Справа № 698/346/19
Провадження № 2/698/163/19
30 вересня 2019 р. смт. Катеринопіль
Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
секретаря Триліс Я.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в обґрунтування якого зазначив, що 17.04.2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав від нього в борг 2000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 18.05.2018 року, про що свідчить розписка, яка була складена власноручно відповідачем.
До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу зазначені кошти.
Крім того відповідач згідно вказаної вище письмової розписки від 17.04.2018 року взяв на себе обов'язок, в разі прострочення виконання зобов'язання сплатити 10% за кожен місяць прострочення, тобто 200 доларів США на місяць (12 місяців дорівнює 2400 доларів США). За курсом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» курс долара США становить: 1 долар США - 26,75 грн. Таким чином нараховані проценти складають 64272 грн.
Посилаючись на вищезазначене позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь суму позики з урахуванням відсотків в розмірі 117772,00 грн. та судові витрати.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки предмет позовних вимог не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Ухвалою суду від 03.09.2019 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
20.09.2019 року відповідач особисто отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, що стверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір позики, згідно якого позивачем 17.04.2018 року було передано відповідачу суму у розмірі 2000 доларів США, терміном до 18.05.2018 року.
Факт передачі вказаної суми підтверджується розпискою про отримання вказаної суми, підписаною власноручно відповідачем по справі.
Згідно вказаної розписки, відповідач повинен був повернути вказану суму боргу до 18.05.2018 року.
Крім того відповідач згідно вказаної розписки від 17.04.2018 року, взяв на себе обов'язок, в разі прострочення виконання зобов'язання сплатити 10% від отриманої суми за кожен місяць прострочення.
Відповідач свої зобов'язання не виконує, до теперішнього часу ніяких сум в рахунок повернення боргу позивачу не виплатив.
Зазначена розписка недійсною у встановленому законом порядку не визнана.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначено у ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Обов'язок позичальника повернути позику визначений ст. 1049 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Як зазначено у ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України від 02.07.2014 року (у справі № 6-79 цс 14) відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України належним виконанням зобов'язання є, зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов'язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що між сторонами у справі фактично був укладений договір позики на суму 2000 доларів США на строк до 18.05.2018 року, що підтверджується копією розписки, яка містить усі істотні моменти передбачені для договору.
Крім того, відповідач взяті на себе зобов'язання, щодо повернення грошових коштів, у строк обумовлений сторонами не виконав, будь-якого доказу щодо повного або часткового повернення коштів на адресу суду не надходило.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку за договром позики від 17.04.2018 року, позивачем нараховано проценти за порушення відповідачем кінцевого терміну повернення коштів за 12 місяців у розмірі 64272 грн. за курсом АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14, у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
За курсом, встановленим Національним банком України на 30.09.2019 року 1долар США дорівнює 24,08 грн.
Отже, стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає сума основного боргу за договором позики від 17.04.2018 року у розмірі 2000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30.09.2019 року становить 48160 грн.; заборгованість за процентами у розмірі 2400 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30.09.2019 року становить 57792 грн; всього 4400 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30.09.2019 року становить 105952,00 грн.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у звязку зі зміною на день ухвалення рішення офіційного курсу Національного банку України.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають також стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати із сплати судового збору у відповідності до задоволених вимог в розмірі 1071,98 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 44, 76, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, 526, 527, 1046-1051 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 105952 (сто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. заборгованості за договором позики від 17.04.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 98 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Баранов О.І.