЩАД м. Краматорськ, АТ «ПУМБ» та всіх інших рахунках, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 1368830713,83 грн.
Скаржник (боржник) наголошує на тому, що рахунок № НОМЕР_1 у АТ «ПУМБ» призначений для виплати заробітної плати та інших обов'язкових платежів, накладення арешту на вказаний рахунок унеможливлює виплату заробітної плати працівникам, які знаходяться із підприємством у трудових відносинах та мають на це право, гарантоване Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю та заборонено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 04.08.1961. З означеного рахунку здійснюється виплата податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, лікарняних та інших обов'язкових зборів та платежів. Накладення арешту на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ «ПУМБ» призведе до порушення прав працівників підприємства у сфері виплати та отримання заробітної плати, обов'язків підприємства щодо сплати податків та зборів. За таких обставин, скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на вказаному рахунку та зобов'язати державного виконавця скасувати арешт коштів на відповідному рахунку.
Також, 05.09.2019 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, рухомі состави, що належать боржнику, у межах суми звернення стягнення 1301050672,44 грн у виконавчому провадженні №51837078, яке входить до зведеного ВП №59957769. Скаржник зазначає, що постанова про накладення арешту на майно від 05.09.2019 №51837078 прийнята в межах зведеного виконавчого провадження №59957769 та також і в мажах примусового виконання наказу господарського суду по справі №905/183/18. Окремої постанови про накладення арешту на майно в межах виконавчого провадження № 58295681, державним виконавцем не приймалось. Тому скаржник просить визнати незаконними дії державного виконавця та скасувати
Згідно з мотивами скарги, постанова державного виконавця від 05.09.2019 про накладення арешту на майно, не відповідає приписам ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» до отримання інформації щодо вартості всього рухомого та нерухомого майна боржника, незаконно накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, рухомі состави заявника, чим порушена черговість звернення стягнення за виконавчим документом. У постанові про розшук майна боржника державним виконавцем не вказані марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо транспортних засобів, що підлягають розшуку. Відсутність найменування конкретних транспортних засобів у постанові позбавляє боржника права користуватися власним майном для здійснення господарської та статутної діяльності. Тому, оголошення транспортних засобів товариства заявника у розшук та як результат їх можливе вилучення правоохоронними структурами - зробить неможливим здійснення своєчасних ремонтно - відновлювальних робіт у випадках виникнення аварійних ситуацій та пошкоджень ліній електропередачі в населених пунктах Донецької області, що призведе до того, що без світла а, отже і без тепла та водопостачання можуть залишитись багато населених пунктів на всій території Донецької області.
Скаржник вважає, що скарга підлягає розгляду в межах зведеного виконавчого провадження щодо виконання виконавчих документів виданих господарським судом Донецької області №905/183/18, №905/420/17, №905/711/16 та господарським судом Запорізької області №908/1596/15-г. При цьому посилається на висновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду від 06.06.2018 №921/16/14-г, від 14.03.2018 №660/612/16-ц, від 12.09.2018 № 906/530/17.
Стягувач - Державне підприємство «Енергоринок» подав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні п.1,2,3 прохальної частини скарги, а п.4,5 залишити без розгляду.
Заперечення щодо вимог про визнання дій державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника незаконними, обгрунтовані наступним. Скаржник просить визнати незаконними дії державного виконавця щодо накладення арешту в межах суми звернення стягнення 1301050672,44 грн, згідно постанови про арешт коштів від 05.09.2019 у зведеному виконавчому провадженні №59957769, проте у позивача (стягувача) взагалі відсутня інформація щодо винесення такої постанови, боржником не додано до матеріалів справи копії постанови, що він оскаржує. Разом з тим, боржником додана постанова про арешт коштів боржника від 05.09.2019 у виконавчому провадженні №58295681, з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/183/18 в межах якої прийнято скаргу до розгляду, у той час як боржник не просить визнати останню постанову незаконною.
Підстави для зняття арешту на кошти, що накладений постановою від 05.09.2019 у рамках зведеного виконавчого провадження №59957769 відсутні, з огляду на те, що рахунок з якого боржник просить зняти арешт, не має статусу спеціального та/або зі спеціальним режимом використання та не передбачений виключно для виплати заробітної плати, про що свідчить подана скаржником довідка АТ «ПУМБ» від 13.08.2019 №КНО-52.2.2/912. А отже, на думку стягувача, накладення арешту на рахунки боржника, через які здійснюється у тому числі відрахування заробітної плати є законним та обґрунтованим.
У частині вимог скарги щодо визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про арешт майна боржника від 05.09.2019 у ВП №51837078 (п.4-5 прохальної частини скарги), стягувачем заявлено клопотання про залишення вказаних вимог без розгляду, з огляду на непідсудність цієї частини вимог скарги господарському суду Донецької області, оскільки виконавче провадження №51837078 відкрито з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області №905/1596/15-г. А отже на підставі п.9.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №9, вимоги п.4.5 скарги не можуть бути розглянуті у даному провадженні, в межах справи №905/183/18.
Скаржник заперечує проти залишення скарги без розгляду, оскільки вважає, що постанови з виконавчого провадження № 58295681 та №51837078 від 05.09.2019 прийняті у межах усього зведеного виконавчого провадження №59957769, тобто з примусового виконання наказів виданих господарським судом Донецької області №905/183/18, №905/420/17, №905/711/16 та господарським судом Запорізької області №908/1596/15-г, тому підлягають розгляду по суті.
Суд розглядаючи мотиви та вимоги скарги та клопотання про залишення частково вимоги скарги без розгляду виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд керується наступним.
За приписами ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.
Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004 у справі «Півень проти України» вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд виходить з того, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Донецької області 02.05.2018 прийнято рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Островського, 8, ЄДРПОУ 00169845, р/ НОМЕР_2 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381, банківські реквізити не зазначено) 722082071,69 грн., у тому числі 671140168,05 грн. основного боргу, 5906820,98 грн. пені, 555085,54 грн. штрафу, 35272530,60 грн. інфляційних нарахувань, 9207466,52 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 616672,10 грн.
Господарським судом Донецької області 05.06.2018, на виконання рішення суду від 02.05.2018 по справі №905/183/18, виданий судовий наказ.
З матеріалів заяви судом встановлено, що господарським судом Донецької області прийняті судові рішення, зокрема: по справі № 905/420/17 яким ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ»» на користь Державного підприємства «Енергоринок» 839490441,05 грн основного боргу, 9446113,44 грн 3% річних, 42224600,97 грн інфляційних витрат, 3937464,38 грн пені, 33343,15 грн штрафу, 239929,34 грн судового збору; по справі № 905/711/16, яким ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» на користь Державного підприємства «Енергоринок» 590045224, 19 грн у тому числі 548248311,61 грн основного боргу, 1000000,00 грн пені, 483 914,27 грн штрафу, 33742927,24 грн інфляційних нарахувань, 6570071,07 грн 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 205294,57 грн.
Також рішенням Господарського суду Запорізької області по справі №908/1596/15-г ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» на користь Державного підприємства «Енергоринок» суму основного боргу 834 820 521,49 грн, суму інфляційних нарахувань 85 056 067,64 грн., 3% річних 8 554 721,61 грн., пеню 5106 630, 64 грн., штраф 60496,18 грн, судовий збір 73080,00 грн.
За наслідками ухвалення судових рішень видані відповідні накази з примусового виконання рішень господарських судів, а саме: 905/183/18 від 05.06.2018; № 905/420/17 від 09.10.2018; №905/711/16 від 13.09.2016; №908/1596/15-г від 10.09.2015.
На виконання наведених вище судових рішень, стягувачем Державним підприємством «Енергоринок» були пред'явлені до примусового виконання судові накази, на підставі чого старшим державним виконавцем Башіловим В.О були вчинені наступні виконавчі дії:
постановою від 04.08.2016, за наказом №908/1596/15-г, відкрито виконавче провадження №51837078;
постановою від 04.10.2016, за наказом №905/711/16, відкрито виконавче провадження №52485516;
постановою від 06.02.2019, за наказом №905/183/18, відкрито виконавче провадження №58295681;
постановою від 06.02.2019, за наказом №905/420/17, відкрито виконавче провадження № 58295539.
Постановою старшого державного виконавця Башіловим В.О. від 04.09.2019 у виконавчому провадженні №52485516, при примусовому виконанні наказу №905/711/16 виданого 13.09.2016, встановлено про перебуванні на виконанні декількох виконавчих проваджень щодо одного боржника та постановлено об'єднати виконавчі провадження №58295681, 58295539, 52485516 у зведене виконавче провадження № 59957769.
Постановою старшого державного виконавця Башіловим В.О. від 05.09.2019 у виконавчому провадженні №51837078 з примусового виконання наказу №908/1596/15-г винесено постанову, якою приєднано виконавче провадження №51837078 до зведеного виконавчого провадження №59957769.
Відповідно до приписів ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Згідно з п. 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).
Отже, матеріалами справи підтверджується об'єднання виконавчих проваджень з виконання наказів по господарським справам №908/1596/15-г, №905/711/16, №905/183/18, №905/420/17 у одне зведене виконавче провадження.
Окрім того, з постанови від 05.09.2019 про арешт коштів вбачається у виконавчому провадженні №58295681 вбачається, що державним виконавцем при примусовому виконанні наказів у справах № 908/1596/15-г від 10.09.2015, від 05.08.2018 № 905/183/18, від 09.10.2018 № 905/420/17, від 13.09.2016 № 905/711/16 постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: код фінансової установи: 335106, ФДонецьке обласне УП АТОЩАД м. Краматорськ; та у 334851 АТ «ПУМБ», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Приватному акціонерному товариству «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», у межах суми 1368830713,83 грн.
Листом від 05.09.2019 № 58295681/ак/21 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено на адресу ПАТ «Пумб» для виконання постанову про арешт коштів боржника винесену 05.09.2019 при примусовому виконанні наказу №905/183/18.
Листом від 06.09.2019 №20-1-1/21 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслані платіжні вимоги №№1/21-1-1/21-8 на адресу ПАТ «Пумб» на загальну суму 1368830713,83 грн.
До матеріалів справи надано копію платіжної вимоги від 04.09.2019№ 1/21-5 про стягнення з рахунку боржника № 2600725115 коштів у розмірі 1368830713,83 грн.
Постановою про арешт майна боржника від 04.09.2019, у виконавчому провадженні №52485516, що входить до зведеного виконавчого провадження №59957769, постановлено при примусовому виконанні наказів: №905/183/18, №908/1596/15-г, №905/420/17 та №905/711/16 накласти арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - Приватному акціонерному товариству «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» у межах суми стягнення 1368830713,83 грн.
04.09.2019 державним виконавцем Башіловим В.О., у виконавчому провадженні №52485516, що входить до зведеного виконавчого провадження №59957769 прийнято постанову про розшук майна боржника при примусовому виконанні судового наказу №905/711/16, якою оголошено у розшук майно боржника: усі транспортні засоби, що належать боржнику - Приватному акціонерному товариству «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ».
05.09.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. у рамках виконавчого провадження №51837078, що входить до зведеного виконавчого провадження №59957769, винесено постанову про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, рухомі состави, що належать боржнику Приватному акціонерному товариству «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» у межах стягнення 1301050672,44 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні постанови державного виконавця вчинені в межах зведеного виконавчого провадження №№59957769. Разом з тим, в матеріалах справи наявна постанова про арешт коштів, що містяться на рахунку в АТ «ПУМБ» винесена за номером виконавчого провадження №58295681, тобто під час примусового виконання наказу №905/183/18, яка також винесена при примусовому виконанні наказів № 908/1569/15-г, 905/420/17, 905/711/16. Тобто скаржником доведені обставини пов'язані з накладенням арешту на кошти, що містяться на його рахунку в АТ «ПУМБ». Окрім того, платіжна вимога від 04.09.2019 № 1/21-5 підтверджує факт накладення арешту саме на рахунок № НОМЕР_1 .
Також, судом встановлено, що арешт майна боржника накладений на підставі постанови про арешт майна від 05.09.2019 прийнятої при примусовому виконання виконавчого провадження № 51837078, тобто при виконанні наказу №908/1596/15-г. Проте зі змісту останньої вбачається, що арешт накладений на майно боржника також і при виконанні наказів №905/183/18, №905/420/17, №905/711/16. Інших постанов про арешт майна до матеріалів справи не додано. Отже, судом приймаються доводи скаржника та відхиляються заперечення стягувача щодо того, що постановою про арешт майна від 05.09.2019 прийнята при примусовому виконанні виконавчого провадження № 51837078 також накладений арешт на майно і при примусовому виконанні наказу № 905/183/18.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджуються накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ «ПУМБ» та накладення арешту на майно боржника при примусовому виконанні наказу господарського суду № 905/380/18.
Судом враховано заперечення стягувача з посиланням на рекомендації надані у п. 9.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012. Відповідно до останніх за змістом статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України судові засідання у розгляді скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів повинні проводитись господарськими судами окремо за різними справами. У разі подання скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, в якій об'єднано вимоги за кількома виконавчими документами в різних справах, розглянутих різними судами, господарський суд з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК має повернути таку скаргу для розділу заявником відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо. Судом взято до уваги редакцію господарського процесуального кодексу України щодо застосування якої надані рекомендації, а саме чинної до 15.12.2017.
Окрім того, судом перевірені посилання боржника на висиновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду від 06.06.2018 №921/16/14-г, від 14.03.2018 №660/612/16-ц, від 12.09.2018 № 906/530/17:
висновок по справі №921/16/14-г стосується розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
висновок по справі № 660/612/16-ц, №906/530/17 зроблений під час аналізу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
За таких обставин, суд не може прийняти вищевказані висновки Великої палати Верховного суду як висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, оскільки у першій справі висновок зроблений щодо застосування норм права стосовно оскраження дій державного (приватного) виконавця при прийнятті постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, а в решті справ, висновок зроблений щодо юрисдикції розгляду скарги на дії державних (приватних) виконавців в межах зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Суд зазначає, що розглядаючи скаргу в межах примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/183/18 суд не порушує принцип єдиного зведеного виконавчого провадження та такий розгляд не призведе до виведення з виконавчого провадження виконання наказу господарського суду Донецької області по справі № 905/183/18.
Разом з тим, суд не погоджується з позицією стягувача щодо необхідності залишити без розгляду частково скаргу, оскільки судом встановлено вище, що дії державного виконавця та постанови стосуються примусового виконання наказу №905/183/18.
За таких обставин, скарга підлягає розгляду по суті.
Щодо вимог скарги про визнання незаконними дії старшого державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851) та щодо вимог про зобов'язання старшого державного виконавця зняти арешт з коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851).
Як встановлено судом вище, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем прийнято постанову від 05.09.2019 у виконавчому провадженні №58295681, що входить до зведеного виконавчого провадження №59957769, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках 335106 ФДонецьке обласне УП АТОЩАД м. Краматорськ; та у 334851 АТ «ПУМБ», та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Приватному акціонерному товариству «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», у межах суми 1368830713,83 грн.
Також, державним виконавцем виставлена платіжна вимога на рахунок боржника №2600725115, відкритий у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», щодо якого скаржник й просить зняти арешт.
Довідкою банку ПАТ «ПУМБ» № КНО-52.5.2/912 від 13.08.2019, скаржник підтверджує, що з рахунку відкритого у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» № НОМЕР_1 Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» здійснюється оплата податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, лікарняних та інших обов'язкових зборів та платежів.
Проте, вказана довідка не приймається судом в якості належного доказу повідомлення державного виконавця Башілова В.О про призначення рахунку №2600725115, оскільки скаржником не надано доказів отримання такої довідки державним виконавцем або відділом державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження». Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, п. 1 ч. 2 ст.18 Закон України «Про виконавче провадження).
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (п. п. 7, 21 ч. 3, ч. 5 ст. 18 Закон України «Про виконавче провадження»).
Згідно з приписами ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26--1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці (ч. 5 ст. 97 Кодексу Законів про працю).
У силу ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За приписами ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, яка ратифікована Україною 04.08.1961 і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
За приписами ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.
Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6,7,8,13,14,15,15-1,16,18-1 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники (ст. 23 Закону України «Про відпустки»).
Отже, держава гарантує та захищає право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам (в т.ч. за час відпустки) не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 2 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною з інвалідністю, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки. За ст. 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, праця яких пов'язана з особливими умовами, характером та тривалістю роботи на виробництвах, які негативно впливають на здоров'я особи (ст. ст. 13, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Отже, держава також гарантує та захищає право громадянина на одержання матеріального забезпечення та страхових виплат в порядку соціального страхування, зокрема, на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.
Крім того, ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У силу приписів ст. ст. 8, 9 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків належить, зокрема: податок на доходи фізичних осіб. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
У п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. ст. 35, 36 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками якого, як і податку на доходи фізичних осіб, є фізична особа - резидент та фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) та сплачуються такі, у даному випадку, податковим агентом, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм (пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14, пп. 162.1.1, 162.1.2., 162.1.3, 163.1.2 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України).
Таким чином, накладення арешту на кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов'язкових платежів, а саме - податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат та платежів, порушує права та інтереси працівників відповідача (скаржника) та суперечить приписам вищенаведений норм законодавства.
Посилання позивача на недоведеність використання рахунку № НОМЕР_1 в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» виключно для виплати заробітної плати працівникам та інших соціальних виплат та на необґрунтованість вимоги про зняття арешту коштів, з огляду на ненадання відповідачем (скаржником) доказів того, що такий рахунок є спеціальним, не приймаються судом з огляду на наступне.
Як вже зазначено судом вище, у матеріалах справи наявна довідка банку, яка свідчать про здійснення з цього рахунку виплати заробітної плати, відпускних та пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов'язкових платежів, та які є достатніми для встановлення відповідних обставин. При цьому, здійснення скаржником за цим рахунком також і інших господарських операцій жодним чином не спростовує такі обставини.
Відповідно до п. 9.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ від 21.01.2004 № 22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.
Тобто, банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено можливість зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. При цьому, банк не має права самостійно визначати суму коштів, з якої знімається арешт, в даному випадку, суму коштів, яка буде використовуватись боржником для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов'язкових платежів. Тому, зняття арешту в межах коштів, необхідних для здійснення таких виплат (без зазначення конкретної суми) унеможливлювало б реальне виконання банком такої постанови виконавця.
Водночас, згідно з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, штатний розпис.
Тому, посилання позивача на те, що законодавством не передбачено заборону накладення арешту на кошти, які призначені для виплати заробітної плати, відпускних, пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов'язкових платежів, є помилковими.
Наказом Держкомстату від 28.09.2005 № 286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці, та дія якої поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
У п. п. 1.10, 1.11 р. 1, п. п. 2.1, 2.2 р. 2, п. 5.1 р. 5 Інструкції форми державних статистичних спостережень складаються точно за встановлений календарний звітний період: місяць, квартал, період з початку року або рік. Місячний звіт складається за період з першого до останнього (включно) числа звітного місяця, квартальний звіт - за період з 1 січня до останнього (включно) числа третього місяця звітного кварталу, річний - за період з 1 січня по 31 грудня.
У разі виявлення викривлень у формах державних статистичних спостережень з праці виправлення даних підприємствами проводяться у звітах за період (місяць, період з початку року, рік), у якому були допущені помилки, а також в усіх наступних звітах.
В облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.
Рух працівників облікового складу характеризується змінами облікової кількості штатних працівників унаслідок прийому на роботу та вибуття з різних причин.
Наказом Держкомстату від 13.01.2004р. №5 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, та дія якої поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи (далі - підприємства).
У п. п. 1.3, 1.4, 1.6 р. 1, п. п. 2.1, 2.2, 2.3 р.2 Інструкції встановлено, що фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов'язкове державне соціальне страхування.
Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця). Наприклад, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці. Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.
Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У п. 3 Інструкції встановлено перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Отже, фонд оплати праці - це один із показників господарсько-фінансової діяльності підприємства, який характеризує витрати на утримання штату його працівників. Фонд оплати праці включає виплати винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, винагород та премій, які мають одноразовий характер, компенсаційних та інших грошових й матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
При цьому, фонд оплати праці може змінюватись, зокрема, внаслідок зміни організаційної структури підприємства, чисельності працівників, штатного розпису (введення (виведення) штатних одиниць, розміру посадових окладів, а також суттєвих умов праці (системи та розмірів оплати праці, зменшення наданих пільг, зміна режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад тощо)).
Тобто, витрати підприємства для виплати заробітної плати, відпускних та пільгових пенсій працівникам товариства, сплати обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з нарахуванням (виплатою) заробітної плати та інших обов'язкових платежів також можуть змінюватись , визначення розміру таких витрат та платежів можливе лише станом на певний період (на певну дату). Тому, не вбачається доцільним та не сприяє ефективному відновленню порушених прав зняття арешту з коштів у певному розмірі, який може бути визначений станом на певний період (на певну дату). Одночасно, в даному випадку, визначальним є саме здійснення з цього рахунку таких виплат та платежів.
За таких обставин, зважаючи на те, що поточний рахунок з якого скаржник просить зняти арешт, не має спеціального режиму використання, а грошові кошти, розміщені на ньому, не належать до таких, звернення стягнення на які заборонено законом, суд дійшов висновку про те, що скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О., в частині визнання незаконними дії щодо накладення арешту згідно з постановою від 05.09.2019 у зведеному виконавчому провадженні на рахунок № НОМЕР_3 відкритий в ПАТ «ПУМБ» та зобов'язання старшого державного виконавця скасувати такий арешт є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог скарги в частині визнання незаконними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови від 05.09.2019 у виконавчому провадженні №51837078 про арешт майна боржника та зобов'язання старшого державного виконавця скасувати постанову про арешт майна від 05.09.2019 у виконавчому провадженні №51837078.
Судом встановлено, що 05.09.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. у рамках виконавчого провадження №51837078, що входить до зведеного виконавчого провадження №59957769, винесено постанову про арешт майна боржника, якою постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, рухомі состави, що належать боржнику Приватному акціонерному товариству «ДТЕК ПЕМ- ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ».
Надаючи правову оцінку законності вчиненим діям державного виконавця при винесенні постанови про арешт майна на відповідність ст. 19 Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження», суд виходить з наступного.
Так, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 наведеної норми права, визначений перелік дій які виконавець має право здійснювати під час виконавчого провадження, у тому числі накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6).
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Пунктом 7 розділу 8 Інструкції передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»)
У 10 пункті 8 розділу Інструкції визначено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Тобто, дії щодо арешту майна вчинюються державним виконавцем або під час відкриття виконавчого провадження або після виявлення майна.
Судом встановлено, що постанова про арешт майна прийнята 05.09.2019 після приєднання виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження. Постанови про арешт майна під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі №905/183/18, державним виконавцем не приймалось.
Разом з тим, суд не вбачає порушень норм чинного законодавства в діях державного виконавця щодо постановлення арешту на майно боржника без проведення таких дій як виявлення та опис майна, оскільки арешт майна може бути накладений разом з постановою про відкриття виконавчого провадження. Інші доводи скаржника також не находять свого підтвердження.
Матеріали скарги не містять постанови про звернення стягнення на майно, винесеної на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилання скаржника на ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин, в частині законності винесення постанови про накладення арешту на майно, суд визнає неприйнятними, адже вказаною нормою передбачений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника та винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника.
Разом з тим, у даному випадку оскаржується постанова про накладення арешту на майно, складання якої передує складанню постанови про звернення стягнення на майно боржника, адже державному виконавцю необхідно встановити яке саме майно перебуває у розпорядженні боржника, в якому розмірі та обсязі та чи є воно достатнім для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведених приписів Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було дотримано черговість винесення постанов, зокрема постанови про арешт майна від 05.09.2019 у ВП№51837078, яке входить до складу зведеного ВП №59957769.
За таких обставин, вимоги скарги в частині визнання незаконними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича щодо винесення постанови про арешт майна від 05.09.2019 у ВП№51837078, яке входить до складу зведеного ВП № 59957769 не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні скарги в частині визнання незаконними дій старшого державного виконавця, суд відмовляє у задоволенні скарги в частині вимог про зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича скасувати постанову про арешт майна від 05.09.2019 у виконавчому провадженні №51837078, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження №59957769 .
Щодо вимог скарги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб, не вчиняти дій направлених на арешт грошових коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 у АТ «ПУМБ» та не вчиняти дій щодо примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами та іншими органами, із зазначених розрахункових рахунків, в тому числі, але не обмежуючись, у межах зведеного ВП № 59957769, а також зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та будь-яких інших осіб не вчиняти дій направлених на арешт майна боржника.
Дослідивши зміст та підстави вказаних вимог, суд вбачає не відповідність їх приписам ст. 343 Господарського процесуального кодексу України відповідно до ч. 2 якої, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує, зокрема, державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В силу приписів п.6 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не позбавлений права накладати арешт на майно (кошти) боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його з дотриманням умов та порядку, встановлених Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що підстави для задоволення вимог скарги в цій частині відсутні.
Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на вищевикладене, скаржником доведено незаконність дій державного виконавця при накладенні арешту на кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», разом з тим не доведено незаконності дій державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника, а тому скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля» на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича - задовольнити частково.
2.Визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича щодо накладення арешту на кошти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851).
3.Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова Валентина Олександровича зняти арешт з коштів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ банку 14282829, МФО банку 334851).
4.В іншій частині скарги відмовити.
5.Ухвала набирає законної сили відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.
У судовому засіданні 01.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складений та підписаний 07.10.2019.
Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua).
Суддя Д.М. Огороднік