Справа № 375/1699/19
Провадження № 2-а/375/34/19
03.10.2019 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Литвина О.В.,
за участю секретаря - Юрченко Л.В.,
розглянувши у приміщенні суду в смт. Рокитне за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін спору адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , номер картки платника податку невідомий) до інспектора реагувальної патрульної поліції відділення №1 Рокитнянського ВП Миронівського ВП ГУ НП у Київській області лейтенанта поліції Василенка Віталія Юрійовича (09601, смт. Рокитне Київської області вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ невідомий)
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду із адміністративним позовом до інспектора реагувальної патрульної поліції відділення №1 Рокитнянського ВП Миронівського ВП ГУ НП у Київській області лейтенанта поліції Василенка Віталія Юрійовича, прохаючи скасувати як незаконну винесену останнім 06.08.2019 постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 392124 за ст. 132-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.08.2019 року о 13:50 годині він керував автомобілем «ДАФ СФ 85», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом "MACOLA ST 43 АА 34-01", д.н.з. НОМЕР_2 в смт. Рокитне по вул. Телешівській та його було безпідставно зупинено інспектором реагувальної патрульної поліції відділення №1 Рокитнянського ВП Миронівського ВП ГУ НП у Київській області лейтенантом поліції Василенком В.Ю.. Після зупинки інспектор попросив надати документи на транспортний засіб та на вантаж, який перевозиться. Він виконав вказані вимоги та зазначив, що жодного перевезення вантажу він не здійснює та надав відповідні документи на підтвердження, що автомобіль рахується на територію автотранспортної бази підприємства для проведення поточних робіт з технічного обслуговування.
Зазначив, що при складанні оскаржуваної постанови він повторно пояснив відповідачу, що не перевозить ніякий вантаж та бажає надати пояснення та скористатися допомогою адвоката, на що відповідач пояснив, що у постанові не передбачено надання пояснення, а лише потрібен його підпис, а тому, отримуючи постанову, він лише усно повідомив, що з нею не згідний.
Вважає, що за викладеного оскаржувана постанова є незаконною, оскільки вона не відповідає вимогам КУпАП.
Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими, у судове засідання не з'явилися. Натомість представник позивача подав до суду письмову заяву, якою позов підтримує та просить розглянути справу за його та відсутності його довірителя.
Будучи належним чином повідомленим, відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки не повідомив, відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
За викладеного суд ухвалив провести розгляд спору по суті у відсутності сторін спору і що узгоджується із положеннями ст. 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
06.08.2019 року о 13:50 годині ОСОБА_1 рухався за кермом автомобіля «ДАФ СФ 85», д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом "MACOLA ST 43 АА 34-01", д.н.з. НОМЕР_2 в смт. Рокитне по вул. Телешівській та був зупинений працівником поліції. Останній повідомив позивачу про порушення ним вимог закону щодо перевезення небезпечних вантажів, зважаючи, що автомобіль, яким він керував, призначений саме для цього і на що позивач став заперечувати. Попри такі заперечення відповідачем було складено щодо позивача 06.08.2019 постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 392124 за ст.132-1 КУпАП по факту керування останнім 06.08.2019 о 13:50 годині в смт Рокитне по вул.Телешівська транспортним засобом та здійснення при цьому перевезення небезпечного вантажу без узгодження з органами Національної поліції.
Позивач після повідомлення працівника поліції про складання постанови у справі про адмінправопорушення мав намір надати особисто пояснення та скористатися послугами адвоката під час розгляду справи про адмінправопрушення та повідомляв про це позивача, позаяк відповідач на це уваги не це уваги не звернув та склав оскаржувану постанову у справі про адмінправопорушення.
Незважаючи, що стаття 132-1 КУпАП містить дві частини, які передбачають відповідальність за різні адмінправопорушення, у оскаржуваній постанові не зазначено за якою саме частиною слід кваліфікувати дії позивача. Натомість адміністративне стягнення на останнього відповідно до вказаної постанови накладено відповідачем у межах санкції, передбаченої частиною першої вказаної норми, а саме у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510.00 грн..
Позивач отримав копію постанови про накладення адміністративного стягнення та поставив у ній свій підпис.
Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, таким чином, надає громадянам право безпосередньо звертатися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб і що передбачено положеннями п. 2 ст. 7 КАС України.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, підставою для звернення особи до суду з позовом є переконання позивача у порушенні своїх прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому законодавець визначив, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з частиною першою статті 19 вказаного кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За викладеного даний спір підлягає розгляду адміністративним судом та з огляду на положення ч. 3 ст.30 КАС України розгляд даного спору має бути завершений загальним судом як адміністративним судом першої інстанції.
Судом встановлено, що при винесенні оспорюваної постанови відповідачем були порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАп, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Наданих цим законом прав, зокрема права на юридичну допомогу, позивач був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Приписами ч.1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На разі, за вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача і що має місце у даній справі.
Відповідач відзив на позов, на що він мав право відповідно до вимог ст.162 КАС України та пропозиція з приводу чого була викладена йому в ухвалі про відкриття провадження від 23.08.2019, до суду не подав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Положення статті 132-1 КУпАП передбачають відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
При цьому положення частини першої статті 132-1 КУпАП передбачають відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Відповідач не звернув уваги на такий зміст положень ст.132-1 КУпАП та належним чином не кваліфікував його дій відповідно до вказаної норми з посиланням на відповідні правові акти, кі стосуються правил перевезення небезпечених вантажів, вимоги яких порушив позивач.
За викладеного та встановлених обставин справи у суду відсутні підстави не довіряти доводам позивача в тім, що що на час зупинення його працівником поліції та складення останнім відносно нього постанови у справі про адмінправопорушення за ст.132-1 КУпАП ним не здійснювалося перевезення небезпечного вантажу.
Оцінивши отримані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає в діях позивача складу передбаченого ст.132-1 КУпАП адмінправопорушення, а тому оскаржувана постанова є незаконною та такою, що порушує його (позивача) законні права, які підлягають судовому захисту.
Позов таким чином підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, ст.ст. 3, 6-8 Закону «Про Національну поліцію», ст.247 КУпАП, ст.ст. 2, 3, 5, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати винесену 06.08.2019 інспектором реагувальної патрульної поліції відділення №1 Рокитнянського ВП Миронівського ВП ГУ НП у Київській області лейтенантом поліції Василенком Віталієм Юрійовичем постанову серії ДПО18 № 392124 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ст. 132-1 КУпАП, щодо особи ОСОБА_1 , а провадження у справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання через Рокитнянський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Литвин
Рішення набрало законної сили "_____"__________________20____