про повернення позовної заяви
07 жовтня 2019 року Справа № 340/2350/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Знам'янського міського голови Філіпенка Сергія Івановича (відповідач-1) та виконавчого комітету Знам'янської міської ради (відповідач-2) про скасування розпорядження, -
Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача-2 від 16.07.2019 року № 482-к "Про підсумки проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ".
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (згідно п.5 ч.1 ст.171 КАС України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач оскаржує розпорядження №482-к від 16.07.2019 "Про підсумки проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ", з яким її було ознайомлено 16.07.2019 р. о 16:05 год.. Однак, з позовом про його скасування позивач звернулася лише 19.09.2019 р., тобто з пропуском встановленого ч.5 ст.122 КАС України строку звернення до суду.
Ухвалою від 20.09.2019 р. позовну заяву залишено без руху.
На усунення недоліків позовної заяви представником позивача подано до суду, в тому числі заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що на розпорядженні №482-к від 16.07.2019 р. дійсно стоїть відмітка позивача про ознайомлення із самим розпорядженням, але останнє та службова записка на підставі якої його було видано отримано лише 22 серпня 2019 року на підставі адвокатського запиту, а без наявних документів позивач була позбавлена можливості здійснити захист свого порушеного права.
Зважаючи, що фактично, позивач не мала документів, для досконалого вивчення та своєчасного захисту своїх порушених прав, отримання оскаржуваного розпорядження лише після запиту адвоката, вважають поважною причину пропуску строку на звернення до суду відповідно до ч.5 ст.122 КАС.
Перевіривши заяву про поновлення строку звернення до суду із позовом, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження вказаних строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків передбачено саме з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
В поданій заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом представник позивача не наводить обставини, за яких позивачка була позбавлена можливості отримати спірне розпорядження в день ознайомлення з ним (16.07.2019). Також, не надає суду докази звернення позивача до відповідача з метою отримання такого розпорядження та документів, на підставі яких його винесено. Відсутні докази й направлення на адресу відповідача будь-яких адвокатських запитів, їх отримання та надання відповіді на них.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що 16.07.2019 р. о 08:45 год. позивач також ознайомлена із актом про проведення службового розслідування від 05.07.2019 р., на підставі якого винесене спірне розпорядження, а тому могла дізнатись про підстави його винесення при ознайомленні.
При цьому, небажання отримати зазначені документи не може вказувати на позбавлення позивача можливості здійснювати захист своїх порушених прав.
Право позивача не повинно бути пасивним, крім випадку, коли останній позбавлений можливості з'ясувати обставини та підстави виникнення спору відразу після того, як дізнався про наявність такого спору.
Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право особи уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Відтак, доводи заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом є необґрунтованими та не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини 4 ст.169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд вважає безпідставними посилання представника позивача на ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої визначено, що працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи те, що спеціальним законом, а саме КАС України, визначено строк, протягом якого особа може звернутись до адміністративного суду у справах щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та момент, з якого починає обчислюватись даний строк, ст.233 Кодексу законів про працю України в даному випадку застосуванню не підлягає
Керуючись ст.ст.169, 248, 256, 295 КАС України, суддя, -
Відмовити в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами та роз'яснити, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений ст. 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько