Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
07 жовтня 2019 р. Справа № 520/8288/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просить суд:
- скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 268 від 22.12.2018 року;
- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на пенсію згідно ЗУ "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 09.11.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 07.12.2006, з 08.12.2006 по 20.03.2012, з 21.03.2012 по 16.12.2014, починаючи з 20.12.2018.
Крім того, позивач просить суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії з 20.02.2019 року ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у межах суми стягнення за один місяць, а також зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, на думку позивача, протиправно не здійснено переведення її на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 268 від 22.12.2018 року та рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 268 від 22.12.2018 року є незаконним та таким що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року - замінено відповідача Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання від 23.09.2019 року, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., перебував у щорічній відпустці, з 23.09.2019 року по 06.10.2019 року, включно.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.
Відповідачем 16.09.2019 року за вх.№01-26/56922/19 надано до канцелярії суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову, зазначивши, що у даному випадку відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що є правонаступником Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
Судом встановлено, що 20 грудня 2018 року позивач звернулась до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою, відповідно до якої просила перевести її на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
22 грудня 2018 року рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, відповідно до заяви від 20.12.2018 року, зазначивши, що п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ визначене право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ на призначення пенсії можуть розраховувати, зокрема, особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ (01.05.2016 року) мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Відповідач зазначив, що посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, тому право на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ у позивача відсутнє.
Вищевказане рішення позивач отримала 22.02.2019 року, що підтверджено матеріалами справи та не оскаржується сторонами.
Також, згідно листа від 05.02.2019 року №1584/46-02-03 відповідач вважає, що у ОСОБА_1 , стаж державної служби становить 19 років 1 місяць 23 дні, тобто менше ніж 20 років, згідно вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_1 , звернулась до суду з даним позовом.
Дослідивши докази, суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору слід встановити, чи поширюється визначене п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" право осіб щодо призначення пенсії на правовідносини, що виникають при переведенні пенсіонерів з одного виду пенсії на інший.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889- VIII від 10 грудня 2015 року, у якому передбачені певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII від 10 грудня 2015 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу, якими передбачено право державних службовців, за певних умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 27.03.2014 N 1166-VII, від 28.12.2014 N 76-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до і січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (тобто до 01.05.2016 року) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст.46 Закону України №889-VIII. До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889- VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно пункту 6 вище зазначеного Порядку 229 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до положень вказаної статті, є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця позивачем було дотримано вимоги передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 щодо відповідного віку і страхового стажу. Для жінок зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме право на пенсію за віком мають жінки після досягнення ними 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, а також передбачені вимоги п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу" - стаж державної служби не менше 20 років.
Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889 - VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 - VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889 - VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
З матеріалів справи та доводів письмового відзиву на позов вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби у позивача, у зв'язку із тим, що в період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 16.12.2014 року присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи 2 рангу, а період роботи в органах податкової служби після присвоєння спеціального звання не зараховуються до 20-ти річного стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії.
Судом встановлено, що позивача прийнято на посаду державного службовця 09.11.1994 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2(а.с.19-30).
Як вбачається з матеріалів справи, стаж державної служби - 20 років 01 місяці та 7 днів в органах державної податкової служби: ДПІ Дзержинського району міста Харкова, СДПІ по роботі з ВПП у місті Харкові.
Проте, до стажу державної служби відповідачем зараховано лише 19 років 1 місяць 23 днів, періоди роботи в органах державної податкової служби тривалістю 11 місяців та 15 днів відповідач до стажу державної служби не врахував, оскільки, на думку відповідача, цей період роботи не може бути визнаний стажем державної служби у цілях застосування п.10 та п. 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-УІІІ.
При цьому, суд зазначає, що позивач під час роботи на відповідних посадах в органах державної податкової служби (маючи спеціальне звання), як державний службовець, сплачувала за підвищенною ставкою єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним Законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".
Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону, державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року №778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
Відповідно до положень Закону №509-ХІІ посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 5, 6 статті 15 цього Закону).
Статтею 6 цього Закону передбачено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, за період роботи позивача в органах посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 по справі №21-340а13 стосовно того, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Водночас, суд зауважує, що вказана правова позиція не суперечить правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 по справі № 295/16375/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене та те, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії за віком у позивача наявний 20-ти річний стаж роботи на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною.
Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 268 від 22.12.2018 року та зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 09.11.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 07.12.2006, з 08.12.2006 по 20.03.2012, з 21.03.2012 по 16.12.2014, починаючи з 20.12.2018 року - підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає можливим звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення за один місяць.
Відносно заявленого клопотання у прохальній частині позову щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в переведенні на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 268 від 22.12.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 09.11.1994 року по 25.11.1996 рік, з 26.11.1996 року по 07.12.2006 рік, з 08.12.2006 року по 20.03.2012 рік, з 21.03.2012 року по 16.12.2014 рік, починаючи з 20.12.2018 року.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплат ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 07 жовтня 2019 року.
Суддя Ю. О. Супрун