30 вересня 2019 року справа № 810/2648/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень та рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002571303 від 13.06.2017 та рішення №0002561303;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2017 №0002551303 форма «Р», від 13.06.2017 №0002541303форма «Р», від 13.06.2017 №0002531303 форма «Р».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на відсутність порушень податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки.
Зокрема, позивач зазначає, що відповідач, при складанні акту перевірки та оскаржуваних рішень виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 включала до витрат всі витрати, пов'язані з придбанням основних засобів, оплатою вартості послуг по ремонту та страхуванню власного автомобіля, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача.
Разом з тим, позивач зауважує, що вона не включала до витрат вказані контролюючим органом витрати, на підтвердження чого надала до суду копії Книги обліку доходів та витрат позивача за спірний період.
Ураховуючи викладене та приймаючи до уваги, що витрати позивача не пов'язані з його господарською діяльністю, податковий орган безпідставно включив до складу витрат позивача, позивач вважає неправомірним збільшення бази для утримання податків та завищення сум податкових зобов'язань.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходом та документально підтверджених за 2015-2016 роки, встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 рік завищила документально підтверджені витрати на загальну суму 1 236 872,86 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 668 146,19 грн, за 2016 рік в сумі 568 726,67 грн.
Вказував, що згідно з наданою до перевірки Книгою обліку доходів і витрат за 2015-2016 роки позивач включив до складу витрат вартість оренди, придбаних основних засобів та послуг по страхуванню власного автомобіля, що не пов'язано з підприємницькою діяльністю позивача.
Відтак, вважає, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Таким чином, відповідач вважає, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя ОСОБА_2) відкрито провадження в адміністративній справі №810/2648/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 провадження в адміністративній справі № 810/2648/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги зупинено до 20.10.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 внесено виправлення до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 у справі № 810/2648/17 про зупинення провадження в адміністративній справі щодо дати, до якої зупинено провадження у справі, а саме до 20.09.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 поновлено провадження в адміністративній справі та постановлено вирішити питання про розгляд справи за новими процесуальними правилами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 постановлено подальший розгляд справи №810/2648/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», зі стадії підготовчого засідання, вважати початком підготовчого провадження 10.10.2018 та призначено підготовче засідання.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 , розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 призначений повторний автоматизований розподіл справи.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №810/2648/17 передано для розгляду судді Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 прийнято адміністративну справу №810/2648/17 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.
У підготовче судове засідання, призначене на 18.04.2019, з'явився представник відповідача.
Позивач у підготовче судове засідання 18.04.2019 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання по справі був повідомлений своєчасно та належним чином.
Разом з цим, у матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи №810/2648/17 у порядку письмового провадження, яка надійшла 26.03.2019 на офіційну електронну адресу суду.
У підготовчому судовому засіданні 18.04.2019 суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні 18.04.2019, поставив на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Присутній у судовому засіданні 18.04.2019 представник відповідача проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приймаючи до уваги подане позивачем клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність заперечень у представника відповідача та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.03.2001 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_4 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с.12), є платником податку на додану вартість з 07.10.2004 згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100132020 від 08.04.2008.
Позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 взято на податковий облік 15.03.2001, на час розгляду справи позивач перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 у період, що перевірявся, є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.
У період з 29.03.2017 по 19.04.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суб'єктів підприємницької діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Результати перевірки оформлені актом від 26.04.2017 №270/10-36-13-09/ НОМЕР_3 (том 1 а.с. 22-54).
Перевіряючи правильність визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат у загальній сумі 74 142 972,00 грн., встановлено їх завищення на загальну суму 1 236872,86 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 668146,19 грн, за 2016 рік в сумі 568 726,67 грн.
Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу витрат по декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік вартість придбаних основних засобів, вартість послуг по ремонту та страхуванню власного автомобіля, що не пов'язано з підприємницькою діяльністю позивача, в сумі 668146,19 грн., а саме: вартість світильників в сумі 3664,10 грн., вартість послуг по ремонту власного автомобіля в сумі 11012,81 грн., вартість основних засобів, зокрема монітора, ноутбука в сумі 7778,33 грн., пристрою Канон в сумі 2846,25 грн., планшета в сумі 12229,25 грн. та вартість коштів, сплачених за страхування власного автомобіля в сумі 7978,45 грн.
Що стосується формування складу витрат по декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, контролюючим органом встановлено, що до складу вартості витрат ФОП ОСОБА_1 віднесено вартість оренди, придбаних основних засобів та послуг по страхуванню власного автомобіля, що не пов'язано з підприємницькою діяльністю позивача, в сумі 568726,67 грн., а саме: вартість світильників в сумі 3444,00 грн., вартість коштів, сплачених по страхування власного автомобіля в сумі 8216,67 грн.
Також контролюючим органом зауважено, що позивачем завищено витрати по орендній платі за 2015 рік в сумі 622637,00 грн. та за 2016 рік в сумі 557066,00 грн., оскільки ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу витрат вартість орендної плати без врахування пропорційності отриманим доходам.
Викладені обставини стали підставою для висновку про завищення позивачем витрат на загальну суму 1 236 872,86 грн., і як наслідок про заниження податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору.
З акту перевірки також вбачається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму 2202,56 грн., в тому числі за грудень 2015 року в сумі 2202,56 грн.
Зокрема, вказано, що ФОП ОСОБА_1 віднесено до рядка 10.1 Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» суми ПДВ по отриманим послугам на ремонт власного автомобіля, які не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку на суму 11012,81 грн., крім того ПДВ 2202,56 грн.
У висновках акту перевірки контролюючий орган кваліфікував встановлені у рамках перевірки обставини як порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:
- пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму чистого доходу в сумі 1236872,86 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 668146,19 грн.. за 2016 рік в сумі 568726,67 грн.;
- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 18553,09 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 10022,19 грн.. за 2016 рік в сумі 8350,90 грн.;
- пункту 198.3, абз. «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2202,56 грн., в тому числі за грудень 2015 року на суму 2202,56 грн.
- підпункту 2 пункту 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме занижено суму єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в сумі 16798 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 77050,56 грн., за 2016 рік в сумі 90647,87 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 13.06.2017 №0002531303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 346741,04 грн., з яких 231160,69 грн. за податковими зобов'язаннями та 115580,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.20);
- вимогу від 13.06.2017 № Ф-0002571303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 167698,46 грн. (том 1, а.с.14);
- рішення від 13.06.2017 №0002561303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 24474,91 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (том 1, а.с.13);
- податкове повідомлення-рішення від 13.06.2017 №0002541303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 23191,37 грн., з яких 18553,09 грн. за податковими зобов'язаннями та 4638,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.18);
- податкове повідомлення-рішення від 13.06.2017 №0002551303, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3304,50 грн., з яких 2203,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 1101,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.15).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (підпункт 177.4.1.);
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2.);
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3.);
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Форму книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Згідно з пунктом 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;
4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);
5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;
6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;
7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;
8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо;
9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Пунктом 9 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат передбачено, що дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Оцінюючи висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 рік у розмірі 1236872,86 грн., суд зазначає наступне.
Наведені в акті перевірки твердження та обставини, які зумовили висновки про наявність порушень позивачем податкового законодавства при віднесенні до складу витрат за 2015-2016 роки вартості придбаних основних засобів, вартості послуг по ремонту та страхуванню власного автомобіля, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідач обґрунтовує посилаючись на Книгу обліку доходів і витрат за період з 2015 по 2016 роки.
В ході судового розгляду судом було досліджено Книгу обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ФОП ОСОБА_1 , яка є пронумерованою, прошнурованою, скріпленою печаткою податкового органу та зареєстрованою в Білоцерківській ОДПІ (том 1, а.с.71-114; том 2, а.с. 48-63).
З Книги обліку доходів та витрат позивача за 2015-2016 року вбачається, що позивачем велись записи щодо витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, зокрема, зазначені реквізити документів - видаткових накладних, що підтверджують понесені витрати та суму витрат, пов'язаних із придбанням товарів.
Дослідивши Книгу обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за 2015-2016 року, копія якої долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що витрати на придбання світильників, монітора, ноутбука, пристрою Канон, планшета, витрати на здійснення ремонту та страхування власного автомобіля позивач не відносив до витрат, тобто відповідні записи у графі «витрати» Книги обліку доходів і витрат відсутні.
Зворотного відповідачем не доведено, як і не надано будь-яких інших доказів на підтвердження віднесення позивачем до витрат вартості світильників, монітора, ноутбука, пристрою Канон, планшета або пояснень з цього приводу.
Натомість, висновки викладені в акті перевірки щодо відображення некоректних даних в податкових деклараціях про майновий стан та доходи в частині списання витрат по орендній платі непропорційно до отриманого доходу, про призвело до заниження оподаткованого доходу за 2015-2016 рік, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 (далі - Порядок №395), визначено, що акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Пункт 1.5 Порядку №395 визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку №395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Розділом ІІ Порядку №395 встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
У висновку акту документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Посилання на об'єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про віднесення до складу витрат по декларації про майновий стан і доходи за 2015-2016 рік позивачем вартості товарів та послуг, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю позивача, в акті перевірки відсутні.
Суд зауважує, що у сторін відсутній спір щодо наявності первинних документів, які підтверджують факт понесення витрат та будь-яких зауважень щодо цих первинних документів, у зв'язку з чим судом не надається оцінка первинним документам по вказаним операціям.
З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 177.2, підпункту 177.4.1 підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є необґрунтованим.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 13.06.2017 №0002531303, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 346741,04 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у результаті чого не нараховано та не сплачено військовий збір у сумі 18553,09 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 16-1підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, починаючи з 01.01.2015, встановлено військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи.
Оскільки матеріалами справи спростовується висновок контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на 1236872,386 грн., доводи контролюючого орган про заниження позивачем військового збору є безпідставними.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 13.06.2017 №0002541303, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 18553,09 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 4638,28 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон України №2464-VІ), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VІ, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За змістом частини 1 статті 7 Закону України №2464-VІ, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум.
В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем ЄСВ за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 167698,46 грн. у зв'язку з заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу на 1236872,86 грн.
З огляду на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки на суму 1236872,46 грн., висновки акту перевірки про заниження позивачем ЄСВ є безпідставними.
За таких обставин вимога від 13.06.2017 №Ф0002571303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 167698,46 грн. та рішення від 13.06.2017 №0002561303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 24474,91 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем пункту 198.3, абз. «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2202,56 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Як свідчить акт перевірки, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 2202,56 грн. за грудень 2015 року обґрунтовані тим, що позивачем включено до рядка 10.1 Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» суми ПДВ по отриманим послугам на ремонт власного автомобіля, які в подальшому не використовувались у господарській діяльності позивача на суму 11012,81 грн., крім того ПДВ 2202,56 грн.
Разом з тим позивачем зазначено та судом на підставі наданих до суду документів встановлено, що складені за результатами отримання послуг з ремонту автомобіля ТОВ «Ніколь-Моторс» було складено податкові накладні від 28.12.2015 №299, від 28.12.2015 №317 та від 28.12.2015 №318, які не були внесені до податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року.
Як вбачається з додатку №5 до податкової декларації з ПДВ, операції з придбання з податком на додану вартість з постачальником ТОВ «Ніколь Моторс» (код 37474489) відсутні (том 1, а.с.120).
З огляду на наведене, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.3, абз. «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 13.06.2017 №0002551303, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3304,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011(зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, сума судового збору за звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимоги майнового характеру на загальну ціну позову 565410,28 грн., становить 5654,10 грн. (565410,28 х 1%).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у сумі 5654,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2017 №2618 (том 1, а.с.2).
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 5654,10 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області № Ф-0002571303 від 13.06.2017 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Київській області №0002561303 від 13.06.2017.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 13.06.2017 №0002551303, від 13.06.2017 №0002541303, від 13.06.2017 №0002531303.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 5654,10 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири грн. 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Дата складення повного тексту рішення - 30.09.2019.
Суддя Кушнова А.О.