26 вересня 2019 року м.Житомир справа № 240/10137/19
категорія 112030900
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: представника позивача Коржилова Ю.Є. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправним і скасувати пункт 12 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 02.04.2013 року внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 року №74.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності а саме 02.04.201, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, з 02.04.2013, оскільки на час первинного встановлення групи інвалідності у 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Вважає таку відмову протиправною, мотивуючи тим, що оскільки 2 група інвалідності була установлена позивачу 02.04.2013, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення йому такої інвалідності відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку №499.
Ухвалою від 27.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 26.09.2019.
18.09.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що днем виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги є 13.08.1998 (час встановлення 3 групи), тому підлягає застосуванню законодавство, чинне на цю дату. Підвищення групи інвалідності чи встановлення групи інвалідності при повторному огляді не є окремою обставиною, яка визначає право на виплату одноразової грошової допомоги. З огляду на це, вважає позов безпідставний.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України і звільнений в запас за станом здоров'я, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.1998 №225).
01.10.1998 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 позивачу встановлено часткову втрату працездатності 40%, з 13.08.1998 та 3 групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, що підтверджується копією довідки Житомирської обласної МСЕК № 1 серія 2-18 ЖИЗ № 025394 від 01.10.1998 року та Серії МСЕ №025394 від 01.10.1998. (а.с.15,31)
21.11.2000 НАСК страхове відшкодування з обов'язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства оборони України в сумі 555,00 грн. у зв'язку із втратою працездатності 40%, що підтверджується копією листа HACK Оранта від 27.03.2019 №0690-06-04/333. (а.с.16)
Постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 20.03.2013 встановлено, що отримані позивачем ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією постанови ЦВЛК від 20.03.2013. (а.с.17)
02.04.2013 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 02.04.2013, яка настала внаслідок захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ № 654537 від 02.04.2013. (а.с.18)
У зв'язку із встановленням 2 групи з 02.04.2013 позивач звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служб при перебуванні в країнах де велися бойові дії.
Проте пунктом 12 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 року №74, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на думку відповідача на час встановлення йому інвалідності в 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги . (а.с.21)
Позивач, вважаючи протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ст. 41 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частинам 1, 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, що діє на даний час, передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно із ч.9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, що діяла на момент звернення позивача), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, п. 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
У відповідності до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
Отже, чинним, на момент звернення позивача, законодавством України, яке регулює питання виплати одноразової грошової допомоги, передбачено, що така допомога, у разі коли право на її отримання виникло до набрання чинності зазначеним Порядком, та відповідно ця допомога не була призначена, вона призначається у порядку, який діяв у день виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду 2 групи з 02.04.2013.
Відтак, для з'ясування питання, які норми та їх редакції необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли між сторонами, потрібно встановити дату у довідці медико-соціальної експертної комісії, яка буде свідчити про день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
3 групу інвалідності позивачу встановлено 01.10.1998 з 13.08.1998 . При цьому, така інвалідність настала внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби.
Водночас, 2 група інвалідності позивачу встановлена з 02.04.2013, внаслідок захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
Вказане свідчить про те, що 2 та 3 група інвалідності встановлені позивачу з різних причин.
Отже, оскільки 2 група інвалідності позивачу встановлена з інших причин - пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а не внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги саме як інвалід 2 групи, оскільки інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби встановлена вперше, та застосуванню у даному випаду підлягає законодавство, що діє на момент встановлення такої групи інвалідності.
На час встановлення позивачу 2 групи інвалідності діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" за № 499 від 28 травня 2008 року.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Оскільки позивачу було встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з 02.04.2013, суд дійшов висновку, що він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України за № 499 від 28 травня 2008 року.
Отже, доводи представника відповідача, що на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги та виникнення у нього права на отримання допомоги саме у 1998 спростовані в ході розгляду справи.
Частиною 1,2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Представник відповідача, обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій, посилається на те, що з дня встановлення інвалідності до дня звернення позивача із заявою пройшло більше ніж три роки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 справа №333/2646/17.
Суд вказані доводи до уваги не приймає, оскільки в оскаржуваному рішенні підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги було те, що на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги.
Щодо посилань представника відповідача на постанову Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №806/5360/19 у якій викладено правову позицію відносно того, що для виплати одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент первинного встановлення інвалідності.
Суд зазначає, що правовідносини, що досліджувалися Верховним Судом та правовідносин у зазначеній справі є різними, оскільки у даній справі, що розглядається 3 групу інвалідності та 2 групу інвалідності позивачу було встановлено з різних причин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія Міністерства оборони України відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності а саме 02.04.2013, з урахуванням проведених виплат.
Позивач вважає, що йому має бути призначена одноразова грошова допомога у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності.
Водночас, представник відповідача у відзиві вказує на те, що грошове забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги має визначатися у даному випадку - на день звільнення зі служби.
За приписами п.2 Порядку №499 одноразова грошова допомога виплачується у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №499 грошове забезпечення визначається для військовозобов'язаних чи резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, - за посадою виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої вони були приписані в запасі, на день втрати працездатності.
Згідно п. 7 Порядку головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Отже, суд відмічає, що саме до повноважень відповідача при прийнятті рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу належить вирішення питання про визначення розміру одноразової грошової допомоги та з якого розміру грошового забезпечення вона обчислюється. Прийняттю такого рішення передує визначена законом адміністративна процедура.
Разом з тим, предметом розгляду даної справи є відмова позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи. При цьому, у спірному рішенні не вирішувалося питання про визначення розміру одноразової грошової допомоги, що свідчить про передчасність позовних вимог.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Відтак, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи те, що визначення розміру одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень відповідача, а позовній вимоги у цій частині є передчасними, тому суд вважає, що вони не можуть бути задоволені у спосіб, який обраний позивачем. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов"язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв"язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.12 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв"язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 № 74.
Зобов"язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6,м. Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про призначення одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв"язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос
Повне судове рішення складене 04 жовтня 2019 року