01.10.2019 227/2062/19
01 жовтня 2019 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Здоровиці О.В.,
за участю секретаря сз Сисенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (ЄУНСС №227/2062/19), -
Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") та просив стягнути з відповідача:
1) заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 15125,12 грн, в яку входить і заборгованість по компенсації за невикористані 27 днів відпустки в розмірі 8508,51 грн
2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.02.2019 року - 3206,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах. 29.03.2017 року був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. З вказаним наказом про звільнення особисто був ознайомлений. Проте відповідач при його звільненні не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. На підставі викладеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 22.05.2019 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 21.06.2019 року розгляд справи було відкладено та витребувано у відповідача, Добропільського об'єднаного УПФУ в Донецькій області певну інформацію, яка є доказами у справі та має значення для її повного та всебічного розгляду.
В судове засіданні позивач та її представник - адвокат Лаврищев В.В., який діє на підставі ордеру серії АН № 1000787 від 20.06.2019 року не з'явились. В матеріалах справи містяться заяви останніх про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений. Причини не явки суду не відомі.
Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з'явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі.
З письмових додаткових пояснень представника позивача вбачається, що позивач підтримує свої позовні вимоги, підтверджує факт отримання ним нарахованої відповідачем заробітної плати за першу половину березня 2017 року в розмірі 2379,94 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати за березень місяць 2017 року в розмірі 12132,18 грн, а також з урахуванням виплачених сум компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати станом на вересень 2019 року(а.с.112-118).
З відзиву відповідача (а.с.42-65) вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні. Заперечення проти позову базуються на тому, що місце роботи позивача знаходилось на території проведення АТО, яка не контролюється Українською владою. Тому відповідач фактично позбавлений можливості забезпечувати виконання своїх зобов'язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. Виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв'язку з втратою контролю над майном відповідачем була припинена і з 16.03.2017 року, у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, нарахування заробітної плати було припинено. Також у відзиві відповідач посилається на відсутність у нього первинних документів, на підставі яких він би мав об'єктивну можливість перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов'язків та виконати свої зобов'язання за трудовим договором, а саме здійснити нарахування заробітної плати позивачу та здійснити з ним розрахунок. Відповідач, посилається на Науково-правовий висновом ТПП від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 та вказує, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання ним своїх зобов'язань згідно ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Окрім того, відповідач зазначив, що позивачу за першу половину березня 2017 року нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 2379,94 грн, які позивач отримав в касі структурного підрозділу м.Лиман 27.09.2017 року.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується його перебування у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7-9).
Згідно записів трудової книжки, позивач працював головним інженером у виробничому підрозділі «Іловайська дистанці колії» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» до 29.03.2017 року.
Зміст трудової книжки також свідчить про те, що 29.03.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власнисним бажанням в зв'язку з переїздом до іншого місця проживання на підставі ст.38 КЗпП. Вказаний запис про звільнення позивача, в трудовій книжці зроблений на підставі наказу № 11-ос від 30 тра29 березня 2017 року і засвідчений підписом помічника начальника з кадрових питань Тютюнник Я . В . та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.9).
Наказом (розпорядженням) № 11-ос від 29 березня 2017 року(а.с.26) підтверджується, що ОСОБА_1 було звільнено 29.03.2017 року з посади головного інженеру виробничого підрозділу «Іловайська дистанція колії» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за власним бажання на підставі ст. 38 КЗпП України. Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити компенсацію за 27 днів відпустки.
Вищевказаний наказ про звільнення позивача за ст.38 КЗпП України та факт звільнення позивача, відповідач не оспорював.
Судом також встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Позивач, на підтвердження не виплаченої заробітної плати, надав суду розрахунковий лист (табуляграму) за березень 2017 року, в якому зазначені суми нараховані позивачу та суми, які підлягають виплаті після утримання податків та інших обов'язкових платежів (а.с.27). Вказані табуляграми видані ВП ПЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» ПАТ УЗ (ЄДРПОУ 40150216).
Згідно розрахунку (табуляграми) заробітної плати за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 15125,12 грн., сума до виплати 12027,24 грн. (а.с.27). До складової нарахованої ОСОБА_1 суми, в тому числі входять і нараховані:
компенсація за невикористану відпустку при звільненні - 8508,51 грн.
оплата простоїв (64 години) - 1839,39 грн.
Суд вважає вказаний розрахунок є допустимим та належним, оскільки вказані в ньому суми узгоджуються і не суперечать іншим дослідженим в судовому засіданні доказам, а саме наказу про звільнення, індивідуальним відомостям про застраховану особу, наказу про встановлення простою.
Так, зазначена в табуляграмі, за березень 2017 року, сума повністю співпадає з сумою, яка зазначена в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5), наданих Добропільським об'єднаним УПФУ в Донецькій області (а.с.86-87).
З копії наказу директора СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» № 236/ДНД ві 17.03.2019 року «Про встановлення простою», який був наданий позивачем, вбачається встановлення початку простою з 20.03.2019 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції.
Відповідно до вищевказаного наказу вбачається, що у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов'язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з'являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов'язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Зазначений наказ про встановлення простою відповідає вимогам статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Факт встановлення простою у виробничих підрозділах СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» відповідачем не оспорювався. Відповідач взагалі в своїх запереченнях ніяким чином ані підтвердив, ані спростував правомірність нарахування сум за час простою.
Письмовим відзивом відповідача та довідкою про доходи, яка видана відповідачем 07.06.2019 року (а.с.68) підтверджується факт нарахування позивачу заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2992,94 грн (до видачи - 2379,94 грн.).
Видатковим касовим ордером від 27.09.2019 року (а.с.69) та додатковими письмовими поясненнями представника позивача (а.с.112) підтверджується отримання позивачем 27.09.2017 року заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2379,94 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Також суд звертає увагу на те, що згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця. Отже суд зазначає, що відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Крім того, з матеріалів справи, а саме, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221 102, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 688-Н від 13.05.2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганської дирекції залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 84-88).
Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд зазначає, що доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі виходячи з такого.
Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця" надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 49-65), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.
В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.
Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі, а Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Враховуючи наведене, а також те, що станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б спростовували відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 15125,12 грн, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено наявність у нього заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року.
Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин та фактів з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в розмірі 12132,18 грн виходячи з такого розрахунку:
15125,12 грн - 2992,94 грн(сума нарахована та виплачена позивачу 27.09.2017 року) = 12132,18 грн.
Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.
На підставі Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за березень 2017 року станом на 01.02.2019 року (розрахунок приведений в позовній заяві).
Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши розрахунок, з урахуванням сум заробітної плати, які підлягають стягненняю з відповідача, суд не може погодитись з розрахунком компенсації, зробленим позивачем виходячи з такого.
Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів).
З наданої позивачем табуляграми, звіту ОК-5, довідки про доходи від 07.06.2019 року вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов'язкових платежів) становить за березень 2017 року - 12027,24 грн (9647,30 грн - не виплачено, 2379,94 грн - виплачено 27.09.2017 року).
Таким чином, сума компенсації повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.
Тому, розрахунок компенсації станом на 01.02.2019 року становить:
Місяць заборгованостіСума заборгованості, грнКоефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації, грн
Березень 2017 року2379,94 (виплачено 27.09.2017)1,060 за період з квітня 2017 по вересень 2017 року143,50
Березень 2017 року9647,30 1,212 за період з квітня 2017 по січень 2019 року включно2049,30
Всього 2192,80
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме:
в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 12132,18 грн,
в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - в сумі 2192,80 грн.
При цьому суд вважає, що сума невиплаченої заробітної плати в розмірі 12132,18 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з відрахуванням податків та обов'язкових платежів відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 2192,80 грн підлягає стягненню без відрахування податків та обов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 768,40 грн, але позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (78,143%) у сумі 600,45 грн, оскільки вимоги позивача задоволені частково(ціна позову - 18331,65 грн, задоволено - 14324,98 грн).
Решта суми судового збору в розмірі 167,95 грн компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в загальному розмірі 12132,18 (дванадцять тисяч сто тридцять дві гривні 18 коп).
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 2192,80 грн (дві тисячі сто дев'яносто дві гривні 80 коп).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 600,45 грн. (шістсот гривень 45 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 04 травня 2002 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 01 жовтня 2019 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 07 жовтня 2019 року.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя О.В. Здоровиця
01.10.2019