02 жовтня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1782/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком, шляхом доповнення страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2019 року, шляхом збільшення страхового стажу на 06 років 02 місяці 09 днів за періодами:
З 01 грудня 1977 року до 31 серпня 1978 року, 09 місяців;
З 25 червня 1983 року по 03 серпня 1983 року, 01 місяць 09 днів;
З 01 січня 1998 року до 30 червня 2000 року, 02 роки 06 місяців;
З 01 липня 2000 року до 31 травня 2002 року, 01 рік 11 місяців;
З 01 серпня 2002 року 30 листопада 2002 року, 04 місяці;
З 01 січня 2003 року до 31 травня 2003 року, 05 місяців;
З 01 липня 2003 року до 31 серпня 2003 року, 02 місяці.
29.08.2019 ухвалою суду справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на зарахування до складу страхового стажу для призначення пенсії додатково 06 років 02 місяці 09 днів, які складаються з частини періоду навчання у ВНЗ, а також періоду роботи керівником СФГ «Юлія». Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, але листом №707/О-99-1 від 03.12.2018 у перерахунку пенсії відмовлено.
Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях, посилаючись на те, що відсутні правові підстави враховувати спірні періоди до страхового стажу позивача. Окремо звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.122 КАС України.
Судом встановлено такі обставини по справі.
Протоколом №1 від 30.01.2017 позивачу з 20.01.2017 призначено пенсію за віком.
Для розрахунку пенсії враховано стаж 33 роки 3 місяці 3 дні.
На думку позивача, відповідач не врахував до складу загального та страхового стажу:
- період перебування його в якості слухача підготовчого відділення Мелітопольського інституту механізації сільського господарства з 01.12.1977 по 25.07.1978;
- період навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 25.06.1983 по 03.08.1983;
- періоди роботи керівником СФГ "Юлія", в які господарство перебувало на фіксованому сільськогосподарському податку та за періоди, в які господарство сплачувало ЄСВ.
ОСОБА_1 звернувся на адресу відповідача із заявою про перерахунок пенсії, посилаючись на внесення з 01.01.2018 змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
03.12.2018 відповідач листом №707/О-99-1відмовив позивачу в перерахунку пенсії, оскільки перебування ОСОБА_1 в якості слухача не є тим самим, що навчання; відсутні докази сплати СФГ "Юлія " страхових внесків за певні періоди.
Позивач не погодився з такою позицією відповідача та вважає її протиправною.
При вирішенні справи по суті суд враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі за текстом - "Закон № 1058-IV") страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 не менше 25 років.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За умовами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.
Одним із спірних періодів є час навчання на підготовчому відділенні Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, а саме, з 01.12.1977 по 31.08.1978 та час навчання у цьому ж ВНЗ з 25.06.1983 по 03.08.1983.
Відповідач зазначає, що період коли позивач був слухачем підготовчого відділення Мелітопольського інституту не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки слухач особа яка не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Суд вважає таку позицію помилковою виходячи з наступного.
Відповідно до записів із трудової книжки ОСОБА_1 , 01.12.1977 він зарахований слухачем підготовчого відділення Мелітопольського інституту механізації сільського господарства, 26.07.1978 переведений студентом першого курсу, 03.08.1983 відрахований з інституту у зв'язку із закінченням навчання.
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» статті 3 Закону № 1788-ХІІ, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).
Підпунктом «і» пункту 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573.
Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».
Пунктом 21 Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 14 липня 1987 року № 504 передбачалось, що час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу.
Враховуючи те, що за нормами законодавства, яке діяло у 1977-1978 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа №442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17.11.2016.
Період з 25.06.1983 по 03.08.1983 також підлягає зарахуванню, оскільки у цей час позивач навчався у Мелітопольському інституті, згідно записів у його трудовій книжці.
Щодо інших спірних періодів слід зазначити таке.
Відповідач у своїй відмові посилається на те, що період січень-травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2002, січень-травень, серпень 2003 неможливо зарахувати, оскільки, за СФГ " Юлія " відсутні будь-які документи щодо сплати внесків на соціальне страхування.
Водночас, відповідач стосовно періоду 1998-2002 посилається на положення п. 3 ст. 34 Закону України "Про фермерське господарство" № 974 від 19.06.2005 року.
Даний Закон набрав чинності з 29.07.2003 року, а відтак не підлягає застосуванню до періоду з 1994 по 2002. Натомість у вказаний період діяли норми Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 22.06.1993 року.
Так, згідно з ст. 28 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", який діяв на час виникнення правовідносин, особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Вищевказаний закон втратив чинність 29.07.2003 року з набранням чинності ЗУ «Про фермерське господарство».
При цьому, за правилами ч. 2 ст. 27 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство", новостворені селянські (фермерські) господарства звільнялись від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах - на 5 років.
Згідно ст. 34 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
З аналізу ст. 28 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" та ст. 34 ЗУ "Про фермерське господарство", випливає, що їхньою основною метою є забезпечення основного конституційного принципу громадянина, гарантованого ст. 46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Враховуючи вказане, ст. 28 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" та ст. 34 ЗУ "Про фермерське господарство" закріплено обов'язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
Законами "Про селянське (фермерське) господарство" та ЗУ "Про фермерське господарство" передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу).
Абзацом 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частинами 1,3 ст. 44, ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) (пп.1 п.3-1 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Суд враховує, що СФГ «Юлія», керівником та засновником якого є ОСОБА_1 , перереєстроване 31.01.1997, первинна реєстрація в органах ПФУ 29.06.1995.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування (ч.3 ст.28 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство").
В матеріалах справи відсутні докази сплати СФГ «Юлія» страхових внесків за січень-травень 2002 року, серпень - листопад 2002 року, січень-травень 2003 року, липень, червень 2003 року, тому відсутні правові підстави враховувати даний період до загального стажу.
В той же час, відповідач погоджується з надходженням від СФГ «Юлія» страхових внесків до Пенсійного фонду України (перебувало на фіксованому сільськогосподарському податку) за 1997 рік в розмірі 85,50 грн, 1998 рік -0,00 грн, 1999 рік - 642,50 грн, 2000 рік - 250,63 грн, 2001 рік - 684,07 грн.
Позиція відповідача, що сплата фіксованого сільськогосподарського податку не є підставою для зарахування позивачу зазначеного періоду до загального страхового стажу не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки чинний на момент спірних правовідносин ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок» передбачав, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок, серед іншого, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Не проведення перевірки СФГ «Юлія» не змінює приписів вищезазначеного Закону.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині зарахування страхового стажу за період з 01.01.1998 по 31.12.1998, за період січень-травень 2002 року, серпень - листопад 2002 року, січень-травень 2003 року, липень, червень 2003 року задоволенню не підлягають за відсутності доказів сплати страхових внесків (відрахувань з фіксованого сільськогосподарського податку).
Аналізуючи вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, зарахування до страхового стажу позивача наступних періодів: з 01.12.1977 по 31.08.1978 (слухач підготовчого відділення), з 25.06.1983 по 03.08.1983 (студент Мелітопольського інституту), з 01.01.1999 по 31.12.2001 (період за який СФГ "Юлія" були сплачені страхові внески та здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2019 із урахуванням раніше зазначених періодів. В іншій частині вимог слід відмовити.
Позицію відповідача щодо пропущення позивачем при зверненні до суду процесуального строку визначеного ст. 122 КАС України суд вважає помилковою, оскільки спір в даній справі пов'язаний із включенням до страхового стажу періодів навчання та роботи, невключення яких відбулось не з вини позивача, тому клопотання про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 242- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком шляхом доповнення страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок його пенсії за віком, починаючи з 01.01.2019 року із включенням до страхового стажу періодів навчання у Мелітопольському інституті механізації сільського господарства з 01.12.1977 року по 31.08.1978 року, з 25.06.1983 року по 03.08.1983 року; періоду роботи в СФГ "Юлія" з 01.01.1999 року по 31.12.2001 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) судовий збір у сумі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири грн 20 коп.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 112010000