Іменем України
03 жовтня 2019 р. № 400/2392/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001
провизнання протиправною та скасування вимоги від 06.06.2019 р. № Ф-75463-17,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-75463-17 від 06.06.2019.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 аргументував тим, що 27.07.2019 він отримав спірну Вимогу поштовим зв'язком. В оскаржуваній Вимозі не зазначено, на підставі чого - якої конкретної норми закону - вона винесена, та на якій підставі взагалі визначено розмір недоїмки, адже ніякого розрахунку недоїмки до Вимоги не надано. На переконання позивача, відповідач визначив суму недоїмки з порушенням вимог ч. 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 4 розділу VI Інструкції, які не передбачають таке визначення та, відповідно формування вимоги в автоматичному режимі, лише на підставі наявної у відповідача інформації про те, що позивач є платником єдиного внеску.
Також позивач зазначає, що його підприємницьку діяльність припинено.
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві зазначив, що платниками єдиного внеску згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є фізичні особи-підприємці, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування. Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. Єдиний внесок підлягає сплаті, незалежно від фінансового стану платника податку. Нарахування в ІКП платника податків провадяться автоматично відповідно до обраної системи оподаткування. Починаючи з 01.01.2017, у разі якщо фізичні особи-підприємця, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяця звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом. При цьому, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу дохлдів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Враховуючи наявність відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» заборгованості у позивача в сумі 12000 грн., вимога від 06.06.2019 Ф-75463-17 сформована в автоматичному режимі та направлена платнику засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення.
Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску була визначена ГУ ДФС у Миколаївській області на підставі даних інформаційної системи органу доходу і зборів, що відповідає положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також відповідач зазначив, що підприємницьку діяльність позивачем припинено 08.04.19, а отже і статусу платника єдиного внеску позивач позбавлений 08.04.19.
Суд розглянув справу 03.10.2019 в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику сторін.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 02.09.2008 року. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є інші види оптової торгівлі, а з 07.02.17 - надання послуг таксі.
Відповідно до інформаційної системі ДФС за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 станом на 1 квартал 2019 року рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму 12000 гривень. З них 7744 гривень за 2017 рік та 2457,18 грн.- за 1 квартал 2018, 2457,18 грн. - за 2 квартал 2018, 2457,18 грн.- за 3 квартал 2018, 2457,18 грн. - за 4 квартал 2018 та 2457,18 грн. - за 1 квартал 2019.
06.06.2019 ГУ ДФС у Миколаївській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-75463-17, якою ОСОБА_1 визначено до сплати 12000 гривень недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі якщо фізичною особою-підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п.10 Розділу IV Інструкції, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п.п.1, 2 Розділу VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Відповідно до п.3 Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п.4 Розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Таким чином, необхідно констатувати, що Законом передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.
Тобто, мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.
Саме Закон, визначив розмір зобов'язань платника податків з єдиного внеску.
Аргументи позивача про те, що він не є підприємцем, а тому не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки підприємницьку діяльність ним припинено лише 08.04.19 (запис № 25220060002072162 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а недоїмку сформовано за 1 квартал 2019 року включно.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Таким чином, суд вважає доведеним статус позивача як фізичної особи-підприємця та факт перебування ним на податковому обліку у період, за який обраховано недоїмку.
Оскільки позивач є був фізичною особою-підприємцем, за ним протягом 2017- 1 кварталу 2019 років зберігався обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску.
У інформаційній системи органу доходів і зборів лише відображається відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов'язок сплати якого встановлені напряму Законом.
Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Позивачем будь-яких даних про сплату ним єдиного внеску за 2017- 1 квартал 2019 року до суду не надано. Виконання ним обов'язку, передбаченого Законом, та у розмірі, встановленому Законом, не підтверджено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно сформував вимогу та направив її на адресу позивача.
З приводу посилання позивача на ч.2 ст.77 КАС України та обов'язок відповідача доказувати правомірність власного рішення, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивача взагалі не вказано, з яких саме підстав оскаржується спірна Вимога. Позивачем у позовній заяві висловлеі: незгода з визначеними до сплати сумами, здивування, а також обурення з цього приводу. Але, вмотивованих аргументів протиправності цього рішення не наведено.
Позивачем не наведено аргументів щодо того, що він не був платником єдиного соціального внеску протягом 2017- 1 кварталу 2019 року, або будь-яким чином звільнений від обов'язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі незалежно від отримання прибутку протягом 2017- 1 кварталу 2019 років, або ним такий внесок було сплачено.
Порушень вимог ч.4 ст.24 Закону, в діях відповідача під час винесення Вимоги, суд не вбачає. Не нарахування контролюючим органом пені, жодним чином не порушує права позивача, а тому не може бути підставою для визнання протиправною та скасування Вимоги.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) відмовити.
2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко