м. Вінниця
07 жовтня 2019 р. Справа № 120/2804/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році 1 категорії. Однак, звернувшись із заявою до відповідача, в якій просив зупинити виплату пенсії по Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та нараховувати і виплачувати йому пенсію з 01.10.2017 у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 та матеріалів його пенсійної справи, отримав відмову.
Позивач зазначає, що з листа відповідача дізнався про перерахунок його пенсії по статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі відшкодування фактичних збитків.
Не погоджуючись із вказаними діями позивач звернувся до суду з вимогами:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно здійснити для ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів від порушень з боку відповідача;
- у відповідності до ст. 382 КАС України зобов'язати відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.09.2019 Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вказують на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просять в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно з п. 2.2 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, а також про об'єднані управління", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2015 № 41/26486, функції з призначення, перерахунку і виплати пенсій, допомоги на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства покладені на управління Пенсійного фонду в районах, містах та районах у містах, а головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в підвідомчих управліннях Фонду в районах, містах, районах у містах організацію правильності та своєчасності призначення (перерахунку) і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат (абз.5 п.3 ч.4, п.5 ч.4 Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485), але не має функцій з призначення, перерахунку та виплати пенсій, крім функцій з призначення та виплати пенсій особам згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", віднесених до його компетенції з 1 січня 2007 року відповідно до Постанови КМУ "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" № 1522 від 02.11.2006 та ст. 99 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
ОСОБА_1 отримує державну пенсію військовослужбовця відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262- XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262)., тому й перебуває на обліку в головному управлінні, натомість позивач просить провести перерахунок пенсії по інвалідності відповідно ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991.
В пенсійному законодавстві закріплено принцип, за яким не допускається участь громадянина одночасно у двох видах пенсійних правовідносин, тобто не допускається одночасно призначення кількох пенсій одній особі.
Водночас, у разі виникнення у громадянина права на різні види пенсій він може обрати на свій розсуд найбільш вигідний для нього вид пенсії як у межах одного закону, так і за різними законами.
Позивач має статус як військовослужбовця, так і "чорнобильця". Тобто позивач може отримувати одну з двох видів держаних пенсій.
Відповідач зазначає, що згідно з діючим законодавством для того, щоб отримувати пенсію відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який має на таке право, потрібно звернутись з відповідною заявою до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання, про призначення державної пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Після зазначеного, було б припинено виплату державної пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплачувався б інший вид державної пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
На підставі вищевикладеного та згідно матеріалів пенсійної справи, позивач звертався лише з однією заявою встановленого законодавством зразка про призначення пенсії по 2 групі інвалідності відповідно до Закону №2262, яку отримує по сьогоднішній час.
Крім того, звернення позивача до головного управління не є заявою про перехід на інший вид, встановленого та затвердженого зразка згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, а тому відповідь на звернення ОСОБА_1 не може бути предметом оскарження в розумінні КАС України. Оскільки, позивач отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до Закону №2262, а вмотивовує своє прохання відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ.
Також відповідач вказав, що відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VІІІ, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 поширюються на категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Відтак право на призначення пенсії згідно вказаної норми виникає саме з 25 квітня 2019 року.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.02.2019, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Згідно довідки МСЕК №696956 позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується також посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.03.2012.
27.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зупинити йому виплату пенсії по ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону від 28.02.1991 796-ХІІ, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017.
Листом від 21.06.2019 №1386/Д-10 відповідач надав відповідь на звернення ОСОБА_1 від 27.05.2019 в якому повідомив останньому, що на даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримуєте пенсію на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262).
Статтею 59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону №796 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової".
Разом з тим, Рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 не містить положень щодо порядку його виконання, а статтею 54 Закону №796 визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (із змінами) "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова №1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
26.06.2019 постановою Кабінету Міністрів України №543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі Постанова №543) внесені зміни до вказаного Порядку в абзац перший пункту 9-1, а саме: "за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою".
Обчислення пенсії проводиться в залежності від відсотка втрати працездатності. До визначеного розміру пенсії призначаються підвищення згідно чинного законодавства.
В листі також зазначено, що в разі бажання змінити вид пенсійного забезпечення та отримувати пенсію згідно Закону №796, позивачу необхідно звернутися до Головного управління для написання заяви щодо припинення виплати пенсії, отримання атестату та довідки МСЕК.
Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 15 названого Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України від 28.11.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 59 цього Закону визначено порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою зазначеної статті у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Водночас норма закону, визнана Конституційним Судом України неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Суд враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 визначено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 25.04.2019.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, з 25.04.2019 норма частини третьої статті 59 Закону №796-XII має застосовуватись у такій редакції: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.".
З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач у 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з перебуванням у зоні відчуження.
У примітці до статті 10 Закону №796-XII зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Залученою до матеріалів справи копією довідки та виписки МСЕК підтверджено, що позивачу встановлено другу групу інвалідності з огляду на захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що позивач з 25.04.2019 має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII як військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та з огляду на це отримав інвалідність.
Разом з цим, у спірних відносинах відсутні підстави для застосування положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції Рішення Конституційного Суду України від 25.04.19 №1-р(II)/2019. Такого висновку суд дійшов з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, закріплений у статті 58 Конституції України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зауважує, що позивач з 25.04.2019 має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року (у цьому випадку - 1 січня 2019 року).
Однак, зважаючи на те, що позивач до цього часу отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та із заявою про перехід на пенсію, визначену Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не звертався, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Крім того, суд критично оцінює пояснення позивача, що відповідач без його дозволу зробив перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки з наданої відповіді чітко видно, що відповідач лише повідомив ОСОБА_1 про те, що останній отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а в разі бажання змінити вид пенсійного забезпечення та отримувати пенсію згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому необхідно звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
При цьому, суд звертає увагу, що з довідки про перерахунок пенсії від 05.08.2019 (а.с. 8) вбачається, що дійсно позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови КМУ від 26.06.2019 №543.
Даною постановою внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд, акцентує увагу, що в даному випадку позивачу зроблено перерахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій", пункт перший якої передбачає: "установити, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 165 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів".
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачеві призначена та виплачується пенсія по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на умовах Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80% грошового забезпечення.
Відтак, твердження позивача, що відповідачем здійснено перерахунок його пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є безпідставним.
Оскільки позивач отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", а звернувся до суду з позовною заявою про проведення перерахунку йому пенсії відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у даному випадку відсутнє.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення.
Позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії.
Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення суду складено 07.10.2019
Суддя Комар Павло Анатолійович