61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
07.10.2019р. Справа №905/1556/19
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ в
особі виробничої одиниці «Волновахаміжрайтепломережа», м.Волноваха
до відповідача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 155431,03 грн.
Суддя Г.В. Левшина
при секретарі судового засідання Купченко Р.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ в особі виробничої одиниці «Волновахаміжрайтепломережа», м.Волноваха, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 155431,03 грн., у тому числі основний борг в сумі 121540,72 грн., три проценти річних в сумі 2257,13 грн., інфляція в сумі 6287,54 грн. та пеня в сумі 25345,64 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань на договором на постачання теплової енергії №31 від 30.09.2014р. в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманої теплової енергії за період з грудня 2018р. по квітень 2019р.
Ухвалою від 23.08.2019р. відкрите провадження у справі №905/1556/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.09.2019р. об 11.30 год.
В судове засідання 16.09.2019р. представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 16.09.2019р. відкладено розгляд справи на 07.10.2019 року об 11:40 год.
В судове засідання 07.10.2019р. представники сторін не з'явились.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване за адресою: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд.177А, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом (повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.09.2019р.).
Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
30.09.2014р. між сторонами був підписаний договір на постачання теплової енергії №31, за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання поставити відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону.
Згідно п.3.2.3 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають прилади обліку - згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1м2. площі, встановленої розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 15.11.2012р. №833.
Пунктом 5.4 договору визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.
В розділі 6 договору сторони передбачили порядок оплати, зокрема:
п.6.1 (у редакції додаткової угоди від 06.04.2015р.) розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, встановлених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №1154 від 31.03.2015р. та складають для потреб інших споживачів 1529,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до діючого законодавства. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору;
п.6.2 розрахунковим періодом є календарний місяць;
п.6.3 споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця;
п.6.4 якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 31-го числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку;
п.6.4.1 для споживачів, які не мають приладів обліку (опалення): у випадку, коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період;
п.6.5 кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим;
п.6.6 в платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у споживача за послуги теплопостачання Теплопостачальна організація зараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному документі (крім бюджетних установ);
п.6.7 споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.
Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2021р., а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п.7.1 договору в редакції додаткової угоди від 18.07.2018р.).
Додатком №1 (у редакції додаткової угоди від 03.11.2015р.) до договору сторони визначили планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу.
За змістом додатку № 4 до договору(в редакції додаткової угоди від 01.01.2019р.) визначено реєстр споживачів теплової енергії, зокрема:
1) Новотроїцький відділок за адресою - смт. Новотроїцьке, вул. Київська, 64, опалювальна площа- 132,10 кв.м;
2) Ольгинский відділок адресою - смт. Ольгинка, вул. Маяковського, 32, опалювальна площа - 20,08 кв.м.;
3) Столярная майстерня за адресою - м. Волноваха, вул. Героїв, 51, ОМБр, 97 опалювальна площа - 213,10 кв.м.;
4) Механічна майстерня за адресою - м. Волноваха, вул. Героїв, 51, ОМБр, 97, опалювальна площа - 98,6 кв.м.;
5) Будівля АБК за адресою - м. Волноваха, вул. Героїв, 51, ОМБр, 97, опалювальна площа - 722,30 кв.м.;
6) Нарядная за адресою - м. Волноваха, вул. Героїв, 51, ОМБр, 97, опалювальна площа - 42,10 кв.м.;
7) Гаражи за адресою - м. Волноваха, вул. Героїв, 51, ОМБр, 97, опалювальна площа - 874,10 кв.м.;
8) Електроцех за адресою - м. Волноваха, вул. Героїв, 51, ОМБр, 97, опалювальна площа -49,70 кв.м.
На виконання умов договору на постачання теплової енергії №31 від 30.09.2014р позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія за період з грудня 2018р по квітень 2019р. на загальну суму 545083,57 грн., що підтверджується наступними актами прийому-передачі теплової енергії:
- №31 за грудень 2018р. на суму 172381,63 грн.;
- №31 за січень 2019р. на суму 132562,42 грн.;
- №31 за лютий 2019р. на суму 121980,68 грн.;
- №31 за березень 2019р. на суму 102367,64 грн.;
- №31 за квітень 2019р. на суму 15791,20 грн.
Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростовано.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначалось вище, згідно п.6.5 договору кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість наданих послуг, отриманих за грудень 2018р. в строк до 10.01.2019р., за січень 2019р. в строк до 11.02.2019р. (оскільки 10-й день припадає на вихідний день неділю 10.02.2019р., а перший наступний робочий день це 11.02.2019р.), за лютий 2019р. в строк до 11.03.2019р. (оскільки 10-й день припадає на вихідний день неділю 10.03.2019р., а перший наступний робочий день це 11.03.2019р.), за березень 2019р. в строк до 10.04.2019р., за квітень 2019р. в строк до 10.05.2019р.
Матеріали справи містять акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.12.2019р., від 31.01.2019р., від 28.02.2019р., від 31.03.2019р., від 30.04.2019р., від 31.05.2019р., від 30.06.2019р., від 31.07.2019р., загалом на суму 423542,85 грн., що підписані та скріплені печатками сторін.
Частиною 1 ст.220 та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить і ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України.
Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, за відсутності підстав вважати перелічені акти такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також беручи до уваги їх визнання безпосередньо позивачем та відповідачем, грошове зобов'язання споживача перед теплопостачальною організацією на підставі договору на постачання теплової енергії №31 від 30.09.14р. з оплати теплової енергії виконані загалом на суму 423542,85 грн.
Таким чином, за висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 121540,72 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання рахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 28.12.2018р. по 15.08.2019р. в сумі 25345,64 грн.
За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 6287,54 грн. за період з лютого 2019р. по квітень 2019р. та трьох процентів річних в сумі 2257,13 грн. за період з 28.12.2018р. по 15.08.2019р.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та пені, суд визнає його невірним, оскільки позивач неправомірно нараховує три проценти річних та пеню на суму 172381,63 грн. за період з 28.12.2018р. по 29.12.2018р., на суму 132562,42 грн. за період з 25.01.2019р. по 31.01.2019р., на суму 102367,64 грн. за період з 20.03.2019р. по 30.03.2019р., на суму 15791,20 грн. за період з 19.04.2019р. по 29.04.2019р. так як, позивачем не вірно визначено строк настання платежу за грудень 2018р., січень 2019р., березень 2019р., квітень 2019р. та відповідно у заявлені періоди позивача прострочення з оплати не було. Крім того, позивачем не вірно визначено початковий період прострочення на суму 50957,86 грн. (з 01.02.2019), на суму 45781,87 грн. (з 28.02.2019р.), на суму 28251,63 грн. (з 31.03.2019р.), оскільки прострочення платежу на суму 50957,86 грн. розпочалось з 12.02.2019р., на суму 45781,87 грн. з 12.03.2019р., на суму 28251,63 грн. з 11.04.2019р.
При цьому, позивачем при здійснені нарахування пені на суму 48363,77 грн. не враховано вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів річних та пені стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 1943,09 грн., пеня в сумі 20623,61 грн., а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 314,04 грн. та пені в сумі 4722,03 грн. є неправомірною.
Одночасно, щодо представленого позивачем розрахунку інфляційних витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.
Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав розрахуватися за отриману теплову енергію від позивача в січні 2019р. до 11.02.2019р., нарахування позивачем інфляції за лютий 2019р. на суму 50957,86 грн. є невірним.
Крім того, позивачем неправомірно здійснено нарахування інфляції на суму 13562,42 грн. за січень 2019р., на суму 45781,87 грн. за березень 2019р., на суму 28251, 63 грн. за квітень 2019р., так як, позивачем не вірно визначено строк настання платежу за грудень 2018р., січень 2019р., березень 2019р., квітень 2019р. та, відповідно, у заявлені періоди позивача прострочення з оплати не було. В свою чергу, позивачем під час підрахунку інфляційного збільшення боргу на суму 34033,57 грн. невірно визначено індекс інфляції за травень 2019р. - 103,2%, замість вірного -100,7% (згідно офіційних даних Державного комітету статистики України).
Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 3090,96 грн., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 3196,58 грн. є неправомірною.
Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 314,04 грн., інфляції в сумі 3196,58 грн., пені в сумі 4722,03 грн. є неправомірним, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 147198,38 грн., у тому числі основний борг в сумі 121540,72 грн., три проценти річних в сумі 1943,09 грн., інфляція в сумі 3090,96 грн. та пеня в сумі 20623,61 грн.
Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ в особі виробничої одиниці «Волновахаміжрайтепломережа», м.Волноваха до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 155431,03 грн., у тому числі основний борг в сумі 121540,72 грн., три проценти річних в сумі 2257,13 грн., інфляція в сумі 6287,54 грн. та пеня в сумі 25345,64 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Митрополитська (К.Лібкнехта), буд. 177А, ЄДРПОУ 00191678) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго (84307, Донецька обл., м.Краматорськ, пров.Земляничний, 2, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці «Волновахаміжрайтепломережа» (85703, Донецька обл., м.Волноваха, вул.Менделєєва, 17А, ЄДРПОУ 03562477, р/р НОМЕР_1 у ТВБВ №10004/0312 філії ДОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106) основний борг в сумі 121540,72 грн., три проценти річних в сумі 1943,09 грн., інфляція в сумі 3090,96 грн. та пеня в сумі 20623,61 грн., всього заборгованість в сумі 147198,38 грн., судовий збір в сумі 2207,98 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 07.10.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 07.10.2019р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина