Справа № 420/3054/19
24 вересня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Марина П.П.,
за участю секретаря Пивовар Т.В.,
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1 , (особисто)
від відповідача - Дубчак Д.В., (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування висновку комісії від 22.03.2019 року №37 та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п.77 Протоколу №37 від 22.03.2019 року) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням позивачу II групи інвалідності 15.01.2019 року внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому первинно II групи інвалідності 15.01.2019 року, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено другу групу інвалідності.
Позовні вимоги позивача обґрунтовує тим, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності), оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі. Позивачу 21.09.2015 року, під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а з 15.01.2019 року під час повторного огляду органами МСЕК встановлено 80% втрати працездатності, та первинно II групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини. Тобто днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року є 15.01.2019 року. Зазначивши у п.77 протоколу №37 від 22.03.2019 року висновок, що зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності відповідач виніс протиправне рішення, чим порушив законне право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Представником відповідача - Міністерства оборони України, 03.07.2019 року надав відзив на позовну заяву (а.с.39-40), в якому представник зазначає, що починаючи з 01.01.2017 року, законодавцем встановлено імперативну заборону на виплату одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу первинно встановлено відсоток втрати працездатності - 21.09.2015 року (довідка МСЕК 10 ААА №128043) та виплачена відповідна допомога, в подальшому, 15.01.2019 року, тобто вже після спливу 2 років, позивачу встановлено більший відсоток втрати працездатності - довідка МСЕК ААА№029601 та встановлена інвалідність II групи - довідка МСЕК 12ААГ №041078.
Ухвалою суду від 27.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.07.2019 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні 24.09.2019 року позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
В судовому засіданні 24.09.2019 року, судом, керуючись положеннями ст.250 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Позивач - ОСОБА_1 є військовослужбовцем, підполковник, перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.12).
Позивач в період з 01.06.2015 року по 04.08.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2015 року №350/190/7/22/821 (а.с.13).
Відповідно до витягу з журналу бойових дій зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України, 10.07.2015 року о 07.00 год., під час обстрілу позиції зведеного загону танком противника отримав контузію головного мозку підполковник ОСОБА_1 (старший штурман відділу напрямків на авіацію в/ч НОМЕР_1 ). Діагноз: контузія головного мозку легкої ступені (а.с.15).
Обставини отримання позивачем контузії головного мозку також підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини (поранення, контузії, каліцтва) для учасників АТО від 14.08.2019 року №350/190/7/22/813 (а.с.16).
За результатами проведеного 17.09.2015 року медичного огляду військово-лікарською комісією (терапевтичного профілю) ВМКЦ Південно го регіону в наслідок перенесеної мінно-вибухової травми (10.07.15), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у ви гляді дрібновогнищевої симптоматики, стійкого астено-вегетативного синд рому з незначним порушенням функції отриману позивачем травму визнано пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії №2 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА №125787 від 21.09.2015 року, позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності (а.с.18).
Як встановлено судом, позивач, у зв'язку з погіршенням здоров'я, повторно звернувся до медичної установи за результатами медичного огляду позивачу встановлено 80% втрати працездатності, що підтверджується довідкою обласної медико-соціальної експертної комісії №2 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА №128043 від 15.01.2019 року та згідно Виписки з акту огляду обласної медико-соціальної експертної комісії №2 серії 12 ААГ №041078 від 15.01.2019 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини (а.с.19-20).
У зв'язку з встановленням групи інвалідності, позивачу видано посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.21).
Відповідно до супровідного листа тво командира військової частини НОМЕР_1 , підполковника Куліч В., №350/190/7/49/53 від 28.01.2019 року до Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено пакет документів для розгляду та виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням йому інвалідності II групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, ступені втрати професійної працездатності 80% (а.с.22).
Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с.23).
Відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач посилається на абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімен” та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Не погоджуючись із зазначеним рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Розділом ІІ Закону №2011-XII встановлені права військовослужбовців, в тому числі і право на одноразову грошову допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст.16 Закону №2011-XII встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частиною 2 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Згідно ч.4 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Частиною 9 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно, на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлювався Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою КМУ від 25.12.2013р. №975 (далі - Порядок №975).
Абзацом 2 п3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Основним моментом в спірних правовідносинах є те, що позивач звернувся за призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлено інвалідність ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, а не з підстав зміни відсотку втрати працездатності.
Судом встановлено, що 21.09.2015 року позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Натомість, 15.01.2019 року під час повторного огляду позивачу встановлено 80% втрати працездатності та II групу інвалідності. Тобто, інвалідність позивачу встановлено вперше саме 15.01.2019 року і саме з цієї дати у позивача виникло право отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що позивачу встановлено інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Суд також враховує, що закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VІІІ), яким був доповнений п.4 ст.16-3 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, набрав чинності з 01.01.2017 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, з урахуванням ст.58 Конституції України, норма Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 15.01.2019 року і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 по справі №295/3091/17.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно встановлено відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а тому прийнятий відповідачем висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням позивачу II групи інвалідності 15.01.2019 року внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини підлягає скасуванню, а позовні вимоги за даним позовом - задоволенню.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування висновку комісії від 22.03.2019 року №37 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (п.77 Протоколу №37 від 22.03.2019) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням Позивачу II групи інвалідності 15.01.2019 року внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому первинно II групи інвалідності 15.01.2019 року, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, у якому встановлено другу групу інвалідності.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 03.10.2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6).
Суддя П.П. Марин
.