07 жовтня 2019 рокум. ПолтаваСправа №440/3687/19
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги,
ОСОБА_1 1.10.19 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому просив скасувати вимогу від 12.06.19 №Ф-1696-50 та від 10.07.19 №Ф-1696-50, якою його повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9480,85 грн.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
У преамбулі до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 названого Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом абзаців четвертого - шостого частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
А відповідно до абзацу дев'ятого частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, платник єдиного внеску має право оскаржити вимогу фіскального органу про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному та/або судовому порядку. При цьому оскарження вимоги в адміністративному порядку не позбавляє його права на звернення до суду з дотриманням строків, визначених абзацом дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Долученими до позовної заяви письмовими доказами підтверджено, що спірні вимоги були оскаржені позивачем до ДФС України. Рішенням ДФС України від 28.08.19 вих.№81373/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.06.19 №Ф-1696-50 та від 10.07.19 №Ф-1696-50 - без змін.
У позовній заяві позивач зазначив, що рішення ДФС України від 28.08.19 про результати розгляду скарги ним отримане 2.09.19.
Разом з цим, позовну заяву про скасування зазначених вище вимог Головного управління ДФС у Полтавській області позивачем підписано та подано до суду 1.10.19.
Відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, визначений абзацом дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та не надано суду доказів поважності причин його пропуску.
Доводи позивача про те, що у разі застосування процедури досудового врегулювання спору строк звернення до суду становить один місяць не обґрунтовані посиланням на норми чинного законодавства, а тому визнаються судом безпідставними.
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
При цьому суд звертає увагу позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.19 у справі №802/983/18-а, відповідно до якого положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку. Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.
Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви її буде повернуто на підставі частини другої статті 123, пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати ініціатору звернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя О.О. Кукоба