ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2019 року м. Київ №826/5692/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного прова-дження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Дніпровська РДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2018р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить зобов'язати Дніпровську РДА надати йому засвідчену копію заяви ОСОБА_2 до Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2013 про виведення її квартири з числа службових.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
Підставами позову зазначено такі обставини. Позивач 25.03.2018 звернувся до відпові-дача із запитом на інформацію, в якому просив надати електронну копію заяви ОСОБА_2 до Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2013 про виведення її квартири з числа службових. Листом від 27.03.2018 №2480/24/103 відповідач відмовив у наданні запитуваного документу з огляду на відсутність згоди ОСОБА_2 Вважає, що така відповідь порушує ч. 5 ст. 6, ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" і його право на доступ до публічної інформації, оскіль-ки доступ до інформації про розпорядження державним майном не може бути обмежено, відповідачем не зазначено конкретної підстави для відмови у задоволенні, а також тому, що згода ОСОБА_2 не може вимагатися, адже вона сама зазначала під час співбесіди про те, що таку заяву не писала.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в його задоволенні з під-став відповідності наданої відповіді ст.ст. 19, 32 Конституції України, п. 3 ст. 10, п. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних", а також тому, що заява ОСОБА_2 не відноситься до публічної інформації, а є зверненням, тому звернення позивача не може вва-жатися інформаційним запитом, а фактично є зверненням, на розгляд якого поширюються норми Закону України "Про звернення громадян", й право позивача на отримання публічної інформації з наведених у позовній заяві підстав не є порушеним.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Під час судового засідання позивач підтримав позов.
Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, причин неприбуття суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи.
Від представника третьої особи Зейкана Я. П. надійшло клопотання про розгляд спра-ви без їх участі. Зазначив, що підтримує позицію відповідача, який заперечує проти позову.
Судом взято до розгляду додані до позовної заяви:
- паперову копію запиту на інформацію від 25.03.2018 з електронної пошти позивача;
- копію листа Дніпровської РДА від 27.03.2018 №2480/24/1/103;
- копію рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.07.2017 №196/вс-17;
- копію листа Дніпровської РДА від 27.09.2017 №8417/24/1/103.
Проти вказаних доказів ніхто з учасників справи не заперечив. Інших доказів учасни-ками справи не надавалося, про їх наявність - не зазначалося; клопотань про витребування - не заявлялося.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
25 березня 2018р. позивач направив на електронну скриньку Дніпровської РДА запит на інформацію, в якому повторно просив надати йому електронну копію заяви, написану від імені ОСОБА_2 до Голови Вищого спеціалізованого суду України від 30.05.2013 про виве-дення квартири з числа службових. У вкладенні до запиту додано "рішення ВККС (1).pdf".
Листом Дніпровської РДА від 27.03.2018 №2480/24/1/103 позивачу надано відповідь про відсутність підстав для надання запитуваних документів без згоди ОСОБА_2 , а також про можливість надання запитуваної інформації за відповідним запитом суду або за згодою ОСОБА_2 . В обґрунтування відповіді навів положення ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 32 Консти-туції України, п. 3 ст. 10, п. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних".
Дані факті ніким з учасників справи не заперечувалися і підтверджуються паперовою копією запиту на інформацію від 25.03.2018 з електронної скриньки позивача (а.с. 8), копіями листа Дніпровської РДА від 27.03.2018 №2480/24/1/103 (а.с. 9) і рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.07.2017 №196/вс-17 (а.с. 10-14).
Спірні правовідносини виникли у сфері доступу до публічної інформації і стосуються правомірності наданої відповідачем відповіді.
Як визначено у ч. 1 ст. 1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до пуб- лічної інформації" (далі - Закон №2939) публічна інформація - це відображена та задокумен- тована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або ство- рена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із ст. 19 цього Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядни-ка інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч. 1). Запиту-вач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запи-ту (ч. 2). Запит на інформацію має містити: - ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; - загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; - підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч. 5).
Частиною 1 ст. 22 Закону №2939 визначено випадки, коли розпорядник інформації має право відмови в задоволенні запиту на інформацію, а саме:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст. 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону №2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) поря- док оскарження відмови; 5) підпис.
Оцінюючи доводи і заперечення сторін, суд зважає на таке.
Згідно з копією листа Дніпровської РДА від 27.09.2017 №8417/24/1/103 (а.с. 15) заява третьої особи отримана відповідачем разом з клопотанням від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про виключення житлового приміщення із складу службових від 01.07.2013 №10-1018/0/4, яке надійшло 03.07.2013. За результатами розгляду цього клопотання відповідачем винесено розпорядження від 27.08.2013 №481 про виключення квартири, в якій проживає ОСОБА_2 , із складу службових.
Наданий позивачем доказ підтверджує ті обставини, що запитувана ним заява знаходиться у володінні відповідача і отримана ним при здійсненні своїх повноважень, тобто як суб'єктом владних повноважень, що ніким з учасників справи не заперечувалося.
Таким чином, запитувана позивачем інформація відноситься до публічної інформації і знаходиться у володінні відповідача, тому підстав для відмови у задоволенні запиту, перед-бачених п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону №2939, не було.
У своїй відповіді відповідач не зазначив підстав належності запитуваної інформації до категорії інформації з обмеженим доступом згідно із ч. 2 ст. 6 Закону №2939, а цитуючи норми Конституції України і Закону України "Про захист персональних даних" він не кон-кретизував, які саме персональні дані містить запитувана заява. У відзиві відповідач підкрес-лює, що до конфіденційної інформації віднесено адресу проживання, згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про інформацію", з приводу чого суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 6 Закону №2939 встановлено, що конфіденційна інформація є інформацією з обмеженим доступом.
Частиною 2 ст. 6 цього Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відпо-відно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Частиною 2 ст. 5 Закону України від 01.06.2010 №2297-VI "Про захист персональних даних" передбачено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформа-ції про особу законом або відповідною особою.
Частиною 2 ст. 11 цього Закону визначено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Отже, констатація відповідачем у відзиві того, що адреса особи відноситься до конфі-денційної інформації відповідає ч. 2 ст. 11 вищезазначеного Закону.
Однак, відповідач не врахував абзац 2 ч. 3 ст. 5 цього Закону, згідно з яким не нале-жить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Також, як вірно зазначив позивач, відповідач не врахував ч. 5 ст. 6 Закону №2939, згідно з якою не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у т.ч. до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобі-ганню злочину.
Крім цього, відповідач не врахував ч. 7 ст. 6 Закону №2939, згідно з якою обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеже-ним доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Таким чином, оскільки запитувана заява стосувалася володіння, користування і розпо-рядження державним (комунальним) майном, а саме службовою квартирою, та виведення її з числа службових, і відповідачем не встановлено і не доведено відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону 32939 того, що надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину, то такий документ не підлягав обмеженню у доступі. З рештою, відповідач міг обмежити в доступі лише ту інформацію в заяві, яку він вважав конфіденційною (адреса проживання), а не доступ до самої заяви.
Інших обставин, які б вказували на належність запитуваної позивачем інформації до категорії інформації з обмеженим доступом згідно з ч. 2 ст. 6 Закону №2939 відповідачем не зазначено, а судом таких не встановлено, тому підстав для відмови у задоволенні запиту, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №2939, не було.
Про не дотримання позивачем вимог до запиту на інформацію, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону №2939, та/або не здійснення позивачем оплати передбачених ст. 21 цього Закону фактичних витрат, пов'язаних з копіюванням або друком, відповідачем не зазначено й у відзиві не стверджуються, а судом таких обставин не встановлено, тому підстав для відмови у задоволенні запиту, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 22 Закону №2939, не було.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність у відповідача передбачених ч. 1 ст. 22 Закону №2939 підстав для відмови у задоволенні запиту позивача.
Також, всупереч п.п. 3, 4 ч. 4 ст. 22 Закону №2939 лист відповідача у задоволенні запиту не містить мотивованої підстави відмови та порядку оскарження відмови. Як вже зазначав суд, у своїй відповіді відповідач процитував положення ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 32 Конституції України, п. 3 ст. 10, п. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" та зазначив про необхідність згоди третьої особи, однак відповідачем не наведено жодних посилань на Закон №2939, яким врегульовано порядок розгляду цього запиту, і визначені у ч. 1 ст. 22 цього Закону підстави відмови у задоволенні запиту.
Як вбачається, обставини, на які позивач посилається у підтвердження своїх вимог, у повній мірі підтверджені наданими ним доказами. Відзив відповідача не містить аргументо-ваних доводів і доказів, які б спростовували доводи позивача і надані ним докази та підтверджували правомірність наданої позивачу відповіді.
Суд відхиляє твердження відповідача у відзиві про те, що заява третьої особи є зверненням щодо реалізації своїх прав, тому є зверненням згідно із ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", оскільки дана обставина не стосується суті спору і не впливає на вирішення цієї справи, адже спір стосується розгляду інформаційного запиту позивача, а не порядку розгляду заяви третьої особи.
Твердження відповідача про те, що запитувана позивачем інформація не відноситься до публічної так, як заява третьої особи є зверненням, а відтак і запит позивача слід вважати зверненням, на розгляд якого поширюються положення Закону України "Про звернення громадян", а не Закону №2939, також відхиляється судом, оскільки воно не ґрунтується на положеннях закону та суперечить змісту наявних у справі копій запиту і відповіді на нього.
У решті відзив не містить аргументованих доводів, які б заслуговували на увагу суду.
З огляду на невідповідність відмови відповідача вимогам ст.ст. 6, 22 Закону №2939 і відсутність законних підстав не надання позивачу запитуваного документу, внаслідок чого порушено право позивача на доступ до публічної інформації, суд дійшов висновку про протиправність такої відмови, у зв'язку з чим та з метою ефективного захисту і відновлення порушеного права позивача, суд вважає законною і обґрунтованою вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу засвідчену копію заяви ОСОБА_2 до Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2013 про виведення її квартири з числа службових.
Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини і наведені мотиви, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і наявність підстав для його задово-лення в повному осбсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 повністю.
2. Зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію надати ОСОБА_1 засвідчену копію заяви, написану від імені ОСОБА_2 до Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2013 про виведення квартири з числа службових.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання); АДРЕСА_2 (адреса для листування); РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація;
02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_2 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП не відомий.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 04.10.2019.
Суддя Д.А. Костенко