Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 жовтня 2019 р. № 520/6821/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд :
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. по справі № 520/9673/18 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року по справі № 520/9673/18 з 01.01.2016 р. протиправною та такою що порушує права ОСОБА_1 як людини;
- зобов'язати головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 р. розрахував її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року по справі № 520/9673/18 є протиправною та такою що порушує права позивача.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. по справі № 520/9673/18 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року по справі № 520/9673/18 Головне управління ПФ в Харківській області здійснило перерахунок пенсії та розраховано суму доплати. У червні 2019 року позивачу було виплачено суму доплати в повному обсязі (236217,05 грн). Зазначає, що донарахована сума пенсії отримана позивачем та мала разовий характер, тому компенсації не підлягає.
Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Харківському національному університеті внутрішніх справ на посаді начальника кафедри оперативної - розшукової діяльності та з 30.12.2005 р. був звільнений зі служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2019 р. по справі № 520/9673/18 позовні вимоги задоволено частково, зокрема: Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2016 р.. здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 р. однією сумою. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року по справі № 520 9673 18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року по справі № 520 9673/18 скасовано в частині відмови в задоволенні позову. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016р. без обмеження-граничним розміром який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року по справі № 520/9673/18 залишено без змін.
На виконання зазначених рішень суду ГУПФУ здійснило перерахунок основного розміру пенсії позивачу з 01.01.2016 року, частина основного розміру пенсії в розмірі 256961,53 грн. виплачена позивачу у червні 2019 року.
Але, на думку позивача, ГУПФУ не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною другою ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.
Відповідно до ст.ст.1, 2 вказаного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Методика обчислення розміру компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначена у ст.3 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Таким чином відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати частини основного розміру пенсії.
У силу ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року (справа № 21-518а14). Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17) та від 18 липня 2018 року (справа № 490/6755/15-а).
Згідно ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності відсутності підстав для не нарахування і не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2019 року по справі № 520/9673/18.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. &?о;/FONT&gп;
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року підлягають задоволенню.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, 3 під., 2 пов. , код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. по справі № 520/9673/18 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року по справі № 520/9673/18 з 01.01.2016 р.
Зобов'язати головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 р. розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.