04 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2309/19
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.06.2019 № 241 в частині відмови у переведенні садового будинку АДРЕСА_1 у жилий будинок;
- зобов'язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняти рішення про переведення садового будинку АДРЕСА_1 у жилий будинок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним у повному обсязі дотримані вимоги Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321. Підстави для відмови у переведенні садового будинку у жилий, не відповідають зазначеному порядку, перелік підстав яких є вичерпним.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є власником садового будинку загальною площею 49,3 кв.м у АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.09.2014 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16).
Позивач звернувся до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про переведення садового будинку АДРЕСА_1 у жилий будинок
Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.06.2019 № 241 «Про переведення дачних чи садових будинків у жилі будинки та присвоєння їм поштових адрес» вирішено відмовити у переведенні дачного (садового) будинку, що належить позивачу, та розташований у АДРЕСА_1 у жилий будинок, у зв'язку з тим, що будинок знаходиться у санітарно-захисній смузі, яка менше 50 м (а.с.25).
Позивач не погодився із прийнятою відповідачем відмовою у переведенні зазначеного садового будинку в жилий, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 8-1 Житлового кодексу України громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.
Механізм переведення садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки визначений Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 (далі - Порядок № 321).
Відповідно до п. 3 Порядку № 321 для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.
Пунктом 4 Порядку № 321 встановлено, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні. Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов'язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).
Тобто, вищезазначеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок.
Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням відповідача відмовлено позивачу у переведенні дачного (садового) будинку у жилий будинок у зв'язку з тим, що будинок знаходиться у санітарно-захисній смузі, яка менше 50 м, тобто з підстав, які відсутні в Порядку № 321.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради необґрунтоване та підлягає скасуванню.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення дачного (садового) будинку, який належить ОСОБА_1 в жилий будинок.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач не надав.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 06.06.2019 № 241 в частині відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у переведенні садового будинку АДРЕСА_1 у жилий будинок.
Зобов'язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 04062015) прийняти рішення про переведення садового будинку АДРЕСА_1 у жилий будинок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 04062015) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2019 року.
Суддя О.Є. Ткаченко