Рішення від 02.10.2019 по справі 904/3179/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3179/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Мазурика Микити Костянтиновича, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Колеснікової Людмили Георгіївни, м. Дніпро

про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 24 150 грн., інфляційної складової у розмірі 169,05 грн. та 3% річних у розмірі 54,92 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Захарчук А.Е.

Представники:

від позивача: Водоп'ян Г.О. ордер серія ДП № 1042/003від 17.09.2019;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Мазурик Микита Костянтинович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Колеснікової Людмили Георгіївни про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 24150 грн., інфляційної складової у розмірі 169,05 грн. та 3% річних у розмірі 54,92 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару, частково оплаченого за рахунком-фактурою № 10 від 15.04.2019.

Ухвалою суду від 30.07.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мазурика Микити Костянтиновича № б/н від 23.07.2019 залишено без руху. Фізичній особі-підприємцю Мазурику Микиті Костянтиновичу ухвалено в строк до 16.08.2019 включно усунути недоліки позовної заяви № б/н від 23.07.2019.

Через канцелярію суду, 05.08.2019 від позивача надійшла заява, якою усунуто недоліки, встановлені вищевказаною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 12.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться 17.09.2019.

Представник позивача, 17.09.2019 надав уточнений розрахунок розміру позовних вимог, який фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 24 150 грн., суму інфляційної складової у розмірі 69,91 грн. та 3% річних у розмірі 307,66 грн.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Частиною 5 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Всупереч вимогам ст. 46 ГПК України, позивач не надав доказів надіслання заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу.

Уникаючи занадтого формалізму, з метою економії процесуального часу, суд ухвалою від 17.09.2019 прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. При цьому суд зобов'язав позивача надіслати заяву та додані до неї документи відповідачу у встановленому законом порядку (з описом вкладеного), докази чого надати суду.

Ухвалою суду від 17.09.2019 відкладено розгляд справи на 02.10.2019.

Станом на день прийняття рішення у справі позивачем вимоги ухвали суду не виконані, докази направлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог до суду не надано.

За таких обставин, заяву позивача № б/н від 16.09.2019 про збільшення розміру позовних вимог слід залишити без розгляду.

У судовому засіданні від 02.10.2019 представник позивача надав уточнений розрахунок розміру позовних вимог, який фактично є заявою про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог. У поданій заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 24 150 грн. та 3% річних у розмірі 202,46 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2019 вищевказану заяву повернуто заявнику.

А отже, позовні вимоги слід розглядати у первісній редакції, а саме: стягнення суми попередньої оплати у розмірі 24150 грн., інфляційної складової у розмірі 169,05 грн. та 3% річних у розмірі 54,92 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 02.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомлено строк складання повного тексту рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач виставив Фізичній особі-підприємцю Мазурику Микиті Костянтиновичу рахунок-фактуру на оплату товару (пакет паперовий, крафт бурий) № 10 від 15.04.2019 на суму 34 500 грн. Платіжним дорученням № 194 від 15.04.2019 позивач перерахував на рахунок Фізичної особи-підприємця Колеснікової Людмили Георгіївни аванс у розмірі 24150 грн.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

А отже, між Фізичною особою-підприємцем Колесніковою Людмилою Георгіївною та Фізичною особою-підприємцем Мазуриком Микитою Костянтиновичем у спрощений спосіб був укладений договір поставки.

Відтак, відповідач зобов'язався поставити Фізичній особі-підприємцю Мазурику Микиті Костянтиновичу товар, а позивач, оплативши рахунок, зобов'язався відповідний товар прийняти.

Відповідно, до правовідносин сторін слід застосувати загальні положення чинного законодавства про зобов'язання, загальні положення про договір купівлі-продажу та загальні положення про поставку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач, 20.06.2019 направив на адресу відповідача лист № б/н від б/д, у якому вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 24 150 грн.

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", відповідач отримав вказану претензію 21.06.2019.

Станом на дату судового засідання, сума попередньої оплати у розмірі 24 150 грн. відповідачем позивачу не повернута.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 24 150 грн. слід задовольнити. Витрати позивача зі сплати судового збору у частині вимог про повернення авансу слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 169,05 грн. та 3% річних у розмірі 54,92 грн.

Ухвалами суду від 12.08.2019, 17.09.2019 позивача було зобов'язано надати уточнений розрахунок, в якому вказати періоди нарахування штрафних санкцій із зазначенням періодів нарахування та кількості днів.

Позивач вимог суду не виконав, розрахунку заявлених сум штрафних санкцій не надав. Надані заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, як зазначено вище, подані позивачем з порушенням норм чинного законодавства.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

За таких обставин, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мазурика Микити Костянтиновича слід залишити без розгляду у частині вимог про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 169,05 грн. та 3% річних у розмірі 54,92 грн. Витрати зі сплати судового збору у відповідній частині вимог слід покласти на позивача.

При цьому, частиною 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Також у позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3 500 грн., що складаються з:

- аналізу наданих клієнтом документів, консультації клієнта та формування правової позиції - 2 години;

- проведення претензійної роботи (складання індивідуальної форми (проекту) претензії) - 2 години;

- складання позовної заяви, розрахунку - 3 години.

Узгоджена вартість 1 години роботи становить 500 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження надання адвокатом Водоп'ян Г.О. адвокатських послуг при розгляді справи № 904/3179/19, заявником надано: договір про надання правової допомоги № 45 від 04.07.2019, акт надання послуг № б/н від 16.09.2019, платіжне доручення про оплату послуг адвоката № 222 від 22.07.2019 на суму 3 500 грн.

Разом з тим, здійснивши аналіз ціни позову предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є малозначним.

Позовні вимоги ґрунтуються на непоставці відповідачем оплаченого товару лише за одним рахунком-фактурою та не вимагають складних розрахунків.

Крім того, як встановлено судом, представник позивача не виконав вимог суду щодо надання розрахунків заявлених сум штрафних санкцій. Надані заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову подані позивачем з порушенням норм чинного законодавства.

З вищевикладеного, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу у даній справі (3 500 грн.) явно не відповідає критеріям співмірності із складністю справи, та не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також виявлені недоліки позовної заяви та розрахунків сум боргу, на думку суду, у цій справі справедливим слід вважати витрати на правову допомогу в розмірі 2 415 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 226, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Залишити без розгляду позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мазурика Микити Костянтиновича у частині вимог про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 169,05 грн. та 3% річних у розмірі 54,92 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колеснікової Людмили Георгіївни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Мазурика Микити Костянтиновича (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) суму попередньої оплати у розмірі 24 150 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1 903,35 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2 415 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 07.10.2019.

Суддя Ніколенко М.О.

Попередній документ
84786699
Наступний документ
84786701
Інформація про рішення:
№ рішення: 84786700
№ справи: 904/3179/19
Дата рішення: 02.10.2019
Дата публікації: 08.10.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію