61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
01.10.2019р. Справа № 905/1623/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали
за позовом: Заступника прокурора Донецької області (адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (код ЄДРПОУ 13511245 , адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1).
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» (код ЄДРПОУ 31191021, адреса: 87515, м. Маріуполь, вул. Архітектора Нільсена, буд. 28),
відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Наливай Ольги Станіславівни (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
про: визнання недійсними договорів
за участю представників сторін:
від позивача: Амельченко С.О - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився, -
Заступник прокурора Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" та Фізичної особи-підприємця Наливай Ольги Станіславівни про:
- визнання недійсним договору на виконання платних робіт (послуг) № 9-СП від 01.06.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" та Фізичною особою-підприємцем Наливай Ольгою Станіславівною;
- визнання недійсним договору позички від 01.06.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" та Фізичною особою-підприємцем Наливай Ольгою Станіславівною.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою приховування фактичної передачі частини майна ТОВ "МЛГЗ" в суборенду ФОП Наливай О.С. , ТОВ "МЛГЗ" змінив вид та назву договору не змінивши при цьому його предмет та об'єкт, уклавши з вказаним підприємцем не договір суборенди приміщення, а договори на виконання платних робіт (послуг) та позички. На переконання прокурора, зазначені договори було укладено відповідачами усупереч положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна для приховування іншого правочину - договору суборенди, тому такі правочини мають бути визнані недійсними на підставі ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203, ст. 235 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 04.09.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1623/19; визначено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2019; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.
24.09.2019 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області через канцелярію суду отримано пояснення по справі №10-07-03183 від 20.09.2019 (вх.№19313/19), заяву про поновлення процесуального строку б/н б/д (вх.№19315/19).
В поясненнях останній зазначає про відсутність належних юридичних передумов та нормативно обґрунтованих правових підстав для представництва Заступником прокурора Донецької області інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у спірних правовідносинах.
Також вказує на те, що договір оренди № 951/2002 від 23.05.2002 між ним та ТОВ "МЛГЗ" передбачає право орендаря на передачу окремих інвентарних об"єктів зі складу орендованого майна підприємства за згодою орендодавця у суборенду; що при проведенні комплексного контрольного огляду цілісного майнового комплексу Регіональним відділенням було виявлено, що орендар без дозволу орендодавця передав приміщення будівлі заводоуправління, яке входить до складу орендованого ЦМК Державного підприємства "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" у користування іншим особам, чим порушив п.6.2 договору оренди № 951/2002 від 23.05.2002; що в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/945/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до ТОВ "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" як орендаря, за учасню третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про розірвання договору оренди № 951/2002 від 23.05.2002 та зобов"язання повернути ЦМК шляхом підписання акту приймання-передачі.
Крім того, зазначає про відсутність у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області інформації стосовно укладення договору на виконання платних послуг №9-СП від 01.06.2017р. та договору позички від 01.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський лікеро-горілчаний завод» та Фізичною особою-підприємцем Наливай Ольгою Станіславівною.
Мотивуючи заяву про поновлення процесуального строку на подання пояснень на позовну заяву Заступника прокурора Донецької області Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вказує на запізне отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі № 905/1623/19.
До пояснень та заяви про поновлення процесуального строку додано документи, вказані у переліку.
30.09.2019 від відповідача 2, Фізичної особи-підприємця Наливай Ольги Станіславівни, через канцелярію суду отримано відзив на позовну заяву б/н від 27.09.19 (вх.№19712/19), в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог, у тому числі з огляду на недоведенність прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, як самостійної юридичної особи з відповідною процесуальною дієздатністю.
До відзиву додано документи згідно переліку.
В судовому засіданні, що відбулось 01.10.2019, представник позивача надав пояснення щодо обставин справи. Відповідачі своїх представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд виходить з наступного.
В обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на тривалу бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, яка полягала у невжитті останнім заходів з контролю за використання майна, переданого в оренду за договором оренди №951/2002 від 23.05.2002, зокрема за визначенням розміру плати за суборенду та її спрямуванням, що, на думку прокурора, свідчить про нездійснення захисту цим органом інтересів держави у сфері оренди державного майна і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави, як це встановлено ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Повідомлення про представництво інтересів держави від 18.07.2019 № 05/1-605вих19 направлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області 18.07.2019, про що свідчить список № 1316 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.
Суд зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
У даній справі судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Регіональним відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту інтересів держави.
Навпаки, обставини справи свідчать про вжиття позивачем заходів з метою приведення правовідносин з відповідачем 1 у відповідність до вимог чинного законодавства (комплексний контрольний огляд цілісного майнового комплексу, результати якого узагальнені у звіті комплексного контрольного огляду цілісного майнового комплексу), а також звернення до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Маріупольський лікеро-горілчаний завод" як орендаря, про розірвання договору оренди № 951/2002 від 23.05.2002 та зобов"язання повернути ЦМК шляхом підписання акту приймання-передачі (справа № 905/945/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області). Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом про визнання недійсними договору на виконання платних робіт (послуг) № 9-СП від 01.06.2017 та договору позички від 01.06.2017 протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Фонд державного майна України» фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно п.1 ч.І ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» одним із основних завдань Фонду державного майна України є реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Основними завданнями регіонального відділення є, зокрема: здійснення повноважень орендодавця державного майна.
Регіональні відділення є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, в т.ч. здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
Суд вважає, що у даному випадку відсутні належні юридичні передумови та обґрунтовані правові підстави для представництва Заступником прокурора Донецької області інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність у даному випадку виключних обставин, які прямо передбачені законом, для представництва інтересів держави в суді, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
За змістом ч.2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи відсутність заяви (клопотання) про повернення судового збору відповідно до п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідне питання не вирішується.
Керуючись ст.ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Заступника прокурора Донецької області, м.Маріуполь в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків про визнання недійсними договорів - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в десятиденний строк в апеляційному порядку згідно розділу IV ГПК України.
В судовому засіданні 01.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали підписано 04.10.2019.
Суддя Н.В. Величко