Справа №: 398/4359/18
провадження №: 2/398/499/19
Іменем України
"04" жовтня 2019 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - Нероди Л.М.,
секретаря - Джеваги В.В.,
представника відповідача - Мунтяна В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту в розмірі 24 017 грн 37 коп.
08.08.2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 12 000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач порушила умови кредитування та не виконувала належним чином зобов'язання. Станом на 23.10.2018 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 24 017 грн 37 коп., яка складається з: 8 479 грн 20 коп. - тіло кредиту, 6 587 грн 98 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 7 327 грн 46 коп. - нарахованої пені, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована складова), 1 119 грн 73 коп. - штраф (процентна складова).
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір на суму 1 762 грн 00 коп.
11.07.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої в анкеті-заяві клієнта зазначено початкову суму кредитного ліміту - 4000грн., однак умовами договору визначено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.
Пунктом 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що підписання Договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.
Щодо підвищення процентної ставки представник позивача зазначив, що відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказом Банку.
Розмір процентної ставки може бути збільшений за умови інформування позичальника, який, в разі незгоди, може надати Банку письмову заяву про розірвання Договору та погасити наявну у нього заборгованість за раніше встановленою процентною ставкою (п.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг).
Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року. На сьогоднішній день від відповідача заяви про розірвання Договору до Банку не надходило.
Щодо строку дії договору та кредитної картки, то дія кредитного договору пролонгується кожні 12 місяців, а картковий рахунок діє до повного виконання, строк дії картки зазначений на самій картці.
Одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки відповідно до ст.549 ЦК України пеня і штраф є нормами неустойки, а згідно зі ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Отже, штраф і пеня є окремими видами неустойки.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надіслав письмову заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, але подали заяви про можливість розгляду справи в їх відсутність.
02.07.2019 року представником відповідача - ОСОБА_2 подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких останній вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Заперечення обґрунтовані тим, що 08.08.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір, однак розмір кредиту становив 4 000 грн. а не 12 000 грн, як зазначає позивач, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Крім того, позивач в односторонньому порядку здійснював підвищення відсоткової ставки, що суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України, тому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Представник відповідача також зазначає, що кредитним договором не встановлено розмір процентів після спливу його дії, тому такий розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Так само, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки позивач також просить стягнути з відповідача і штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, а відповідно до ст.549 ЦК України штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
03.09.2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду справ №342/180/17 за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів та умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, враховуючи той факт, що з умовами та тарифами банку відповідач під підпис ознайомлена не була та те, що фактично повернула всю суму отриманих від банку коштів, представник відповідача просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.02.2019 року відкрито провадження у справі.
08.08.2011 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердила факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодилася з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.
За вказаною заявою початковий кредитний ліміт за платіжною карткою «кредитка «Универсальная» GOLD» становив 4 000 грн. У відповідності до умов договору (п.2.1.1.2.3) кредитний ліміт було збільшено до 12 000 грн.
Згідно наказу Мінфіну України № 519 від 21.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (АТ КБ «Приватбанк»).
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконала не в повному обсязі, внаслідок чого, згідно наданого розрахунку, тіло не сплаченого кредиту станом на 23.10.2018 року становить 8 479 грн 20коп.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, комісії, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витягу з Тарифів належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку з порушенням умов кредитного договору з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 479 грн 20 коп., а позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 587 грн 98 коп., заборгованість за пенею у розмірі 7 327 грн 46 коп., 500 грн штрафу (фіксована частина) та 1 119 грн 73 коп. штрафу (процентна складова) задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника ОСОБА_1 від 08.08.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.08.2011 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256, як невід'ємні частини спірного договору.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами,пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не надав.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує роз'яснення, які містяться у п.36 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10 про те, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом№3674-VI).
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 622 грн. 14 коп.(8479,20 / 24014,37) х 1762,00).
На підставі викладеного, ст. ст. 207, 526, 527, 549, 551, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 141, 263, 264, 265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитом згідно з кредитним договором б/н від 08.08.2011 в сумі 8 479 (вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 20 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 587 грн 98 коп., заборгованості за пенею у розмірі 7 327 грн 46 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 119 грн. 73 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 622 (шістсот двадцять дві) грн 14 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2019 року.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місця знаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА