30 вересня 2019 року Справа № 160/4665/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняЗіненко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: Чапала Ю.О. Безбабна М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Криворіжжя» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007315741 від 25.01.2019р. в частині, -
17.05.2019р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Криворіжжя» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.01.2019р. №0007315741 в частині застосування штрафу у розмірі 245538,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення у частині застосування до нього штрафу у розмірі 245538,00 грн. було прийняте за наслідками проведеної камеральної перевірки за результатами якої був складений акт перевірки від 17.12.2018р. за висновками якого було встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - ПН та/або РК) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період з січня по грудень 2017р., а також за січень, березень, вересень 2018р. відповідальність за яке передбачена п.120-1.1 ст.120-1 ПК України. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним через його невідповідність нормам діючого законодавства, а висновки акту перевірки є хибними та безпідставними, оскільки наведені у акті ПН/РК були складені та зареєстровані у ЄРПН по операціях, які звільнені від оподаткування ПДВ згідно п.п.197.1.6 п.197.1 ст.197 ПК України, а саме: операції з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років. За викладеного, позивач вважає, що, оскільки зазначені у акті перевірки ПН/РК, які були складені та зареєстровані у ЄРПН за операціями, які звільнені від оподаткування ПДВ, не надаються отримувачу (покупцю), складені на умовний продаж, а тому штрафи за порушення граничних термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН, визначені п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, не повинні застосовуватися, що підтверджено і листом Міністерства фінансів України №11310-09-10/10306 від 14.04.2017р., судовими рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду, Одеського окружного адміністративного суду. Також позивач вказує і на те, що у разі, якщо норми закону припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платника, то рішення приймається на користь платника податків за приписами п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.56.21 ст.56 ПК України. У відповіді на відзив та у додаткових поясненнях представник позивача зазначає про те, що позивачем були складені зведені ПН/РК, які наведені у акті перевірки, відповідно до Порядку №1307, у яких було зазначено саме тип причини «09-Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ» та у п.120-1.1 ст.120-1 ПК України чітко зазначено, що до таких операцій штраф не застосовується, а продукти харчування у накладній №3614 від 31.08.2017р. були використані для харчування дітей, що підтверджується актами списання згідно до вимог ст.1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» на базах відпочинку «Альбатрос», «Приморський», «Стрілкове», «Бригантина», оскільки позивач орендує дитячі оздоровчі заклади та надає відпочинкові послуги дітям, а, відповідно, до вартості путівок на оздоровлення включається у тому числі і харчування відпочиваючих.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення даного позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні цього адміністративного позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що доводи позивача про те, що зазначені у акті перевірки ПН/РК є одночасно такими, що не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, не відповідає дійсності, спірні податкові накладні є зведеними податковими накладними, а спірні розрахунки коригування складені до зведених податкових накладних, а, відповідно, вони складені не на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, а придбані товари/послуги з ПДВ, що підтверджується і тим, що позивач у змістах поданих ПН та/або РК заповнив рядки ІІ,ІІІ,V (загальна сума ПДВ; загальна сума ПДВ за основною ставкою; усього обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20) згідно до вимог п.16 Порядку №1307. Зазначене також підтверджується і позицією Верховного Суду у рішенні від 04.09.2018р у справі №816/1488/17. Відповідач також вказує і на те, що позивачем не надано документів на підтвердження того, що оскаржувані ПН та/або РК складені по операціях з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років, а тому представник відповідача вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірним та прийнятим відповідно до вимог діючого законодавства. У додаткових поясненнях представник відповідача зазначає і про те, що перелік операцій/послуг звільнених від оподаткування ПДВ наведених у ст.197 ПК України та, зокрема, продукти харчування придбані для харчування дітей до 18 років у оздоровчих закладах не звільнені від оподаткування ПДВ за приписами п.п.197.1.6 п.197.1 ст.197 ПК України, окрім того, операції з придбання продуктів харчування дітей до 18 років у оздоровчих закладах не є операціями з постачання путівок на санаторно-курортне лікування на території України фізичних осіб у віці до 18 років.
Ухвалою суду від 08.07.2019р. було відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 12.08.2019р. (а.с.2 том 1).
12.08.2019р. у підготовчому засіданні було оголошено перерву за клопотанням відповідача до 30.08.2019р., що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання (а.с.223-224 том 1).
30.08.2019р. підготовче засідання було закінчено та за письмовою згодою сторін розпочато судовий розгляд справи у цей самий день згідно до вимог ч.7 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні була оголошена перерва до 27.09.2019р., що підтверджується змістом відповідного протоколу судового засідання (а.с.232-234 том 1).
27.09.2019р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.09.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.96 том 2).
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Криворіжжя» зареєстроване 28.05.2015р. як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мусоргського, буд.19, перебуває на обліку як платник податків у Криворізькій північній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ від 27.12.2018р., копією Статуту позивача та змістом акту перевірки від 17.12.2018р. (а.с. 10-12, а.с.159-169 том 1).
17.12.2018р. контролюючим органом була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності реєстрації позивачем ПН/РК в ЄРПН за період січень - грудень 2017р. та січень, березень, вересень 2018р. за наслідками якої був складений акт за №73307/04-36-57-05/39808111 за висновками якого встановлено, що позивачем в порушення п.201.10 ст.201 ПК України були порушені граничні строки реєстрації по 70 ПН/РК в ЄРПН на загальну суму податку 1046430,41 грн. по ПН/РК, які наведені у акті перевірки, на загальну суму штрафу - 248997,91 грн., що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.10-12 том 1).
На підставі вказаного вище акту, контролюючим органом 25.01.2019р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007315741 форми «Н» про застосування до позивача штрафу за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН згідно до ст.201, п.120-1.1 ст.120-1 ПК України у загальному розмірі 248997,91 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення та копією розрахунку штрафу (а.с.22-25 том 1).
У подальшому, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДФС України та за результатами розгляду скарги позивача за рішенням ДФС України від 08.04.2019р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0007315741 від 25.01.2019р. - без змін, що підтверджується наведеними копіями документів (а.с.26-33 том 1).
Позивач оспорює податкове повідомлення-рішення в частині застосування до нього штрафу у розмірі 245538,00 грн., просить визнати його протиправним та скасувати у наведеній частині посилаючись на те, що відображені у акті перевірки ПН та/або РК складені та зареєстровані у ЄРПН на операції, які звільнені від оподаткування, а саме: операції з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років та штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації за такими ПН/РК у ЄРПН не застосовуються за приписами п.120-1.1 ст.120-1 ПК України.
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України) та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015р. №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016р. за №137/28267 (далі - Порядок №1307).
За приписами ст.197 ПК України визначено перелік операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Так, згідно до п.п.197.1.6 п.197.1 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ, зокрема, операції з постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її у ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН (абзац 4 п.201.10 ст.201 ПК України).
Абзацом 14 п.201.10 ст.201 цього ж Кодексу, передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків.
Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу у відповідному розмірі.
Отже, системний аналіз норм вищенаведеного правового регулювання спірних правовідносин свідчить про те, що підставою для звільнення від сплати штрафу за порушення граничних термінів реєстрації таких ПН та/або РК до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченої пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України є тільки сукупність таких двох обов'язкових умов, а саме: як складання податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, що не надається отримувачу; за наслідками операції, звільненої від оподаткування або оподатковуваної за нульовою ставкою.
Разом з тим, як свідчать зміст доданих позивачем до позову копій ПК та/або РК до податкових накладних, що зазначені у акті перевірки та є предметом даного спору, вони не містять інформації (відомостей) з приводу того, що за даними податковими накладними та розрахунками коригування позивачем здійснені операції з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років, про що зазначає позивач у позові, що підтверджується копіями наданих накладних (а.с.35-142 том 1).
Так, надані позивачем копії ПК та/або розрахунків коригування до податкових накладних свідчать про те, що позивачем складені та зареєстровані у ЄРПН по зведених податкових накладних та за операціями на постачання продуктів харчування, зокрема, податкова накладна №3614 від 31.08.2017р., податкова накладна №4057 від 30.09.2017р., (какао-порошок, м'ясо, вода мінеральна, огірки, крупи та інші продукти) - (а.с.35-37, 45-47 том 1, а.с.243-248 том 2).
В той же час, виходячи з того, про вищенаведені податкові накладні та розрахунки коригування по зведених податкових накладних та по операціях на постачання продуктів харчування не є операціями, які звільнені від оподаткування за нормами ст.197 ПК України, а, відповідно, і не звільняються від застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації таких податкових накладних у ЄРПН за нормами п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, з метою всебічного та повного з'ясування обставин у справі, представнику позивача було надано час для надання доказів на підтвердження того, що здійснені позивачем операції за наведеними у акті перевірки податковими накладними та/або розрахунками коригування звільнені від оподаткування податком на додану вартість, а саме: є операціями з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років на що позивач посилається у позові.
Проте, представником позивача на підтвердження того, що за наведеними саме податковими накладними та/або розрахунками коригування (зазначені у акті перевірки та які були підставами для застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваним рішенням), позивачем були здійснені саме операції з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років, які згідно до вимог п.п.197.1.6 п.197.1 ст.197 ПК України звільнені від оподаткування податком на додану вартість, жодних доказів у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано не було.
При цьому, слід зазначити, що аналіз змісту приписів п.120-1.1 ст.120-1 ПК України не звільняють від відповідальності платників податків за порушення термінів реєстрації ПН та/або РК до податкових накладних у ЄРПН по зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування по операціях з постачання продуктів харчування до баз відпочинку, а тому твердження представника позивача стосовно того, що до постачання путівок на оздоровлення включено у тому числі і харчування дітей у віці до 18 років, а тому такі операції звільнені від оподаткування ПДВ є таким, що суперечить змісту ст.197 ПК України, яка містить виключний перелік операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, серед яких операції з придбання продуктів харчування на базах відпочинку, як такі що звільнені від оподаткування, відсутні.
З таких обставин, проаналізувавши норми чинного податкового законодавства та встановлені обставини у даному спорі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, не дотримано двох обов'язкових складових (податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); податкова накладна складена на товари/послуги, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), а, відповідно, відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф за спірним податковим повідомленням-рішенням у оспорюваній частині у зв'язку з порушеннями термінів реєстрації таких податкових накладних у ЄРПН.
Аналогічна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка викладена у його постанові від 11.12.2018р. у справі №820/2298/18.
Окрім того, слід зазначити, що а положеннями Порядку №1307 до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.
Зокрема, З у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
За приписами пункту 16 наведеного Порядку №1307 передбачено, що:
- у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п.11 цього Порядку, рядки УІІ-ІХ не заповнюються;
- у разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, рядки ІІ-УІІІ не заповнюються.
Натомість, як вбачається зі змісту копії ПН та/або РК до податкових накладних, у них заповнені рядок ІІ - загальна сума ПДВ; рядок ІІІ - загальна сума ПДВ за основною ставкою; рядок У - усього обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20) - (а.с.35-37, 45-47 том 1, а.с.243-248 том 2).
Таким чином, аналізуючи зміст заповнених ПК та/або РК, у яких заповнені рядки ІІ, ІІІ, У, можна дійти висновку, що зазначені у акті перевірки ПН та/або РК, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, свідчать про те, що зазначені у акті перевірки податкові накладні були складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а відповідно, і повинні були бути зареєстровані з дотриманням граничних строків, встановлених ст.201 ПК України.
Аналогічна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка викладена у його постанові від 04.09.2018р. у справі №816/1488/17.
Згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У відповідності до вимог ст. 73 наведеного Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду доказ , які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних належних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про протиправність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення у оспорюваній частині з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства України.
При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються доводи представника позивача стосовно того, що складені та зареєстровані у ЄРПН ПН та/або РК, які наведені у акті перевірки від 17.12.2018р., звільнення від оподаткування згідно до вимог п.п.197.1.6 п.197.1 ст197 ПК України, а саме: як операції з постачання путівок на оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб у віці до 18 років, оскільки вказане твердження жодними належними доказами не підтверджені у розумінні ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, твердження представника позивача про те, що постачання продуктів харчування входить до вартості наведених вище путівок, а тому такі продукти харчування звільнені від оподаткування ПДВ, є помилковими та спростовуються аналізом змісту ст.197 ПК України, який містить вичерпний перелік операцій, які звільнені від оподаткування та операції з постачання продуктів харчування до баз відпочинку у такому переліку відсутні.
Є безпідставними і доводи представника позивача на лист Міністерства фінансів України від 14.04.2017р. та судові рішення Вінницького окружного адміністративного суду та Одеського окружного адміністративного суду, з огляду на те, що, по-перше, лист Міністерства фінансів України не є нормативно-правовим актом, який регулює спірні відносини, по-друге, зміст наведеного листа не звільняє платника податку від дотримання граничних строків реєстрації податкових накладних у ЄРПН за умови недоведеності таким платником податку факту того, що такі податкові накладні звільнені від оподаткування податком на додану вартість; а висновки, викладені у судових рішеннях інших вищенаведених судів не є обов'язковими для застосування іншим судом такого ж рівня згідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Слід також зазначити, що є безпідставними та необґрунтованими і доводи представника позивача про те, що доказами звільнення операцій від оподаткування за наведеними у акті перевірки ПН та/або РК є відображення у таких податкових накладних типу причини - «09-Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ» згідно до вимог Порядку №1307, оскільки саме зазначення типу причини - 09 у ПН та/або РК не може бути доказами звільнення таких операцій від оподаткування за відсутності у позивача первинних документів (ПН та/або РК), які містять інформацію про здійснення операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно п.п.197.1.6 п.197.1 ст.197 ПК України, на що позивач посилається у своєму позові як на підставу для скасування оспорюваного рішення.
Судом також критично надається оцінка доводам представника позивача стосовно того, що норми податкового законодавства у даних правовідносинах припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платника податку, а тому рішення у такому випадку повинно бути прийнято на користь позивача, оскільки такі доводи є помилковими з огляду на те, що ні норми ст.197, ні норми ст.120-1 ПК України не припускають неоднозначного (множинного) трактування, а чітко визначають, які саме операції звільняються від відповідальності за порушення термінів реєстрації ПН та/або РК у ЄРПН, а саме: по-перше, ті податкові накладні, що не надаються отримувачу (покупцю), по-друге, операції, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Відхиляються також судом і доводи представника позивача про те, що продукти харчування за спірними податковими накладними та/або розрахунками коригування були використані для харчування дітей на базах відпочинку, які орендувалися позивачем згідно актів списання, копії яких були надані суду, оскільки як уже зазначалося вище, операції з придбання продуктів харчування на базах відпочинку не звільнені від оподаткування ПДВ за приписами ст.197 ПК України, а, відповідно, наведені акти списання продуктів харчування не є належними доказами факту того, що зазначені у акті перевірки податкові накладні та розрахунки коригування складені за операціями, які звільнені від оподаткування виходячи з вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також є безпідставним і посилання представника позивача на Закон України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», оскільки норми наведеного Закону не врегульовують спірні правовідносини щодо оподаткування податком на додану вартість, а, відповідно, і не визначають відповідальність за порушення граничних строків реєстрації ПН та/або РК у ЄРПН по операціях, які не звільнені від оподаткування ПДВ.
Між тим, відповідачем наведено достатньо підстав, які свідчать про правомірність та обгрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у оспорюваній частині з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у оспорюваній частині, суд приходить до висновку про те, що вищенаведене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити повністю.
З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальні ініціативи Криворіжжя» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007315741 від 25.01.2019р. в частині - відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено - 07.10.2019р.
Суддя С.О. Конєва