Справа № 682/3135/18
Провадження № 2/682/150/2019
28 березня 2019 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Маршал І.М.,
секретаря Мелашенко О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу товарів у кредит, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором купівлі - продажу товарів у кредит. В обґрунтування позиву вказувала, що 24.12.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі- продажу товарів в кредит відповідно до умов якого відповідачу було передано товар, а саме, мобільний телефон «Nokia N73» вартістю 1846,00 грн., з першим внеском 400 грн. під час придбання товару, із кінцевим погашенням боргу не пізніше 24.06.2009 року. Позивач вказує, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався здійснювати погашення боргу протягом шести місяців зі щомісячною сплатою процентів у розмірі 2,5% на залишок основного боргу про що 24.12.2008 року склав відповідну розписку. Однак відповідач свої зобовязання щодо повернення коштів за придбаний товар належним чином не виконав. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та платою за користування коштами, що стало позивачу підставою для звернення до суду за захистом свого права.
Позивач подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Відповідач за викликом до суду не з'явився.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.
Згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи.
Так, згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється з підстав передбачених ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України.
Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
За приписами ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Про те за п. 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду № 444/9519/1 від 28 березня 2018 року припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом об'єктивно встановлено, що 24.12.2008 року між сторонами було укладено договір купівлі- продажу товарів в кредит відповідно до умов якого відповідачу було передано товар, а саме, мобільний телефон «Nokia N73», вартістю 1846,00 грн., з першим внеском 400 грн. під час придбання товару, із кінцевим погашенням боргу не пізніше 24.06.2009 року. Відповідач в період з травня 2015 року по вересень 2017 року сплатив позивачу за вказаним договором кошти в сумі 4116,00 грн. про що позивачем було стверджено в змісті позовної заяви.
Розрахунок відсотків за користування коштами відповідно до ст. 536 ЦК України з урахуванням припису п. 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду № 444/9519/1 від 28 березня 2018 року за формулою:
- 1446 грн. (сума простроченого боргу вартості товару) х 2,5% (розмір відстоків за місяць від суми боргу обумовлених договором) х 6 ( кількість прострочених місяців протягом строку погодженого сторонами кредитування за період з 24.12.2008 року по 24.06.2009 року) = 216,90 грн. (розмір відсотків у гривнях за користування чужими коштами за відповідний платіжний період).
За приписами ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За твердженням позивачки в позові відповідач в травні 2015 року сплатив їй кошти в сумі 320 гривень з яких 216,90 грн. за правилами ст. 534 ЦК України слід зарахувати в рахунок погашення відсотків за користування коштами, що дає підстави для висновків про відсутність у відповідача перед позивачкою заборгованості зі сплати відсотків відповідно до ст. 536 ЦК України та необгрунтованість вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь вказаних відсотків.
Зі сплачених відповідачем в травні 2015 року коштів в сумі 320 гривень, частина яких в сумі 216,90 грн. за правилами ст. 534 ЦК України була спрямована на погашення відсотків за користування коштами відповідно до ст. 536 ЦК України, в залишку залишилось 103,10 грн., які знову ж таки за правилами ст. 534 ЦК України після повного погашення вимог кредитора зі сплати відсотків підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу, яка становить 1446.
Крім того, за твердженням позивачки в позові, відповідач в період з червня 2015 року по вересень 2017 року ще сплатив їй за вказаним договором кошти в сумі 3796 грн, які також за правилами ст. 534 ЦК України слід зарахувати в рахунок погашення основної суми боргу.
Розмір основної суми боргу (вартості товару придбаного відвопідачем в кредит) з врахуванням першого внеску в сумі 400 гривень під час придбання товару становить 1446 гривень.
Викладене, з урахуванням підсумків проведених розрахунків, вказує на те, що відповідач в березні 2016 року повністю погасив перед позивачем основний борг за договором кредиту та відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України, а тому позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81,141, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 22, 509, 526, 536, 546-549, 599, 600, 604-609, 610-612, 625, 692, 694 ЦК України, суд, -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу товарів у кредит відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Маршал І. М.