Справа №547/821/18
Провадження №2/547/94/19
26 вересня 2019 року смт.Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Постолюк О.В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області про визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку. Позовна вимога обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,61 га, розташована на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, та яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №502224. Мати позивача по справі - ОСОБА_4 , будучи дочкою спадкодавця, відповідно до положень ст.549 ЦК УРСР прийняла спадщину після неї шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, однак за життя не оформила право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку. Після смерті матері позивач прийняла спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.03.2012 року, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 , державним нотаріусом було відмовлено. За вказаних обставин позивач змушена звернутись до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, від якого залежить реалізація її прав, як спадкоємця за законом.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та прохали суд їх задоволити.
В судове засідання представник відповідача Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області не з'явився. Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Згідно письмової заяви прохав суд розглянути цивільну справу без його участі. Зазначив про визнання позову та відсутність заперечень проти його задоволення (а.с.49).
Відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, з урахуванням письмової заяви представника відповідача, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та показання свідків судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 ), виданого Оболонською сільською радою Семенівського району Полтавській області, гр-нка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Зікранці Семенівського району Полтавської області у віці 86 років (а.с.7).
Згідно довідки №1196, виданої 04.06.2018 року виконавчим комітетом Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_6 гр-нка ОСОБА_4 померла (а.с.14).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 12.06.2018 року за №00020337331 мати позивача по справі ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відомостях про батьків зазначено: батько « ОСОБА_6 », мати « ОСОБА_3 » (а.с.9).
Після реєстрації шлюбу прізвище матері позивача змінилось на « ОСОБА_3 » (а.с.10).
Згідно свідоцтва про народження позивача (серія НОМЕР_3 ) батьками останньої зазначені: батько « ОСОБА_8 », мати « ОСОБА_4 » (а.с.12).
Після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінилось на « ОСОБА_1 » (а.с.13).
Відповідно до рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2003 року задоволено заяву ОСОБА_4 та встановлений факт належності пенсійного посвідчення, виданого 28.01.1972 року на ім'я «ОСОБА_3 », 1916 року народження, матері заявника « ОСОБА_3 », яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Зікранці Семенівського району Полтавської області (а.с.11).
Судом по справі встановлено, що за життя бабі позивача на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №502224 належала земельна ділянка площею 2,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Прізвище власника земельної ділянки зазначено « ОСОБА_3 » (а.с.17).
Як вбачається з листа відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.06.2018 року за №71/145-18, гр-нка ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю серія Р1 №502224, на підставі раніше отриманого сертифікату на земельну частку (пай) серія НОМЕР_4 (а.с.16).
Позивач по справі прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 14.03.2010 року приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстрованим в реєстрі за №267, згідно якого до складу успадкованого позивачем майна входить земельна ділянка розміром 2,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія РІ №502278 (а.с.15).
Відповідно до постанови державного нотаріуса Семенівської державної нотаріальної контори Погрібної С.С. від 18.06.2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка була спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_3 (а.с.4).
Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.
Свідок ОСОБА_5 суду дала показання про те, що знала особисто матір та бабу позивача по справі, з якими проживала по сусідству в с.Зікранці Семенівського району. З матір'ю позивача - ОСОБА_4 разом ходила в школу і остання була дочкою ОСОБА_9 , дошлюбним прізвищем якої було « ОСОБА_3 ». Чоловік ОСОБА_9 загинув на війні. Після одруження мати позивача отримала прізвище « ОСОБА_3 ». Інших осіб в с.Зікранці з прізвищем « ОСОБА_3 » або « ОСОБА_3 » та ім'ям і по батькові « ОСОБА_3 » не було (а.с.97).
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що до 2005 року постійно проживав в с.Зікранці Семенівського району. Особисто знав бабу позивача - ОСОБА_3 , яку в селі називали за прізвищем і « ОСОБА_3 », і « ОСОБА_3 », та матір позивача - ОСОБА_4 , прізвище якої після одруження змінилось на « ОСОБА_3 ». Прізвище « ОСОБА_3 » було дошлюбним прізвищем ОСОБА_3 , чоловік якої загинув на війні. В с.Зікранці інших жінок з таким поєднанням прізвища, імені та по батькові не було (а.с.98).
Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним сторонами, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом ч.ч.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами цього Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що спадкодавець ОСОБА_3 померла до набрання чинності ЦК України 01.01.2004 року, до правовідносин щодо спадкування земельної частки (паю) слід застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти.
Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст.553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
З огляду на викладене, судом на підставі безпосередньо досліджених доказів, зокрема, показань свідків, встановлено, що ОСОБА_3 була матір'ю ОСОБА_4 , а остання, як її дочка і спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.
В подальшому після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 право на спадкування належного їй майна відповідно до положень ст.1261 ЦК України отримала позивач по справі ОСОБА_1 , як її дочка та спадкоємець першої черги за законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч.1 ст.1225 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За змістом п.п.4.14, 4.15 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
На підставі викладеного, з урахуванням відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку про те, що звернення позивача по справі ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, яка прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка в свою чергу була спадкоємцем майна ОСОБА_3 , до суду з позовом про визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, яка належала її бабі, здійснено у спосіб, передбачений законом, а тому порушене право позивача на реалізацію своїх спадкових прав підлягає судовому захисту.
Відповідно до роз'яснень п.п.10, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п.3.1, 3.5 викладених в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7.
Судом також враховується, що можливість внесення виправлень до зазначеного вище Державного акта в частині зазначення прізвища баби позивача, як « ОСОБА_3 », на даний час є неможливим, оскільки «Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою», затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року №325, яка передбачала можливість у разі виявлення у виданому державному акті орфографічних або технічних помилок видачу за заявою землевласника (землекористувача) нового державного акту, втратила чинність, а тому питання, пов'язані з належністю державного акту на землю підлягають вирішенню в судовому порядку.
На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ; враховуючи, що баба позивача по справі за життя отримала державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований у встановленому законом порядку, в якому були допущені неточності у зазначенні її прізвища і право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 2,61 га не було припинено з підстав, передбачених ст.346 ЦК України; спадщина у виді належної спадкодавцеві земельної ділянки площею 2,61 га не визнавалась відумерлою і позивач є спадкоємцем за законом першої черги, яка прийняла спадщину відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання за нею в порядку спадкування права на земельну ділянку.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із необхідності застосування виняткового способу захисту інтересів позивача, як спадкоємця, з урахуванням існуючих перешкод для оформлення нею спадкових прав у нотаріальному порядку, та відсутності при цьому порушень прав, свобод та інтересів інших осіб.
Щодо стягнення з відповідача по справі Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області на користь позивача судових витрат у вигляді сплаченого нею судового збору при поданні позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.2, ч.1 ст.13 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства належить диспозитивність, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем в поданій до суду позовній заяві не зазначено про стягнення з відповідача на її користь судових витрат у виді сплаченого нею судового збору.
З огляду на викладене, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, судом не здійснюється розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, що становить 794 грн. 39 коп..
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Оболонської сільської ради Семенівського району Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю (серія Р1 №502224), зареєстрованого 11.10.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №309.
Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого нею судового збору в сумі 794 грн. 39 коп. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: Оболонська сільська рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Позена, буд.№1/2 с.Оболонь Семенівського району Полтавської області, поштовий індекс 38230, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22543563.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.
Повне рішення суду складено 07 жовтня 2019 року.
Головуючий С.Ю.Атаманова