про залишення апеляційної скарги без руху
02 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 201/3441/19 (2-а/201/167/2019)
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Чумак С.Ю., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2019 у справі №201/3441/19 (2-а/201/167/2019) за позовом Соборного районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення та затримання для поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні,-
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року адміністративний позов задоволений.
03.04.2019, не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу у даній справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду у зв'язку з порушенням порядку її подання.
19.09.2019, позивач повторно подав апеляційну скаргу.
Вивченням апеляційної скарги встановлено, що вона підлягає залишенню без руху за наступними підставами.
Позивач звернувся до суду з позовом про примусове видворення та затримання для поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені статтею 288 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
Отже, вказаною нормою встановлено спеціальний порядок оскарження судових рішень у вказаних справах.
При цьому норми статті 295 КАС України, які передбачають можливість поновлення строку на апеляційне оскарження враховуючи дату отримання судового рішення, регулюють загальний порядок апеляційного оскарження судових рішень, а не питання обчислення строків на апеляційне оскарження у термінових справах. КАС України не містить норми щодо розповсюдження приписів статті 295 на термінові справи.
Такі правила встановлені законодавцем, враховуючи визначення цієї категорії справ як термінових, тобто таких, які підлягають розгляду у найкоротший термін. У зв'язку з цим за приписами статті 271 КАС України у термінових справах одразу проголошується повне судове рішення, копія якого невідкладно видається учасникам справи або надсилається їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
З огляду на вказане учасники процесу, реалізуючи свої процесуальні права повинні вимагати у суду видачі повного судового рішення невідкладно після його проголошення, оскільки строк на апеляційне оскарження обчислюється саме з цієї дати.
Отже, враховуючи, що норми ст. 288 КАС України є спеціальними відносно ст. 295 КАС України, тому строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, тобто з 22 березня 2019 року, у зв'язку з чим останнім днем строку апеляційного оскарження в даному випадку було 1 квітня 2019 року, тоді як апеляційна скарга подана до суду першої інстанції лише 18 вересня 2019 року, тобто поза межами строку встановленого ст. 288 КАС України.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений. Іншого правила ніж обчислення строку апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення, КАС України не містить, а тому строк на апеляційне оскарження апелянтом пропущений.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування якого зазначено, що подавав апеляційну скаргу, проте остання була повернута судом апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням порядку її подання. Також, посилаючись на практику Верховного Суду, вказав, що звертаючись з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції очікував застосування норм процесуального законодавства, які надають йому право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.
Проте, колегія суддів не може визнати поважними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження наведені апелянтом у вищезазначеній заяві, оскільки незгода скаржника з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення без розгляду апеляційної скарги не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
У разі незгоди з мотивацією рішення суду апеляційної інстанції особа, яка бере участь у справі, має право оскаржити прийняте рішення в касаційному порядку відповідно до правил КАС України, однак скаржник, зазначаючи про незгоду з постановленою судом ухвалою про повернення без розгляду попередньо поданої апеляційної скарги, не скористався своїм правом на оскарження цієї ухвали.
Слід зазначити й те, що у пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обгрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Обгрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» №11681/85).
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Порушення порядку подання апеляційної скарги, який встановлений п. 15.5 частини 1 Перехідних положень КАС (у редакції з 15.12.2017 року), і, як наслідок, повернення зазначеної скарги без розгляду, не є об'єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб'єктивною обставиною та не може бути прийнято судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення від 22.03.2019 року.
Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
Отже, законодавець має право встановлювати певний порядок подання до суду заяв чи скарг, а особа, яка їх подає повинна такого порядку дотримуватись. У апелянта відсутнє право на власний розсуд визначати, до якого суду він буде подавати апеляційну скаргу.
За таких обставин, вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України з урахуванням приписів частини 4 статті 286 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Кодексом адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та встановити апелянту десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, шляхом подання заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 286, 295, 298, 325, 328 КАС України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані ОСОБА_1 (ОСОБА_1).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2019 у справі №201/3441/19 (2-а/201/167/2019) залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Ухвала набирає чинності з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.Ю. Чумак