Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
07 жовтня 2019 р. Справа № 520/8897/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ 31557119) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34859512, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) про скасування постанови, -
Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просить суд скасувати постанову від 20.08.2019 ВП № 59851091 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 року ВП № 59851091, винесена державним виконавцем всупереч діючому законодавству та підлягає скасуванню у зв'язку з неможливістю виконання Головним управлінням ДФС у Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі №820/1771/17, на виконання якого судом 07.11.2017 року видано виконавчий лист, на підставі якого відповідачем винесена спірна постанова. Позивач зазначає, що виконання судового рішення є неможливим, оскільки функції електронного адміністрування податку на додану вартість перейшли до Державної фіскальної служби України, а відповідач по справі не наділений обсягом повноважень, який необхідний для вчинення дій, які були предметом позову.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження відповідають вимогам чинного законодавства України та не є неправомірними. Також зазначив, що неможливість виконання рішення суду не може бути підставою для визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст. 268 КАС України у справах, визначених ст. 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Частиною 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, вважає можливим розглянути справу за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, інших органів та посадових осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404).
Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 74 Закону №1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Суд зазначає, що спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 серпня 2019 року за ВП № 59851091, таким чином, при розв'язанні спору слід виходити з положень ст.1 Закону №1404, згідно якої виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону №1404).
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 12 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року по справі №820/1771/17, яка набрала законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов'язано ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, визначену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн.
Згідно даних автоматизованої системи "Документообіг адміністративних судів" Харківського окружного адміністративного суду, вищевказане рішення суду від набрало законної сили 20.09.2017 року.
З метою виконання рішення Харківським окружним адміністративним судом 07.11.2017 року видано виконавчий лист, строк пред'явлення якого до виконання - до 21.09.2020 року.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404 визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
20.08.2019 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Барсегяном А.О. на підставі заяви представника ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» Луньової Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №820/1771/17, виданого 07.11.2017 Харківським окружним адміністративним судом.
Перевіряючи правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 року по ВП № 59851091, суд зазначає наступне.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Суд зазначає, що частиною 5 ст.26 Закону №1404 передбачений обов'язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ч.6 ст.26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Суд звертає увагу на те, що частиною 4 ст.4 Закону №1404 передбачені випадки, коли виконавцем не приймається постанова про відкриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом в ході розгляду справи встановлено наступне:
- виконавчий документ, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, відповідає вимогам, передбаченим ч.1 ст.4 Закону №1404;
- рішення суду, на виконання якого видано судом виконавчий лист, набрало законної сили;
- стягувачем не пропущено встановлений строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбачений ст.12 Закону №1404;
- Боржник - Головне управління ДФС у Харківській області, перебуває в стані припинення, але його не визнано банкрутом та не припинено як юридичну особу;
- виконавчий документ пред'явлено стягувачем без порушень підвідомчісті;
- відстрочення виконання рішення судом не приймалося (п.8 ч.1 ст.37 Закону №1404);
- оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження оформлена належним чином, містить підпис виконавця та печатку, ідентифікатор доступу, зміст постанови відповідає змісту виконавчого документа
Таким чином, у державного виконавця при отриманні заяви представника ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» про примусове виконання, не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, передбачених ч.4 ст.4, п.8 ч.1 ст.37 Закону №1404), а існував лише обов'язок відкрити виконавче провадження на підставі поданого до примусового виконання документу.
Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2019 ВП № 59851091 прийнята державним виконавцем відповідно до вимог Закону №1404, в межах його повноважень, при цьому права боржника не було порушено.
Суд зазначає, що неможливість виконання рішення суду про зобов'язання вчинити певні дії внаслідок відсутності у позивача повноважень, не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідач був обізнаний про винесене рішення та існування відповідного зобов'язання, та мав вчинити певні дії, спрямовані на добровільне виконання рішення суду, а тому враховуючи, що виконавчий документ було пред'явлено до виконання майже через два роки з моменту набрання рішенням законної сили, позиція позивача щодо неможливості виконати рішення суду, як підстава для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, є необгрунтованою.
Крім того, у п. 40 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Державним виконавцем було правомірно відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду, яке в силу ст.124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Враховуючи, що в ході розгляду справи жодних фактів порушення приписів вимог чинного законодавства України позивачем не наведені та судовим розглядом не встановлені, рішення суб'єкта владних повноважень про відкриття виконавчого провадження прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-11, 14, 139, 243-246, 250, 255, 272, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ 31557119) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34859512, 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) про скасування постанови - відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 07 жовтня 2019 року.
Суддя Шляхова О.М.