Іменем України
07 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3077/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
12.07.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області), в якому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу по втраті годувальника, виходячи із його середнього заробітку; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з розрахунку 50% від середнього місячної заробітної плати померлого годувальника та здійснити виплату пенсії, починаючи з 14.06.2017.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що законних підстав для відмови в призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника не було, а дії відповідача не відповідають вимогам закону, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 17.07.2019 позов було залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 01.08.2019 було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 15.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
09.09.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 51-52), в обґрунтування якого останній послався на таке. ОСОБА_1 з серпня 2014 року перебуває на обліку в управлінні як пенсіонер, пенсія якому призначена по інвалідності та є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки ВПО від 20.04.2015 № 927008720.
14.06.2017 позивач звернулася до управління з заявою про призначення/перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії) та надала певний перелік документів, серед яких, зокрема, не було надано «Справки от 5 апреля 2004 г. № 3/306», «Расчета заработной платы в зоне отчуждения от 5 апреля 2004 г. № 3/305», виданих МВС України УМВС в Луганській області та «Розрахункового листа по заробітній платі ОСОБА_2 ».
З огляду на надані документи та з урахуванням рекомендацій, наданих головним управлінням ПФУ в Луганській області (лист за вих. № 9089/02-04), управлінням підготовлено та направлено ОСОБА_1 відповідь, якою відмовлено в переведенні пенсії з одного виду на інший, у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії після такого переходу.
Призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі відшкодування фактичних збитків згідно з Законом № 796 та Порядком за матеріалами електронної пенсійної справи, за відсутності паперової пенсійної справи (як в даному випадку) померлого ОСОБА_2 , можливо лише у разі надання відповідних документів, які б підтверджували наявну інформацію про періоди роботи в зоні відчуження, та заробітну плату, отриману за роботу в зоні відчуження та містили посилання на первинні документи.
ОСОБА_1 набула та має право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі фактичних збитків, однак в такому випадку (за відсутності вищезазначених документів) розрахунок пенсійних виплат буде здійснено в мінімальному розмірі, без урахування заробітної плати, що значно зменшить розмір пенсії.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 10.09.2019 позов ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 03.10.2019 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом; продовжено розгляд адміністративної справи № 360/3077/19.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 06.08.1977, є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності (арк. спр. 6, 9, 57).
Висновком УМВС України в Луганській області від 06.05.2004 підтверджується, що ОСОБА_2 проходив службу в зоні Чорнобильської АЕС в період з 13.06.1986 по 03.07.1986 (арк. спр. 11).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк. спр. 13).
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 16.12.2016 № 1191 захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (арк. спр. 78).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 23.03.2017 № 1059 на день смерті ОСОБА_2 на його утриманні знаходилася дружина - ОСОБА_1 , пенсія з боку померлого була основним джерелом засобів існування (арк. спр. 83).
14.06.2017 ОСОБА_1 звернулася до Старобільського ОУПФУ Луганської області з заявою про призначення/перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії) (арк. спр. 55).
Листом від 14.08.2017 № 4964/11/02 Старобільське ОУПФУ Луганської області повідомило ОСОБА_1 . про те, що їй відмовлено в переведенні пенсії з одного виду на інший з 14.06.2017, з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки за відсутності паперової пенсійної справи годувальника обчислити пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі фактичних збитків ОСОБА_1 можливо лише в мінімальному розмірі, без врахування заробітної плати, що значно менше розміру попереднього розрахунку пенсії позивача (арк. спр. 99-100).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок № 1210).
Відповідно до п. 1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Згідно з п. 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Підпунктом 4 пункту 11 Порядку № 1210 визначено, що мінімальний розмір пенсії для непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, на одного непрацездатного члена сім'ї становить 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5. Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Згідно з пунктом 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно з п. 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до положень пункту 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Згідно з пунктом 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що в разі звернення особи з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви розглядає подані документи та приймає рішення щодо переведення або відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший.
Судом встановлено, що позивачем дотримано встановленого порядку звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший, зокрема, до Старобільського ОУПФУ Луганської області було подано заяву від 14.06.2017 встановленого зразка згідно з додатком 2 Порядку № 22-1 про перехід на інший вид пенсії, при цьому судом встановлено, що в порушення Закону № 1058 та Порядку № 22-1 рішення по суті щодо переведення або відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший відповідачем не приймалося.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.06.2017 про перехід на інший вид пенсії рішення по суті щодо переведення або відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший відповідачем не приймалося, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії) та зобов'язання Старобільського ОУПФУ Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2017 про призначення/перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії) та прийняти відповідне рішення.
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від їх сплати в установленому законом порядку.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії).
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 червня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії (перехід на інший вид пенсії) та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун