Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 жовтня 2019 р. Справа№200/8586/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. розглянувши в
порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької
області
про визнання неправомірним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.01.2019 року № 49 про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання повторно розглянути заяву від 19.12.2018 року № 14530 щодо перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його пільгового стажу у подвійному розмірі період роботи з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні («Центральна міська лікарня м. Харцизьк» Донецької області).
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Зазначає, що у трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні, який має зараховуватись до стажу у подвійному розмірі, а тому відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні такого періоду до стажу роботи позивача у подвійному розмірі, мотивуючи неможливістю перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи та підстав їх видачі.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що рішення про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вказує на неможливість підтвердити достовірність документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи позивача з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні та підстав їх видачі, а тому немає підстав для зарахування стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив та заяву про розгляд за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 (а.с. 26-28).
Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 . надана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 21).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, отримує пенсію за вислугою років (а.с. 22).
19.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України Донецької області у м. Краматорську з заявою № 14530 щодо перерахунку пенсії за вуслугою років згідно ст. 42 ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
03.01.2019 року Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області у м. Краматорську прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з неможливістю підтвердити достовірність документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи ОСОБА_1 з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні та підстав їх видачі (а.с. 24-25).
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював, зокрема, з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні.
Крім того, період роботи ОСОБА_1 з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні підтверджений довідкою №2113/01-21 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою 04.12.2013 року комунальною установою «Центральна міська лікарня м. Харцизьк» Донецької області (а.с. 18).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати рішення про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати зарахувати до пільгового стажу спірний період роботи.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пунктом 2 розділу XY Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, відповідно до якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 19.08.1969 р. №605 «Про покрашення анестезіолого-реанімаційної служби в державі» та Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 11.06.1986 р. №841 «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» було регламентовано створення відділень (груп) анестезіології-реанімації в лікувально-профілактичних закладах в тому числі в центральних районних лікарнях.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» було затверджено Рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально- профілактичних закладах України (далі - Рекомендації) та Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів (далі - Положення). Рекомендаціями (п.1) передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально- профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток. Положенням (п.п.1,4) передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.
Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології - реанімації - створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.) , організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів - анестезіологів - реаніматологів та медичних сестер - анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого - реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення Міністерства охорони здоров'я Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України, викладених у листі від 10.09.2002 року № 10.03.67/1000 - періоди роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 ( 637-93-п ).
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Тобто, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, в трудовій книжці позивача міститься запис про періоди роботи з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні.
Тобто, трудова книжка позивача містить запис про його роботу у спірний період в реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я, який має бути зарахований до стажу роботи у подвійному розмірі.
Оскільки пільговий стаж роботи позивача підтверджений належно оформленим записом у трудовій книжці, суд вважає неправомірною відмову відповідача в зарахуванні вищенаведеного періоду роботи до пільгового стажу позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що, приймаючи рішення про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, яке оскаржується, підлягають задоволенню з зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву від 19.12.2018 року № 14530 щодо перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу позивача у подвійному розмірі період роботи з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні («Центральна міська лікарня м. Харцизьк» Донецької області).
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання неправомірним та скасування рішення від 03.01.2019 року № 49 про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 19.12.2018 року з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 03.01.2019 року № 49 про відмову в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання повторно розглянути заяву від 19.12.2018 року № 14530 щодо перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до його пільгового стажу у подвійному розмірі період роботи з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні («Центральна міська лікарня м. Харцизьк» Донецької області) - задовольнити повністю.
Рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 03.01.2019 року № 49 про відмову ОСОБА_1 в урахуванні стажу на пільгових умовах відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2018 року № 14530 щодо перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 08.08.1983 року по 13.02.1995 року на посаді лікаря - анестезіолога анестезіологічного відділення Харцизької центральної міської лікарні (Державна комунальна установа Центральна міська лікарня м. Харцизьк» Донецької області, «Центральна міська лікарня м. Харцизьк» Донецької області) та з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ вул. Поштова, буд. 5, ЄДРПОУ 23346787) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1536 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко