Справа № 420/2478/19
25 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання Дубінєвич М.Г.,
представника позивача Пущенської О.А. за ордером,
представника відповідача Яківця М.В. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.02.2019 р. №0005591401, №0005601401, №0005551401, №0005571401,-
І. Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Джи Трейд" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області і в якому просило:
1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області:
-від 08.02.2019 року № 0005591401, згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1696963 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 424241 грн.
-від 08.02.2019 року №0005601401, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 2877641 грн.
-від 08.02.2019 року №0005551401, згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2651183 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 662796 грн.
-від 08.02.2019 року №0005571401, згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8065206 грн.
ІІ. Аргументи сторін
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
ГУ ДФС в Одеській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Ві Джи Трейд".
За результатами перевірки відповідач склав акт від 28.12.2018 р. за 2928/15-32-14-01/41390714 «Про результати документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.06.2017 по 30.09.2018, валютного та іншого законодавства за період з 12.06.2017 по 30.09.2018» в якому зафіксували порушення позивачем податкового законодавства.
Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки. Згідно відповіді ГУ ДФС в Одеській області від 05.02.2019 р. №1989/10/15-32-14-01-10 висновки акту перевірки залишені в частині податку на прибуток та податку на додану вартість, в частині застосування штрафної санкції за порушення п.п. 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, висновки акту перевірки будут реалізовані після надходження відповіді на запит ГУ ДФС в Одеській області від 31.01.2019 р.
На підставі акту перевірки були прийняті оскаржуванні податкові повідомлення - рішення.
Позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті з питань відображення операцій придбання послуг автомобільних перевезень сільськогосподарської продукції у ТОВ «Векта-Він» та з приводу відображення операцій придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Агро-Зевс».
На думку позивача, підстави за якими оскаржуються рішення, обставини справи, які надумку позивача встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі та обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства.
02.05.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.
29.05.2019 р. суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче судове засідання та продовжив розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити в повному обсязі адміністративний позов з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (т.11 а.с.184-186).
В обгрунтування відзиву представник відповідача зазначив наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Векта-Він» та ТОВ «Агро Зевс». Відповідно до даних обліку за період з 12.06.2017 р. по 30.09.2018 р. ТОВ "Ві Джи Трейд" відображено операції придбання послуг автомобільних перевезень сільськогосподарської продукції у ТОВ «Векта-Він» та ТОВ «Агро Зевс» на загальну суму 14 224 477,35 грн., крім того ПДВ складає - 2850077,22 грн.
На виконання договору про надання транспортних послуг від 12.07.2017 р. №8 укладеного між позивачем та ТОВ «Векта Він», виписано акти ротйгяття - здачі робіт, які зазначено в акті перевірки. Інших документів щодо оформлення господарських операцій з перевезення (транспортування) зернових до перевірки не надано.
Крім того, на підставі аналізу податкової та фінансової звітності встановлено відсутність екобхідної кількості власних транспортних засобів, відсутність придбання послуг перевезення у неплатників податку на додану вартість - само зайнятих фізичних осіб та відсутність придбання зазначених послуг у інших суб'єктів господарювання - платників податку на додану вартість. Тобто встановлено відсутність необхідних умов для виконання перевезення в зазначених обсягах.
Перевіркою встановлено, що позивач фактично не міг придбати послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом у ТОВ «Векта Він» на загальну суму 14 172 493 грн. Отже придбані послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на суму 14 172 493 грн. були придбані ТОВ "Ві Джи Трейд" у невизначений спосіб.
Аналізом наявної в органах ДФС інформації встановлено, що ТОВ «Агро Зевс» згідно з додатками Декларацій платника єдиного податку 4 групи, а саме - відомостей про наявні земельні ділянки не зазначені основні показники такі як: номер документа на право користування, у т.ч. на умовах оренди, дата державної реєстрації договорів оренди укладених з орендодавцями. В них зазначено тільки кадастровий номер або код органу місцевого самоврядування.
Таким чином, на підставі аналізу наданих до перевірки первинних документів, податкової та фінансової звітності встановлено відсутність необхідної площі земельних ділянок у ТОВ «Агро Зевс» для вирощування реалізованого на адресу позивача ріпаку у кількості 874,77 тони, встановлено внесення недостовірних даних до податкової звітності з єдиного податку четвертої групи ТОВ «Агро Зевс», відсутність придбання послуг транспортування у контрагентів - постачальників платників податку на додану вартість, відсутність придбання послуг перевезення у неплатників податку на додану вартість - самозайнятих фізичних осіб. Тобто, встановлено відсутність необхідних умов для виконання ТОВ «Агро Зевс» постачання рапсу у кількості 874,77 тони на адресу позивача за період з 01.07.2017 р. по 30.09.2018 р.
Таким чином, перевіркою встановлено, що позивач фактично не міг придбати ріпак у кількості 874,77 тони у ТОВ «Агро Зевс» протягом липня 2018 р. на загальну суму 8621510 грн. Отже придбаний ріавк на суму 8 621 510 грн. було отримано позивачем у невизначений спосіб. Вказане свідчить про те, що позивач не міг придбати у ТОВ «Агоро Зевс» ріпак у кількості 874,77 тони, протягом липня 2018 р. на загальну суму - 8 621 510 грн.
Крім того, представник відповідача зазначив, що 18.10.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості щодо вчинення за ч.2 ст.205 КК України кримінального правопорушення невстановленими особами, які придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Інтро Прайм» з метою прикриття незаконної діяльності, також спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки сільгоспвиробникам.
Вказані матеріали досудових розслідувань в подальшому об'єднані в одне кримінальне провадження достатністю підстав вважати, що кримінальне правопорушення вчинені однією особою (особами).
У відповідності до реєстраційних даних юридична адреса ТОВ «Синергія» та ТОВ «Інтро Прайм» м. Житомир, вул. Степана Бандери, буд.7. Під час оглядів адрес реєстрації ТОВ «Синергія» та ТОВ «Інтро Прайм» встановлено, що дані підприємства за вказаною адресою не знаходяться та ніколи не знаходилась.
У свою чергу, невстановлені особи, що діяли від імені ТОВ «Синергія» та ТОВ «Інтро Прайм» за рахунок реквізитів даних СГД сформували штучний податковий кредит з ПДВ для СТОВ «Канівці», ТОВ «Діва-Агролан», ТОВ «Підлуби Агро+», ТОВ «Агрофілд Україна», ФГ «Агрофірма Бургуджі», ПП «АФ «Ташлик» та ТОВ «Агро-Зевс» та іншим СГД у якості продажу на їхню адресу суміші сухої білково- вуглеводної на суму ПДВ 2307 млн. грн..
Так перевіркою встановлено, що позивач по взаємовідносинам з ТОВ «Векта-Вин» та ТОВ «Агро-Зевс» в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України завищено суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4 574 604,23 грн.
Представник позивача надав відповідь на відзив в якій зазначив, що що відповідач ні в Акті перевірки, ні у відзиві на позов не навів жодних вмотивованих аргументів на підтвердження своєї позиції.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються. Суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення з наступних мотивів.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так, суд встановив, що позивач зареєстрований Юридичним департаментом Одеської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію від 12.06.2017 № 15561020000062749. Взято на облік в контролюючих органах 12.06.2017 р. за №155317161265.
Відповідно до інформацію про юридичну особу, позивач займається наступними видами діяльності: код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільсьгосподарською сировиною, живими тваринами текстильною сировиною та напівфабрикатами; код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів; код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, гнобробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.06.2017 р. по 30.09.2018 р. валютного та іншого законодавства за період з 12.06.2017 р. по 30.09.2018 р.
За результатами перевірки відповідач склав акт від 28.12.2018 р. за 2928/15-32-14-01/41390714 в якому зафіксував порушення позивачем податкового законодавства, а саме (т.1 а.с.79-125):
1) п.44.1 ст.44, п. 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст..1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вимог п.5 П (С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Мінфіну України 31.01.2000 №20, п.7, п.8, п.9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України 20.10.1999 №246, п.7, п.10, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України 31.12.1999 №318, в результаті занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 651 183 грн.;
2) п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1, ст..134, п.135.1 ст. 135 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, п.2 ст.3, п.1 п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» вимог п.5 П (С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Мінфіну України 31.01.2000 №20.7, п.8, п.9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України 20.10.1999 №246, п.7, п.10, п.11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України 31.12.1999 №318, в результаті чого завищено відємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді , що перевірявся на загальну суму (-8 329 074) грн.;
3) п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3 ст.198 ст.198 п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201, п.201.7 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 696 963 грн.;
4) п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3 ст.198 ст.198 п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201, п.201.7 ст.201 ПК України , відємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну 2 877 641 грн.;
5) пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України в частині не утримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 13% від суми сплаченого доходу нерезиденту в розмірі чого занижено податок з доходу нерезидента у 2018 році в сумі 150166,22 грн., та в частині несвоєчасної сплати податку з доходів нерезидента за ставкою 2% у 2018 р.;
6) пп.14.1.54, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.127.1 ст.127, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся в сумі 2880,00 грн.;
7)п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення», пп.14.1.54, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 127.1 ст.127, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, не утримано та не перераховано військовий збір за період, що перевірявся в сумі 240,00 грн.;
8) пп.176.2 ст.176 п.119.2 ст.119 ПК України та наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нар ахового на користь платників податків і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. №46/18784 розрахунки ф. №1-ДФ не вказано суми виплаченого доходу у вигляді орендного платежу ознакою доходою « 106»;
9) встановлені понадлімітні залишки готівки в касі на загальну суму 6440,00 грн., що є порушенням дотримання вимог п.2.8 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.
Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення на акт перевірки. Згідно відповіді ГУ ДФС в Одеській області від 05.02.2019 р. №1989/10/15-32-14-01-10 висновки акту перевірки залишені в частині податку на прибуток та податку на додану вартість, в частині застосування штрафної санкції за порушення п.п. 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, висновки акту перевірки будут реалізовані після надходження відповіді на запит ГУ ДФС в Одеській області від 31.01.2019 р.
На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення рішення:
-№ 0005591401 від 08.02.2019 р. , яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 121 204,00 грн. із них за податковим зобов'язанням 1 696 963 грн. та штрафними санкціями 424 241 грн. (т.1 а.с.75);
-№ 0005601401 від 08.02.2019 р., яким встановлено порушення позивачем ПК України, і зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 877 641,00 грн. (т.1 а.с.76);
- № 0005551401 від 08.02.2019 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 313 979,00 грн. із них за податковим зобов'язанням 2 651 183,00 грн. та штрафними санкціями 662 796,00 грн. (т.1 а.с.76 а);
-№ 0005571401 від 08.02.2019 р., яким встановлено порушення позивачем ПК України та зменшено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 065 206,00 грн. (т.1 а.с.77).
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 ПК України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як передбачено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відтак, згідно з вимогами ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.
Відповідно до п.44.2 ст.42 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Також, згідно з пунктами 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Суд встановив, що перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Векта-Вин» та ТОВ «Агро Зевс». Відповідно до даних обліку за період з 12.06.2017 р. по 30.09.2018 р. ТОВ "Ві Джи Трейд" відображено операції придбання послуг автомобільних перевезень сільськогосподарської продукції у ТОВ «Векта-Він» та ТОВ «Агро Зевс» на загальну суму 14 224 477,35 грн., крім того ПДВ складає - 2850077,22 грн.
Також перевіркою встановлено, що позивач по взаємовідносинам з ТОВ «Векта-Він» та ТОВ «Агро-Зевс» в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України завищив суму податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4 574 604,23 грн.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Векта-Він» по придбанню послуг автомобільних перевезень сільськогосподарської продукції, суд зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ «Векта-Він» був укладений договір про надання транспортних послуг від 12.07.2017 р. №8 та додаткові угоди до зазначеного договору(т.1 а.с.230-250, т.2 а.с.1-12).
Підтвердженням факту надання послуг згідно з договором про надання транспортних послуг від 12.07.2017 р. №8 є наявні в матеріалах справи акти прийняття-здачі робіт, товарно транспорті накладні, податкові накладні, на підстав яких була здійснена оплата за надані послуги (т. 2 п.с.156-250, т.3 а.с.1-240, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-250, т.6 а.с.1-250, т.7 а.с.1-250, т.8 а.с.1-250, т.9 а.с.1-250, а.с.1-100).
Щодо зазначення в акті про не надання до перевірки товарно-транспортних накладних оформлених при виконанні договору про надання транспортних послуг позивач зазначив, що всі первинні документи надавались на огляд перевіряючи тобто якщо в ході перевірки надавались запити про надання копій документів, та позивачем надавались відповіді та копії необхідних документів. З приводу не надання копій товарно-транспортних накладних, з приводу не надання документів стосовно наявності у перевізника ТОВ «Векта-Він» власних чи орендованих транспортних засобів, то письмового запиту про надання копій вищезазначених документів позивач не отримував.
Згідно з п.85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Також позивач зазначив, що ані усного ані письмового запиту про надання копій вищезазначених документів позивач не отримував у присутності платника податків або його законних представників Акт відмови від надання документів в ході проведення перевірки не складався, ані платнику податків, ані його законному представнику не надався на підпис акт відмови від надання документів. Позивач не відмовлявся підписувати акт відмови від надання документів та навіть не запрошувався до податкового органу для підписання цього акту (оскільки акт відмови №2927/15-32-14-01/413 складено 28.12.2018 р., вже після закінчення строку для проведення перевірки, тому позивача повинні були запросити до податкового органу для вчинення підпису Акту відмови, як того вимагає п. 85.6 ст.85 ПК України).
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. товаротранспортна документація - комплект юридичних документів на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу , товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконананої роботи.
Разом з тим , вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
Суд, зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних за наявності інших первинних документів (актів виконаних робіт та ін..), які повністю підтверджують факт надання послуг, не вказує, що підприємством допущено порушення податкового законодавства. Неспростовують самого факту транспортування вантажу та документального підтвердження такої операції й доводи перевіряючи про те, що акти прийняття - здачі робіт складались на останню дату календарного місяця , адже акти можуть складатись як в момент здійснення господарської операції, так і після її завершення. Враховуючи, що згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді в якому вони були здійсненні, то і акти прийняття-здачі робіт правомірно складати в періоді їх відображення в облікових регістрах.
У спростування доводів відповідача щодо дефектності складених товарно-транспортних накладних з підстав відсутності у них деяких реквізитів, то згідно з ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для невизнання господарської операції, за умови що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містить відомості про дату складання документа, назву підприємства від імені якого складено документ зміст та обсяг господарської операції тощо.
У спростування доводів відповідача про те, що мало місце використання в господарській діяльності послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, джерело походження якого не встановлено, які отримані безоплатно та на думку податкового органу позивач фактично не міг придбати послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом у ТОВ «Векта-Вин» у матеріалах справи наявна довідка виконавця ТОВ «Векта-Він » № 12/02 від 18.02.2019 р. в якій зазначений перелік транспортних засобів які рахуються на балансі підприємства в період 2005 по 2018 р. (т.1 а.с.228-229).
Також у довідці ТОВ «Векта-Він» зазначено, що підприємство здійснило нарощування бортів кузовів від 0,65 м. до 1,30 м., що дозволяє здійснювати перевезення зернових вантажів в обсягах, які зазначені у товарно - транспортних накладних, при цьому положення п.22.5 Правил дорожнього руху щодо дозволених обсягів маси транспортних засобів не порушуються.
В матеріалах справи наявний договори оренди вантажних автомобілів № 01-10/2017 від 19.11.2017, № 11-11/2015 від 30.11.2015 р. , №11-11/2015 від 30.11.2015 ТОВ «Векта-Він» з ТОВ «Селищанське», а також технічні паспорта автомобілів (т.2 а.с.17-94).
Відповідач ставить під сумнів податковий кредит ТОВ «Векта-Він» і з тієї підстави, що у зареєстрованих податкових накладних номенклатура послуг не співпадає з номенклатурою послуг у актах прийняття-здасі виконаних робіт (надання послуг).
Однак, суд зазначає, що згідно з п. е) п.201.1 ст.201 ПК України у податковій накладній зазначається опис (номенклатура) товарів /послуг та їх кількість обсяг але не має ні слова про те, що опис ( номенклатура товарів/послуг повинні співпадати саме з актами прийняття - здачі виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до ч.1 п.198.2 ст. 198 ПК України визнано датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій:
-дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
-дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Суд встановив, що саме за першою подією за татою списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг і були виписані податкові накладні ТОВ «Векта-Він», отже ідентифікувати та спів ставити з проведеними операціями податкові накладні можливо за датою та сумою здійснення оплат і за всіма іншими обов'язковими реквізитами податкових накладних, які співпадають і документи на оплату, з договорм та з актами прийняття - здачі виконаних робіт (наданих послуг) окрім лише номенклатури послуг.
Крім того, п.п.4.1.2 п. 4.1 ст.4 ПК України, визначено рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Однак, податкові зобов'язання контрагента позивача за виписаними податковими накладними не оспорюють ся податковим органом, що свідчить про дискримінаційний підхід саме до позивача.
Відповідно до п.201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
В ході перевірки відповідач вивчав податкові накладні, які є в наявності у підприємства належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що п.201.10 ПК України є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Агро-Зевс» по придбанню сільськогосподарської продукції позивачем , суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що перевіряючи ми встановлено факти документально оформлених нереальних господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ «Агро-Зевс», оскільки відсутнє реальне (законне) лдерело походження товару ТОВ «Агоро-Зевс» до податкової звітності внесені недостовірні дані щодо наявності необхідної кількості земельних ділянок для посіву, вирощування та збирання кількості врожаю ріпаку, які відображено в первинних, поставлено під сумнів збір врожаю ріпаку ТОВ «Агро-Зевс» у с. Василівка Житомирської області та зроблений висновок про те, що ТОВ «Агро-Зевс», реалізовано ріпаку значно більше, чим можливо було зібрати в даний період із площі земель с/г призначення, яке ТОВ «Агро-Зевс» використовувало в своїй діяльності, та позивач не надав належного підтвердження транспортування придбаного товару.
Однак, суд зазначає, що доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Так, суд встановив, що позивач в період з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. на підставі укладених договорів позивач здійснив господарські операції з придбання товару у ТОВ «Агро-Зевс» (т.10 а.с.101).
На підтвердження факту придбання с/г продукції у ТОВ «Агро-Зевс» були оформлені видаткові накладні, податкові накладні, складськи документи, була здійснена оплата за придбаний товар, які наявні в матеріалах справи (т. 10 а.с.105-250).
Додатково ТОВ «Агро-Зевс» були надані позивачу статутні документи, документи якими підтверджене реальне (законне) джерело походження товару, щодо кількості земельних ділянок для посіву, вирощування кількості врожаю ріпаку, які відображено в первинних документах складених між позивачем та ТОВ «Агро-Зевс».
Позивач зазначив, що перед проведенням господарських операцій позивач з'ясував те, що ТОВ «Агро-Зевс» є виробником сільськогосподарської продукції, має у розпорядженні посівні площі для виробництва сільськогосподарських культур, зокрема насіння ріпаку (копії документів надавались позивачу листом №01-11 від 01.11.2018 р. та до перевірки: статутні документи, витяги із реєстрів, довідка сільської ради, договори суборенди земельних ділянок, звіти про посівні площі, звіти про валові збори). Самостійно вироблений урожай ріпаку ТОВ «Агро-Зевс» необхідно реалізовувати. Самостійно вироблений урожай ріпаку ТОВ «Агро-Зевс» необхідно було реалізовувати. З метою реалізації самостійно виробленого урожаю ріпаку 2018 р. за період з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р. ТОВ «Агро-Зевс» було завезено автомобільним вантажним транспортом насіння ріпаку урожаю 2018 р. на зерновий склад ТОВ «Вектор Ойл Трейд», що підтверджується договором зберігання №26 від 06.07.2018 р., ТТН, складськими квитанціями, реєстрами накладних на прийняте зерно, посвідченнями про якість зерна (т.11 а.с.2-176).
Після прийняття зерновим складом ТОВ «Вектор Ойл Трейд», насіння ріпаку, було визначено його якість і здійснено його підробку (надано послуги очистки, сушки, активного вентилювання) та доведення товару до показників чинних в Україні стандартів якості.
В акті перевірки не спростовується той факт, що у відповідності з вимогами Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 р. №510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», Положення про обіг складських документів на зерно від 27.06.2003 № 198, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.07.2003 за № 605/7926, зерновим складом ТОВ «Вектор Ойл» складські квитанції були оформленні та зареєстровані ДП «Держреєстри України», про що укладений договір про користування основним реєстром складських документів на зерно, та зерна прийнятого на зберігання.
Враховуючи, що ТОВ «Агро-Зевс» необхідно продати самостійно вироблену продукцію, а позивачу необхідно було придбати насіння ріпаку урожаю 2018 р., між ТОВ «Агро-Зевс» та позивачем були укладені договори поставки на умовах EXW «Франко-Елеватор» ТОВ «Вектор Ойл Трейд» вул. Українська, 1А, с. Пеньківка, Шаргородського району, Вінницької області згідно з «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010.
Термін «ІНКОТЕРМС» 2010 EXW анг. Eх Works, або Франко завод (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).
Суд встановив, що позивач не має власних потужностей для зберігання насіння ріпаку, а насіння ТОВ «Агро-Зевс» вже зберігалось на зерновому складі ТОВ «Вектор Ойл Трейд», продукція була переоформлена на позивача, на підставі складського зберігання (копії документів надавались позивачу листом № 01-11 від 01.11.2018 р. та були надані до перевірки: договір №5 від 04.07.2018 р., посвідчення про якість зерна , акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), докази оплати придбаного товару).
Отже, наданим листом №01-11 від 01.11.2018 р. та до перевірки документами спростовуються висновки акту перевірки в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Агро-Зевс».
Факт збору врожаю ріавку озимого у 2018 р. із земельної ділянки у с. Василівка площею 432,87 га підтверджується: статистичною звітністю ТОВ «Агро-Зевс», яка прийнята органами Держстату України та не спростована, не визнана недійсною; договорм про надання послуг №01/07/2018 від 01.07.2018 р. , згідно з яким ТОВ «Агро-Зевс» надані послуги по збиранню озимого ріпаку в період з 01.07.2018 р. до 10.07.2018 р.; актами про прийняття-передачі робіт виконаних робіт (послуг), що складені на виконання договору про надання послуг №01/07/2018 від 01.07.2018 р. та в яких зазначено про виконання робіт комбайнами по збору врожаю ріпаку озимого у с. Висока Піч, с. Василівка, с. Стрибіж Житомирського району Житомирської області; звітами про рух матеріальних цінностей до рахунку 203 за період січень-липень 2018 р., якими підтверджується придбання та списання (використання) дизпалива на техніку у наймі.
Таким чином, суд робить висновок, що повністю підтверджується реальність господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Агро-Зевс», оскільки підтверджено (законне) джерело походження товару придбаного позивачем.
Вищевикладене спростовує факт порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст. 198 ПК України та завищення розміру податкового кредиту по ПДВ.
Також суд, зазначає, що з приводу підтвердження транспортування придбаного товару зазначено вище, що між позивачем та ТОВ «Агро-Зевс» були укладені договори на умовах EXW «Франко-Елеватор» ТОВ «Вектор Ойл Трейд» вул. Українська, 1А, с. Пеньківка, Шаргородського району, Вінницької області згідно з «ІНКОТЕРМС» У РЕДАКЦІЇ 2010. Отже позивач не повинен мати транспортні документи в підтвердження перевезення товару, податковий кредит по ПДВ по операціям з придбання ріпаку у ТОВ «Агро-Зевс» не належить від факту транспортування товару, оскільки цей товар вже зберігався на елеваторі ТОВ «Вектор Ойл Трейд», що підтверджено договором зберігання та складськими документами та не спростовано відповідачем.
Щодо інформації слідчих і оперативних підрозділів ДФС, посилання перевіряючи та аналіз інформації наявної в базах даних ДФС, а також інформації отриманої від інших органів ДФС стосовно ТОВ «Агро-Зевс» та його контрагентів по ланцюгу, суд зазначає наступне.
З даного приводу суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов'язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб'єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідач посилається, що згідно данних досудового розслідування по відомостям , які були внесені 18.10.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, невстановленими особами, що діяли від імені ТОВ «Синергія» та ТОВ «Інтро Прайм» був сформований штучний податковий кредит по ПДВ за рахунок придбання суміші білково-вуглеводної , в тому числі для ТОВ «Агро-Зевс». З цього приводу відповідач ставить під сумнів податковий кредит, який був сформований позивачем за рахунок придбання рапсу у ТОВ «Агро-Зевс».
Суд, зазначає, що така інформація не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Щодо зазначення відповідачем про наявність досудових розслідувань кримінальних проваджень, де фігурує ТОВ «Агро-Зевс», то з огляду на принцип індивідуальності юридичної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за свого контрагента у так званому податковому ланцюгу.
Суд зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку добюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню належать обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Частиною 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначена норма знайшла своє відображення також у Кримінальному кодексі України, а саме ст. 2, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже вину особи у вчиненні конкретного інкримінованого злочину, а також всі його інші ознаки, може бути встановлено лише у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили.
Відповідач жодного документу, що підтверджує існування обвинувального вироку суду щодо позивача, що набрав законної сили, перевіряючими надано не було.
Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, відповідач до суду не надав. Ним також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентом недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб'єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.
Суд зазначає, що відповідач у судовому засіданні, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, які засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Крім того, суд під час розгляду справи встановив, що наданні позивачем до суду копії первинних документів, за своїм змістом засвідчують факти здійснення господарських операцій за укладеними договорами. Крім того, такі первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність.
Отже, відповідач, зробив необґрунтований висновок про нереальність укладеної між позивачем та його контрагентами угоди. Факти придбання товару з боку позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача та його податковій звітності. Придбання товарів в контексті з основним видом діяльності позивача прямо вказує на наявність ділової мети та використання товарів у господарській діяльності.
Таким чином, висновок відповідача щодо відсутності реально вчинених господарських операцій, та як наслідок визнання відповідачем (самостійно без належних підстав) правовідносин, що склалися між ними такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків- безпідставний та не має жодного документального підтвердження.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: « В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).
Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
18.09.2019 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу надані при розгляді цієї справи у розмірі 75 000,00 грн.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що для надання правничої допомоги та представництва інтересів позивача у цій справі був укладений договір про надання правничої допомоги від 04.01.2019 р. №04/01 між позивачем та Адвокатським обєднанням «АНК. Бізнес Адвокати».
На виконання положень вказаного договору Адвокатським обєднанням «АНК. Бізнес Адвокати» було залучено свого штатного адвоката Пущенську О.А. для надання позивачу правничої допомоги по даній справі.
Відповідно до розрахунку вартості правничої допомоги, надані наступні послуги:
-адвокатські послуги у вигляді надання консультації, розробки правової позиції, збирання доказів в обґрунтування правової позиції, підготовки позовної заяви (1 година 2600), затрачено часу 20 загальна сума 52000,00 грн.;
- адвокатські послуги з підготовки відповіді на відзив на позовну заяву (1 година 2600), затрачено 4 години на суму 10400 грн.;
-адвокатські послуги з підготовки правової позиції з урахуванням заперечень на відповідь на відзив (1 година 2600), затрачено 1 годину на суму 2600 грн.;
-адвокатські послуги з участі у судових засіданнях (1 година 2600), затрачено 3,846 годин на суму 10000 грн.
На виконання умов договору позивач сплатив адвокату 75000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №602 від 16.09.2019 р. та актом виконаних робіт/наданих послуг № 2591 від 16.09.2019 р.
Разом з тим суд зазначає, що позовна заява підписана Директором ТОВ «Ві Джи Трейд» Єршовим Е.С .
На підставі вищезазначеного, враховуючи аявність підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів (11 томів) а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів та прийняття участі у судових засіданнях, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Також суд встановив, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 19210,00., про що свідчить платіжне доручення №330 від 25.04.2019 року (т.1 а.с.34), який також належить стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області:
-від 08.02.2019 року № 0005591401, згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 696 963 (один мільйон шістсот дев'яносто шість тисяч дев'ятсот шістдесят три),00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 424 241 (чотириста двадцять чотири тисячі двісті сорок одна),00 грн.
-від 08.02.2019 року №0005601401, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 2 877 641 (два мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот сорок одна), 00 грн.
-від 08.02.2019 року №0005551401, згідно якого було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2 651 183 (два мільйони шістсот п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят),00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 662 796 (шістсот шістдесят дві тисячі сімсот дев'яносто шість),00 грн.
-від 08.02.2019 року №0005571401, згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 065 206 (вісім мільйонів шістдесят п'ять тисяч двісті шість),00 грн.
3.Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Джи Трейд» (код ЄДРПОУ 41390714) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 (дев'ять п'ять тисяч),00 грн та судовий збір у розмірі 19210(дев'ятнадцять тисяч двісті десять),00 грн.
4.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ві Джи Трейд», адреса: 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 26 (офіс) 146, код ЄДРПОУ 41390714.
Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5 код ЄДРПОУ 39398646.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 07 жовтня 2019 року.
Суддя О.Я. Бойко
.