Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
07 жовтня 2019 р. Справа № 520/8081/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просять суд:
- визнати рішення Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області без номеру від 02.11.2018 року протиправним;
- визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яка полягає у не призначенні ОСОБА_1 , пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити призначення (переведення), перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 , пенсії в зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 26 жовтня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум її пенсійного забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника, зазначивши, що позивач має право лише на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці. Позивач вказав, що її чоловікові на момент його смерті виплачувалось довічне грошове утримання як судді у відставці, пенсію за віком на день смерті він не отримував.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року заяву ОСОБА_1 від 28.08.2019 року про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 520/8081/19 - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду у справі № 520/8081/19 за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання рішення протиправним, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі № 520/8081/19 за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання рішення протиправним, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року по справі № 520/8081/19 замінено відповідача - Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 23.09.2019 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці, з 23.09.2019 року по 06.10.2019 року, включно.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідачем через канцелярію суду 18.09.2019 за вх.№01-26/57550/19 подано відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволені позову, зазначивши, що у даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства.
Позивач 24.09.2019 року за вх.№01-26/58943/19 та 27.09.2019 року за вх.№01-26/59903/19 надав до канцелярії суду відповіді на відзив, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги, наголосивши на протиправності рішення, бездіяльності та позиції відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейний стан 31.10.1965 року одружена з ОСОБА_2 ..
Згідно копії посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком.
Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії КЗОЗ «Зміївська ЦРЛ» від 11.06.2018 року № 45 ОСОБА_1 потребує постійного стороннього огляду, не здатна до самообслуговування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис № 22), який працював суддею Зміївського районного суду Харківської області та перебував у відставці. На час своєї смерті ОСОБА_2 перебував на обліку у Зміївському об'єднаному УПФУ Харківської області та отримував пенсійне забезпечення у вигляді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
26 жовтня 2018 року, у зв'язку зі смертю чоловіка, позивач звернулась до Зміївського об'єднаного УПФУ Харківської області із заявою щодо призначення та виплати їй пенсії по втраті годувальника - ОСОБА_2 , із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке отримував годувальник на час смерті, на підставі статей 36, 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки відповіді на заяву від 26.10.2018 року про призначення пенсії по втраті годувальника, у місячний термін, позивач не отримала, ОСОБА_1 , 26.11.2018 року повторно звернулась до відповідача із заявою щодо призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Листом від 10.12.2018 року №11094-02/50 позивачу відмовлено у наданні довідки про розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з посиланням на положення Закону України «Про захист персональних даних» та Закон України «Про інформацію».
Із пояснень позивача вбачається, що вона намагалась у телефонному режимі з'ясувати обставини та рішення Зміївського об'єднаного УПФУ Харківської області щодо її заяв про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, але будь-яких пояснень, рішень та запрошень від відповідача не надходило.
Тому, 28.02.2019 року позивач втретє звернулась до Зміївського об'єднаного УПФУ Харківської області з заявою про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, але отримала копію рішення відповідача від 02.11.2018 року.
Згідно рішення Зміївського об'єднаного УПФУ Харківської області від 02.11.2018 року пенсія чоловіка ОСОБА_2 становить 2074,44 грн., у зв'язку з чим, враховуючи, що розмір пенсії за віком позивача більший ніж розмір пенсії у разі втрати годувальника, зазначено, що позивачу вирішено виплачувати пенсію в раніше встановленому розмірі. Тобто, відповідач розрахував пенсію у разі втраті годувальника у розмірі 50 % пенсії за віком померлого чоловіка ОСОБА_1
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, оскільки чоловікові позивача на момент його смерті виплачувалось довічне грошове утримання як судді у відставці, пенсію за віком на день смерті він не отримував, позивач звернулась до суду.
Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ від 02 червня 2016 року.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України.
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 10 цього Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 36 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
За визначенням пункту 1 частини 2 зазначеної статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, серед інших, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Абзац 2 частини 3 цієї ж статті передбачає, що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, відповідно до частина 1 статті 37 цього Закону.
Рішення Зміївського об'єднаного УПФУ Харківської області від 02.11.2018 року фактично відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем, відтак призначення позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника є правомірним.
Проте, як зазначає позивач, пенсія відповідачем їй розрахована у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, що є порушення чинного законодавства з боку відповідача.
Так, відповідно до абзацу 22 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із частинами 1 та 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання частина 1 цієї статті.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України частина 5 цієї ж статті.
З аналізу чинного законодавства слідує, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються судді у відставці, за його вибором, та за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, в залежності від того виду матеріального забезпечення, який обрав суддя при виході у відставку: із пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто із того доходу, який суддя отримував на час настання смерті.
ОСОБА_2 на момент смерті отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, що не заперечується відповідачем, а тому ОСОБА_1 , яка перебувала на його утриманні, має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% доходу, який мав годувальник на час настання смерті, тобто 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи викладене, дії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника є протиправними.
Виходячи із вищевикладеного рішення Зміївського об'єднаного УПФУ Харківської області від 02.11.2018 року є протиправним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (правонаступник Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області) здійснити призначення (переведення), перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 26 жовтня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум її пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення та перерахунок пенсії 26.10.2018 року, то і перерахунок має бути здійснений з дня подання такої заяви, тобто з 26 жовтня 2018 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, про необхідність зобов'язати відповідача здійснити призначення (переведення), перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 26 жовтня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум її пенсійного забезпечення.
Разом з тим, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Приймаючи до уваги вище наведе, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити призначення (переведення), перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 26 жовтня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених позивачу сум її пенсійного забезпечення - підлягає задоволенню.
При цьому, задоволення позову в цій частині не є втручанням суду в дискреційне повноваження Пенсійного фонду, оскільки відповідач не був позбавлений права здійснити свої повноваження у спосіб та в межах передбачених діючим пенсійним законодавством, проте жодних дій щодо забезпечення права позивача на належне їй пенсійне забезпечення з боку органу Пенсійного фонду України не вчинено.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати рішення Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області без номеру від 02.11.2018 року протиправним.
Визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яка полягає у не призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити призначення (переведення), перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсії в зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на час смерті годувальника - чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 26 жовтня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сум її пенсійного забезпечення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 07 жовтня 2019 року.
Суддя Ю. О. Супрун