ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/10664/19
Провадження № 1-кс/201/5662/2019
18 вересня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
з секретарем
судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019040650002278 від 15.09.2019 року клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, працюючого охоронцем в ТОВ «Омега», раніше не судимого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, -
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 14.09.2019 приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_6 , знаходячись в приміщені магазину «АТБ Маркет», по проспекту Гагаріна, 169 в м. Дніпро, разом із раніше йому знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачили раніше їм не знайому ОСОБА_8 , яка зайшла в приміщенні вказаного магазину.
Далі, у ОСОБА_6 , раптово виник умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, після чого останній розуміючи, що знаходиться в громадському місці, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, та в очевидному ігноруванні існуючих в суспільстві правил поведінки, моральності та добропристойності, що супроводжувались особливою зухвалістю, став вчиняти хуліганські дії у відношенні ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловлюючись на її адресу словами нецензурної лайки, тим самим провокуючи останню вступити в конфлікт. В цей час співучасник злочину ОСОБА_7 вступивши у мовчазну згоду з ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи при цьому особливу зухвалість, схопив ОСОБА_8 за руки позаду, та став тримати її таким чином, що остання не могла чинити опір та покинути приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». В цей час ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, взяв з підлоги фрагмент пластикової труби та наніс ОСОБА_8 не менше двох ударів в область обличчя, при цьому не реагуючи на зауваження, та прохання присутніх осіб припинити свої протиправні дії, демонструючи присутнім грубу силу.
Далі ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, діючи за попередньою змовою групою осіб із співучасником злочину ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи при цьому особливу зухвалість продовжив висловлюватись на адресу ОСОБА_8 грубою нецензурно лайкою, та став погрожувати вчинити винятковий цинізм у відношенні останньої, після чого схопив її за волосся та не зважаючи на крики останньої з проханням про допомогу, повалив її на підлогу та наніс не менше одного удару правою ногою в область обличчя та тулубу, при цьому не реагуючи на зауваження свідка ОСОБА_9 , припинити свої протиправні дії, демонструючи присутнім грубу силу та особливу зухвалість. Свідок ОСОБА_9 намагався припинити протиправні дії ОСОБА_6 , однак останній почав чинити опір свідку ОСОБА_9 , який намагався припинити його протиправні хуліганські дії.
Таким чином умисні дії ОСОБА_6 виразились в грубому порушенні громадського прядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України,
Даний факт був внесений до ЄРДР № 12019040650002278 від 16.09.2019 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 тримання під вартою у зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив злочин середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України матеріали, що мають значення для вирішення клопотання, приходить до наступного.
Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
При вирішенні даного клопотання суд виходить з того, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У даній справі суд приходить до висновку про те, що слідчим та прокурором на цей час доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор. До такого висновку суд приходить з врахуванням наданих слідчим та прокурором доказів, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри, що безпосередньо підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копією повідомлення про підозру, копією протоколу допиту свідка та інше.
Ураховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, вона може бути застосована тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Положення КПК України, зокрема ст. 132, 176, покладають на слідчого та прокурора тягар доказування необхідності застосування запобіжного заходу. Так з ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо тримання особи під вартою діє презумпція на користь звільнення. При цьому тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою покладається саме на державу, в даному випадку слідчого та прокурора. Будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою залишається сумнів, мають тлумачитись на користь звільнення. Розподіл тягаря доведення надає судді можливість вирішити питання про звільнення обвинувачуваної або підозрюваної особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суддю у необхідності тримання під вартою. Таким чином, якщо обвинувачення не впоралося із тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання, в тому числі, таким спробам, як: п.1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п.3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; п.4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п.5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно вимог ч.ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оцінюючи клопотання та надані докази в частині недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні суд приходить до висновку про те, що дані обставини не були підтверджені слідчим та прокурором належними та достатніми доказами. Так судом встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, працює на декількох роботах, має на утриманні дружину, яка тяжко хвора, що підтверджує про відсутність намірів підозрюваного переховуватись від органу слідства та суду чи будь-яким іншим чином перешкоджати органу досудового розслідування.
Вищевказане у своїй сукупності свідчить про необхідність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. При цьому суд враховує, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Оцінюючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, а також враховуючи, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки працює на декількох роботах, має на утриманні дружину, яка тяжко хвора, а також враховуючи приписи п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, а саме що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, суд приходить до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слід застосувати більш м'який вид запобіжного заходу, а саме цілодобовий домашній арешт, який буде співрозмірним та достатнім для забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків під час розслідування кримінального провадження.
Крім того, суд, обираючи до підозрюваного саме такий запобіжний захід, вважає необхідним покласти на нього низку процесуальних обов'язків.
На підстави викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 15 листопада 2019 року, заборонивши ОСОБА_6 цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою суду, слідчого та прокурора, а також покласти на нього обов'язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Дніпро) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Встановити, що датою закінчення строку дії цієї ухвали є 15 листопада 2019 року.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1