вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2019м. ДніпроСправа № 904/1874/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Михайлової К.С.
за позовом Заступника прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Нікополь в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м
до Фізичної особи-підприємця Хмиз Антона Костянтиновича, Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 13 243,90 грн.
Представники:
від прокурора: Рудницька О.П., посв. № 046797 від 10.05.2017;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Заступник прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Хмиз Антона Костянтиновича про стягнення 13 243,90 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Ухвалою суду від 08.05.2019 позовну заяву заступника прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті № 107-2074вих19 від 02.05.2019 залишено без руху.
Запропоновано заступнику прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області усунути недоліки позовної заяви № 107-2074вих19 від 02.05.2019 шляхом подання до суду поштового чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів, шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначення правильної адреси відповідача у строк до 22.05.2019 включно.
16.05.2019 до господарського суду від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог. Разом із вказаною заявою прокурор подав до суду докази направлення на адресу відповідача уточненої позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.05.2019 прокурор подав до суду клопотання, в якому останній просить суд розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 30.05.2019 у задоволенні клопотання Заступника прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
07.06.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що стаття 250 Господарського кодексу України встановлює строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Як вбачається з позову та доданих до нього документів, правопорушення було скоєне, виявлене та зафіксовано 25.05.2018, на це сам безпосередньо вказує позивач та Акт від 25.05.2018 за № 0001787, копію якого позивач додав до свого позову. Зазначена дата і є датою виявлення відповідним суб'єктом владних повноважень (управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області) факту вчинення суб'єктом господарювання ( Хмизом А.К. ) порушення. І саме з цієї дати і почався відлік строку в межах якого можуть бути застосовані адміністративно-господарських санкцій - згідно ч. 1. ст. 250 ГК України це шість місяців. Тобто, строк закінчився 25.11.2018. Однак, позов було подано у травні 2019 року - це більш ніж 5 місяців після закінчення строку, в межах якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції. Таким чином, відповідач заявляє клопотання про застосування строків позовної давності та закриття провадження у справі у зв'язку з їх пропущенням посилаючись на положення ч. 1 ст.250 ГК України. Також відповідач вважає, що заступник прокурора Нікопольської місцевої прокуратури зловживає своїм правом на захист, порушуючи при цьому всі можливі строки на звернення до суду, а також Закон України «Про прокуратуру», оскільки Управління Укртрансбезпеки наділене достатніми повноваженнями для захисту інтересів Держави. Вважає, що позов прокурора підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне. У даній справі прокурор порушення інтересів держави обґрунтував тим, що плата за проїзд автомобільним дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України. Доцільність пред'явлення позову прокурором в даному випадку обумовлена актуальністю питань збереження автомобільних доріг від руйнування, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наповнення дохідної частини бюджету. Прокурор посилався на те, що Державною службою України з безпеки на транспорті не вживаються заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом з ФОП Хмиз А.К . Тому, враховуючи не здійснення вказаним органом державної влади заходів щодо самостійного стягнення з відповідача плати за проїзд в судовому порядку, виходячи з наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва в суді законних інтересів держави, Нікопольська місцева прокуратура звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом. Відповідач вважає, що прокурором не надано доказів, які свідчать про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті не умисно не вчиняє дій на самостійне пред'явлення нею позову про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом згідно норм матеріального права чи ГПК України. Отже, прокурор не надав суду доказів неможливості самостійного захисту інтересів держави Державною службою України з безпеки на транспорті як юридичною особою і органом, уповноваженими здійснювати у спірних відносинах відповідні функції, а також неналежності здійснення ними такого захисту. Саме лише посилання прокурора на нездійснення Державною службою України з безпеки на транспорті заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не доводить наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах. З огляду на викладене, у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, а тому й немає підстав для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави означає про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, і є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
19.06.2019 прокурор подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що статтею 239 Господарського кодексу України визначено види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, до яких плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не відноситься. При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Таким чином, доводи відповідача, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є адміністративно-господарською санкцією є помилковою, а отже і не підлягають застосуванню положення ст. 250 Господарського кодексу України. Також у відповіді на відзив прокурор надав обґрунтування підстав для його представництва інтересів держави в даному випадку.
Ухвалою суду від 10.07.2019 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання, яке відбудеться 05.08.2019.
29.07.2019 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 05.08.2019 відкладено підготовче засідання на 09.09.2019.
Ухвалою суду від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 07.10.2019.
У судове засідання 07.10.2019 з'явився прокурор.
Представник позивача у судове засідання 07.10.2019 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 13.09.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).
Представник відповідача у судове засідання 07.10.2019 не з'явився, у поданому 29.07.2019 запереченні вказав, що у разі його неспроможності брати участь у засіданні суду не заперечує та дає згоду на розгляд справи за його відсутності.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Під час проведення рейдової перевірки 25.05.2018 у пункті пл. ГВК а/д Н 09 м. Галич, Івано-Франківської області державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області було проведено зважування автомобіля (тягача) марки DAF модель FT XF 105.460 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів належить на праві власності Хмиз А.К . Відповідно до товарно-транспортної накладної № 83 від 25.05.2018 (а.с. 37) автомобільним перевізником визначено ФОП Хмиз А.К . Згідно з ТТН та посвідченням водія зазначеним транспортним засобом керував ОСОБА_3 .
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т, а навантаження на строєні осі - 22 т.
Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевищення осьового навантаження транспортним засобом встановлених вагових обмежень, а саме: осьове навантаження при допустимих 22 тоннах склало 24,25 тонн, тобто перевищення склало 2,25 тони. Вказане підтверджується чеком про зважування транспортного засобу № 01942 від 25.05.2018 (а.с. 21).
За результатами перевірки посадовими особами Управління 25.05.2018 складено акт №0001787 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 23) та довідку № 0006970 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 22).
На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області 25.05.2018 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 97 (а.с. 20), відповідно до якого:
- пройдена відстань - 267 км, навантаження на строєну вісь 24,25 т, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 432,54 євро.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено "Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" (далі - Порядок 879).
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (п. 27 Порядку 879).
Прокурор зазначає, що станом на 25.05.2018 за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України, плата становила 13 243,90 грн.
Відповідно до п. 30 Порядку 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Таким чином, за розрахунком прокурора з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 13 243,90 грн., яка дорівнює 432,54 євро.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж (ч. 3 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг (п. 32 Порядку № 879).
Позивач зазначає, що під час габаритно-вагового контролю встановлено, що ані дозволу, ані документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у вказаного перевізника не було. Перевізник ФОП Хмиз А.К. не звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, тому такий дозвіл не надавався. Крім того, перевізником ФОП Хмиз А.К. перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів, не здійснювалося.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п. 26 Порядку № 879).
Джерелами формування спеціального фонду Держаного бюджету України в частині доходів є плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України).
З вказаних норм вбачається, що 13 243,90 грн. мають стягуватися на користь державного бюджету України.
Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником-власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованість перед бюджетом України.
Прокурор зазначає, що позивач листом від 12.06.2018 за № 6/2218-18 перевізнику ФОП Хмиз А.К. направлено примірник акту від 25.05.2018 за № 0001787, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування № 97 та чек зважування № 01942 від 25.05.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Зазначеним листом перевізника ФОП Хмиз А.К. повідомлено про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.
Однак, як зазначає прокурор, відповідач відповідь на лист не надав, заборгованість не сплатив.
Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (пп. 4 п. 2 Порядку 879).
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку 879).
Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку 879).
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Під час проведення рейдової перевірки 25.05.2018 у пункті пл. ГВК а/д Н 09 м. Галич, Івано-Франківської області державними інспекторами Управління було проведено зважування автомобіля (тягача) марки DAF модель FT XF 105.460 з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, автомобіля (тягача) марки DAF модель FT XF 105.460 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , осьове навантаження при допустимих 22 тоннах склало 24,25 тонн, тобто перевищення склало 2,25 тони
Отже, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідача було встановлено перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").
Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги").
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Господарський суд зазначає, що докази отримання відповідачем дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого уповноваженим підрозділом Національної поліції в матеріалах справи відсутні.
Матеріалами справи підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0001787 від 25.05.2018 (а.с.23), довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0006970 від 25.05.2018 (а.с.22).
За результатами проведеної перевірки проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 97 та нараховано плату за проїзд 432,54 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 25.05.2018 складає еквівалент у сумі 13 243,90 грн.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п. 28 Порядку 879).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (абз. 2 п. 27 Порядку 879).
Доказів сплати 13 243,90 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідач не надав.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що стаття 250 Господарського кодексу України встановлює строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Як вбачається з позову та доданих до нього документів, правопорушення було скоєне, виявлене та зафіксовано 25.05.2018, на це сам безпосередньо вказує позивач та Акт від 25.05.2018 за № 0001787, копію якого позивач додав до свого позову. Зазначена дата і є датою виявлення відповідним суб'єктом владних повноважень (управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області) факту вчинення суб'єктом господарювання ( Хмизом А.К. ) порушення. І саме з цієї дати і почався відлік строку в межах якого можуть бути застосовані адміністративно-господарських санкцій - згідно ч. 1. ст. 250 ГК України це шість місяців. Тобто, строк закінчився 25.11.2018. Однак, позов було подано у травні 2019 року - це більш ніж 5 місяців після закінчення строку, в межах якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції. Таким чином відповідач заявляє клопотання про застосування строків позовної давності та закриття провадження у справі у зв'язку з їх пропущенням посилаючись на положення ч. 1 ст. 250 ГК України.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання;інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами (ст. 239 Господарського кодексу).
Господарський суд зазначає, що статтею 239 Господарського кодексу України визначено види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, до яких плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не відноситься.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 06.06.2018 по справі № 820/1203/17 дійшла висновку, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
З огляду на викладене, доводи відповідача, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом є адміністративно-господарською санкцією є безпідставними, таким чином, в даному випадку положення ст. 250 Господарського кодексу України застосуванню не підлягають.
З огляду на викладене, оскільки за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є сумою відшкодування матеріальних збитків, завданих державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки.
Про порушення свого права позивач довідався 25.05.2018 після проведення перевірки, зважування автомобіля відповідача та складання за результатами перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області Акту № 0001787 від 25.05.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідки № 0006970 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Таким чином, позовна давність на звернення позивачем до суду із даним позовом спливає 26.05.2021.
Як вбачається із матеріалів справи прокурор з позовом до суду звернувся 02.05.2019, про що свідчить відмітка відділення поштового зв'язку, яка міститься на поштовому конверті (а.с. 55), тобто в межах вказаного строку.
Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та закриття провадження у справі у зв'язку з їх пропущенням задоволенню не підлягає.
Також відповідач вважає, що заступник прокурора Нікопольської місцевої прокуратури зловживає своїм правом на захист, порушуючи при цьому всі можливі строки на звернення до суду, а також Закон України «Про прокуратуру», оскільки Управління Укртрансбезпеки наділене достатніми повноваженнями для захисту інтересів Держави. Вважає, що позов прокурора підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне. У даній справі прокурор порушення інтересів держави обґрунтував тим, що плата за проїзд автомобільним дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України. Доцільність пред'явлення позову прокурором в даному випадку обумовлена актуальністю питань збереження автомобільних доріг від руйнування, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наповнення дохідної частини бюджету. Прокурор посилався на те, що Державною службою України з безпеки на транспорті не вживаються заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом з ФОП Хмиз А.К . Тому, враховуючи не здійснення вказаним органом державної влади заходів щодо самостійного стягнення з відповідача плати за проїзд в судовому порядку, виходячи з наданих органам прокуратури повноважень у сфері представництва в суді законних інтересів держави, Нікопольська місцева прокуратура звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом. Відповідач вважає, що прокурором не надано доказів, які свідчать про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті не умисно не вчиняє дій на самостійне пред'явлення нею позову про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом згідно норм матеріального права чи ГПК України. Отже, прокурор не надав суду доказів неможливості самостійного захисту інтересів держави Державною службою України з безпеки на транспорті як юридичною особою і органом, уповноваженими здійснювати у спірних відносинах відповідні функції, а також неналежності здійснення ними такого захисту. Саме лише посилання прокурора на нездійснення Державною службою України з безпеки на транспорті заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не доводить наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах. З огляду на викладене, у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, а тому й немає підстав для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. Відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави означає про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, і є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).
Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів"
Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.
В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:
"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."
Незвернення уповноваженого органу до суду з позовною заявою, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства, у визначений законом строк з моменту встановлення обставини, що є підставою для такого звернення, унеможливлює у подальшому вжиття цивільно-правових заходів для відновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах та стягнення до бюджету плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
Враховуючи те, що вказані інтереси залишилися не захищеними, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так, будучи достеменно обізнаними про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, Укртрансбезпека протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів щодо стягнення з відповідача розрахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. У разі продовження бездіяльності органу щодо пред'явлення позову, в подальшому буде неможливо стягнути відповідну плату (за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) у зв'язку із пропущенням строків позовної давності. Враховуючи наведене, а також те, що інтереси держави тривалий час залишаються незахищеними, прокуратурою подано до суду даний позов.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 13 243,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Прокуратури Дніпропетровської області в розмірі 1 921,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хмиз Антона Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України (отримувач УК у Галицькому районі/ Галицький район/22160100, код отримувача ЄДРПОУ 37953206, р/р № 31211216009079, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100, код банку МФО 899998) 13 243,90 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хмиз Антона Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн., про що видати наказ.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 07.10.2019
Суддя І.В. Мілєва