ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
04 жовтня 2019 року м. Київ № 640/18048/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6)
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17)
про визнання протиправними та скасування рішень № 0004641301/405 від 28.03.2016 року та № 0004641301/406 від 28.03.2016 року про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Консорціум "Військово-будівельна індустрія" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень від 28.03.2016 року № 0004641301/405 та № 0004641301/406 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року позовна заява Консорціуму «Військоко-будівельна індустрія» залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
01 жовтня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Дана заява обґрунтована тим, що пропуск строку звернення до суду обумовлено тим, що рішення податкового органу за результатами оскарження в адміністративному порядку оскаржуваних рішень було надіслано не за місцезнаходженням позивача.
А тому, оскільки позивачем вказане рішення отримано не було, з урахуванням ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Консорціум "Військоко-будівельна індустрія" вважав їх повністю задоволеними на його користь.
Втім, в подальшому, у відповідь на адвокатський запит № 00143/1 від 07.08.2019 р. податковим органом надано: облікову картку за 2016 рік, згідно якої за позивачем числиться заборгованість по сплаті штрафних санкцій, застосованих оскаржуваними рішеннями та рішення від 21.04.2016 р. № 4821/10/22-01-10-03-14 про результати розгляду його скарги на оскаржувані рішення.
За таких обставин, враховуючи те, що про рішення від 21.04.2016 р. № 4821/10/22-01-10-03-14 Консорціуму «Військово - будівельна індустрія» стало відомо лише у серпні 2019р., на думку позивача є всі наявні всі законні та обґрунтовані підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, так як його пропущено з поважних та об'єктивних підстав.
Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 вказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно абзацами 1, 2, 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач скористався процедурою адміністративного скарження щодо оскарження рішень від 28.03.2016 року № 0004641301/405 та № 0004641301/406 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, подавши 12.04.2016 року скарги до ГУ ДФС у Хмельницькій області, які було отримано останнім в той же день.
Як зазначає позивач, після спливу 30 денного строку, передбаченого ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ГУ ДФС у Хмельницькій області відповідного рішення на його адресу надіслано не було, що свою чергу стало підставою вважати вказані вище рішення від 28.03.2016 року № 0004641301/405 та № 0004641301/406 такими, що скасовані повністю.
Втім, судом встановлено, що 21.04.2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області було прийнято рішення № 4821/10/22-01-10-03-14 про залишення скарг позивача на рішення від 28.03.2016 року № 0004641301/405 та № 0004641301/406 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - без розгляду. Дане рішення було надіслано на адресу: м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, доказів отримання його позивачем, матеріалами справи не містять.
У той же час, як зазначає позивач, ним на адвокатський запит від 07.08.2019 року вказане рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області 21.04.2018 року № 4821/10/22-01-10-03-14 було отримано лише в серпні 2019 року (супровідний лист від 16.08.2019 року № 32592/10/22-01-58-07-15).
А тому, на його думку саме з серпня 2019 року починається відлік строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 17.07.2019 по адміністративній справі № 0740/1050/18 (адміністративне провадження № К/9901/13133/19), який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 року, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, позивач звернувшись до суду лише 19.09.2019 року із даним позовом про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 28.03.2016 року № 0004641301/405 та № 0004641301/406 про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, пропустив 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позовну заяву повернути.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко