Справа № 161/13911/19
Провадження № 3/161/3698/19
м. Луцьк 01 жовтня 2019 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Івасюта Л.В., за участю прокурора Довган Н.Я., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді менеджера ТОВ «Луцьк-Експо», -
за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 працюючи на посаді заступника начальника відділу прикордонної служби «Вичівка» з персоналу прикордонного загону (ІІІ категорії) Північного регіонального управління ДПСУ, і будучи згідно підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особою, на яку поширюється дія цього Закону, в порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», подав декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування «звільнення». несвоєчасно, без поважних причин.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав, суду пояснив, що він дійсно подав декларацію із запізненням після звільнення, мотивуючи тим, що у зв'язку з необізнаністю щодо роботи з системою електронного декларування, а також логічними та технічними помилками, які виникали під час входу до особистого кабінету Єдиного державного реєстру декларацій йому не вдалось вчасно подати декларацію. В скоєному щиро розкаюється.
Прокурор Довган Н.я. вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , прокурора, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Як зазначено в положеннях ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та обєктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Суть корупційного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суддя вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується дослідженими під час судового розгляду матеріалами справи, а саме:
-протоколом № 190 від 13 серпня 2019 року про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією (а.с. 1-6);
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими старшому оперуповноваженому УЗЕ у Волинській області від 30.07.2019 року . (а.с. 7-9);
- повідомленням Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 03.05.2019року (а.с. 13);
-реєстром послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 02.06.2019 року (а.с. 14);
-листом начальника начальника Луцького прикордонного загону Скарвінко М., адресованого начальнику УЗЕ у Волинській області Крошку Ю. з повідомленням, про інформування НАЗК (повідомлення № 30/8351від 24.07.2019 року) про факт неподання декларації після звільнення колишнім заступником начальника відділу прикордонної служби «Вичівка» з персоналу прикордонного загону (ІІІ категорії) Північного регіонального управління ДПСУ , майором Черенковим А.А. (а.с. 15-16);
-витягом з Наказу начальника 6 прикордонного закону Північного регіонального управління державної прикордонної служби (по виключення ОСОБА_1 зі списків особовому складу і всіх видів забезпечення) № 193-ос від 15.05.2018 року, яким підтверджується факт укладення ОСОБА_1 контракту про проходження служби (а.с. 17);
- витягом з наказу начальника (по особовому складу) № 142 -ос від 03.07.2017 року про призначення майора ОСОБА_1 заступником начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби «Вичівка» ІІІ категорії (тип-Б) Північного регіонального управління ДПСУ від 08.06.2017р. №235-ос. (а.с. 18).
-витягом із офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції), з якого вбачається, що декларація (після звільнення) ОСОБА_1 за 2018 рік опублікована у вказаному Реєстрі 26.07.2019 року о 10год.05хв. (а.с. 21-27).
Згідно примітки до ст. 172-6 КУпАП суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування «після звільнення».
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування «після звільнення».
За змістом частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" декларуванню за цим Законом підлягають особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону.
Зокрема, п.п «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції" передбачає, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.06.2017р. по 15.05.2018р. перебував на посаді заступника начальника відділу з персоналу відділу прикордонної служби «Вичівка» ІІІ категорії (тип-Б) Північного регіонального управління ДПСУ, тобто відповідно до п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, а отже і за ст. 172-6 КУпАП.
Отже, ОСОБА_1 , як особа, на яку поширюється дія п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний був в строк до 00.00 01.04.2019року подати на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції електронну декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування «після звільнення».
Однак, як свідчить наданий НАЗК витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» декларація особи, яка припинила діяльність, пов'язану з з виконанням функції держави або місцевого самоврядування «після звільнення», подана ОСОБА_1 до Національної агенції лише 26.07.2019 року.
Як встановлено в судовому засіданні з матеріалів справи та з пояснень самого ОСОБА_1 , поважних причин для неподання декларації у визначений законом строк, у нього не було.
Відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, для наявності складу даного правопорушення юридичного значення не має, оскільки з об'єктивної сторони вказане правопорушення має формальний склад, тобто законодавець встановив відповідальність спеціального суб'єкта безпосередньо за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статті Закону України «Про запобігання корупції» щорічна декларація подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 відповідно до п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст.172-6 КУпАП, будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в строк до 00.00 годин 01.04.2019 року без поважних причин не подав електронну декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування «після звільнення».
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддя враховує обставини вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, та те, що у даному випадку, відсутні будь-які обтяжуючі обставини, а тому суддя вважає достатнім накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., тобто застосувати мінімальне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Дана міра адміністративного стягнення, на думку судді, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.
На підставі ч. 1 ст. 172-6 КУпАП., керуючись ст.ст. 40-1, 248, 249, 251, 268, 283-285 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Івасюта Л.В.