Справа №211/5139/17
1-кп/212/78/19
03 жовтня 2019 року м. Кривий Ріг
Колегією суддів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого у справі судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
обвинуваченої - ОСОБА_10 ,
захисників - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040230001670 13 вересня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народилась у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, мешкає АДРЕСА_1 , не працює, освіти не має, не одружена, не судима, на утриманні має неповнолітнього сина - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, -
16 серпня 2018 року приблизно 21.10 годині ОСОБА_10 , прямуючи стежкою лісосмуги повз адміністративну будівлю вагонного депо “станція Батуринська”, що розташована у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця С. Параджанова, будинок 36, зустріла ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зустрівшись, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 почали спілкуватись між собою. При цьому ОСОБА_14 присів на фрагмент цеглини, що лежав на узбіччі зазначеної лісосмуги, а ОСОБА_10 присіла навпроти нього.
В процесі спілкування у ОСОБА_10 раптово посилилось почуття гострої неприязні до ОСОБА_14 , що виникло у неї раніше в цей же день приблизно о 19.00 годині в зв'язку із тим, що останній, виявивши в під'їзді будинку АДРЕСА_2 факт самовільного підключення квартири, в якій мешкає ОСОБА_10 до загальної електромережі, відключив кабель живлення до її помешкання. В результаті цих дій ОСОБА_14 , квартира ОСОБА_10 залишилась відключеною від електромережі, що сильно обурило ОСОБА_10 .
В процесі розвитку події конфлікту, пов'язаного з описаними побутовими питаннями, ОСОБА_10 вийшла зі своєї квартири на сходовий майданчик під'їзду будинку за місцем свого проживання, де побачивши ОСОБА_14 та виявивши обрив даного кабелю напруги, влаштувала з ним сварку, під час якої ОСОБА_14 , побоюючись агресивної поведінки ОСОБА_10 сховався від неї в приміщенні сусідньої квартири АДРЕСА_3 того ж будинку, за місцем мешкання ОСОБА_15 , звідки через вікно спустився на вулицю.
Пізніше, спілкуючись на стежці біля лісосмуги, приблизно о 21.10 години, ОСОБА_10 відчула посилення гострої неприязні до ОСОБА_14 на ґрунті побутового конфлікту, що виник в цей день раніше і був пов'язаний з вимушеним припиненням ОСОБА_10 та її співмешканцем крадіжки електроенергії, через активні дії їх сусіда ОСОБА_14 . Цей конфлікт залишив у ОСОБА_10 почуття стійкої неприязні до ОСОБА_14 , яке загострилося на момент спілкування з ним на стежці біля лісосмуги. З'ясувавши, що їх спілкування в цей час і в цьому безлюдному місці створює для неї можливість звести рахунки з ним, у обвинуваченої раптово виник умисел на спричинення смерті потерпілому за вказаних мотивів.
Діючи з цією злочинною метою ОСОБА_10 взяла в праву руку камінь, який знайшла біля себе на землі, та таким чином підшукала собі знаряддя злочину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , знаходячись на ділянці стежки, що проходить у північно-східному напрямку повз лісосмугу, розташованої на відстані близько 1 км від адміністративної будівлі вагонного депо “станція Батуринська” по вулиці С. Параджанова в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, діючи з метою заподіяння ОСОБА_14 смерті, з мотивів особистої неприязні до нього, близько 21.20 години 16 серпня 2017 року умисно, із значною силою завдала потерпілому ОСОБА_14 , який присів напроти неї один удар підшуканим каменем в життєво важливий орган - голову та відкинула камінь на землю.
Після цього ОСОБА_14 та ОСОБА_10 підвелися на ноги та ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_14 з мотивів особистої неприязні до нього, продовжуючи агресивні дії, приблизно о 21.25 годині 16 серпня 2017 року, умисно, зі значною силою завдала потерпілому ОСОБА_14 , що стояв звернутим до неї обличчям, один за одним не менше 6 ударів ребром металевої частини предметом схожим на саперну лопатку, яку утримувала у правій руці за дерев'яний держак та мала при собі у побутових потребах ( ОСОБА_10 заробляла на життя збиранням металевого лому і тому часто користувалась лопаткою для розкопок), в життєво важливий орган - голову, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер наслідків її дій у вигляді настання смерті потерпілого ОСОБА_14 та свідомо бажаючи настання саме таких наслідків.
Потерпілий ОСОБА_16 від завданих йому ОСОБА_10 численних ударів в голову не встояв на ногах та впав на землю, де в короткий проміжок часу від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Таким чином, в результаті протиправних дій ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_14 спричинені тілесні ушкодження у вигляді несумісного з життям розтрощення голови, яке супроводжувалось численними переломами кісток черепу та нижньої щелепи з утворенням дефекту та ушкодження речовини головного мозку.
Згідно висновку експерта № 1551 від 13 жовтня 2017 всі виявлені у потерпілого ОСОБА_14 тілесні ушкодження в області голови входять в комплекс “черепно-мозкової травми”, за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_14 , яка настала внаслідок несумісного з життям розтрощення голови, яке супроводжувалось численними переломами кісток черепу та нижньої щелепи з утворенням дефекту та ушкодженням речовини головного мозку.
Своїми умисними діями ОСОБА_10 вчинила злочин, передбачений частиною першою статті 115 КК України за ознаками вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
В судовому засідання обвинувачена ОСОБА_10 винною себе не визнала та пояснила, що злочин скоїв її співмешканець ОСОБА_17 . Розповіла, що з ОСОБА_17 вони разом проживали біля трьох років. 16.08.2017 р. вона придбала в магазині горілку та пиво, яке разом з ОСОБА_17 вживали. Сусід, потерпілий ОСОБА_14 , вимкнув в їх квартирі електроживлення, і між нею та ОСОБА_14 виник конфлікт, після чого потерпілий пішов з дому. ОСОБА_17 пішов його шукати та через деякий час вона взявши дитину, пішла шукати співмешканця. В лісосмузі, на відстані приблизно 50-100 метрів від їх житла, вона побачила ОСОБА_17 та потерпілого ОСОБА_14 , якого ОСОБА_17 вдарив кулаком, а потім предметом схожим на саперну лопатку продовжив наносити нею удари по голові потерпілого та наніс йому приблизно 5 ударів. Заявила, що її провина полягає тільки в тому, що вона допомагала ОСОБА_17 сховати тіло потерпілого. Стверджувала, що ОСОБА_17 погрожував вбити її, якщо вона не візьме на себе провину, тому вона себе обмовила. Дитина бачила, що відбувалось, хотіла розповісти про це бабусі.
Незважаючи на її свідчення, винність обвинуваченої у вчиненні злочину за обставинами, встановленими судом, знайшла своє підтвердження під час судового провадження сукупністю досліджених та проаналізованих судом доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_9 , мати загиблого, суду пояснила, що її син проживав окремо від неї за адресою: АДРЕСА_4 . Знає обвинувачену приблизно 10 років, а її співмешканця ОСОБА_17 приблизно 4-5 років. Між сусідами (сином, обвинуваченою та її співмешканцем) були звичайні сусідські стосунки. З 16.08.2017 року син перестав виходити на зв'язок, вона почала хвилюватися та розпочала його пошуки. В розмові з нею мати обвинуваченої обмовилась, що «ви не знайдете його». 24.08.2018 року ОСОБА_10 разом с сином та співмешканцем поїхали з міста, а 12.09.2017 працівники поліції повідомили, що знайшли сина мертвим в лісосмузі неподалік від дому. Коли працівники поліції привезли ОСОБА_18 , вона показала місце де вбила сина, повідомила як це зробила, чим, коли, та де заховала його тіло. Вважає, позицію ОСОБА_10 щодо невизнання вини способом уникнути відповідальності. Цивільний позов не заявила, просить призначити обвинуваченій суворе покарання. Покази потерпілої логічно узгоджується з розвитком події злочину і намаганням обвинуваченої зникнути з метою уникнути покарання за скоєне.
Факт зникнення ОСОБА_14 саме 16 серпня 2017 року підтверджується також наступними доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що на той час працювала продавцем у магазині продовольчих товарів, розташованому в будинку АДРЕСА_2 . Останній раз бачила ОСОБА_14 в день його зникнення приблизно о 21.00 годині. Він заходив до магазину купити товари. При цьому ні на що не скаржився, був в нормальному стані. Будь-яких тілесних ушкоджень, крові на тілі чи одязі у нього не було. Він був в адекватному стані, не побитий та не розгублений;
- показаннями свідка ОСОБА_20 , яка пояснила, що працює продавцем в магазині. В середині серпня 2017 року після обіду, знаходячись в магазині ОСОБА_10 разом зі своєю дитиною купувала горілку, пиво, ковбасу, сир, після цього дня не стало ОСОБА_21 . Зі слів сина ОСОБА_18 свідок з'ясувала для себе обізнаність дитини щодо подій того дня: хлопчик сказав, «що мама сварилась з ОСОБА_21 »;
- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка пояснила, що працює в магазині, останній раз ОСОБА_23 бачила приблизно о 10-11 годині. В цей день після обіду в магазин разом з дитиною заходила ОСОБА_24 , купувала пиво, горілку, сир, ковбасу, її син сказав, що мама посварилась з ОСОБА_21 .
Ці свідчення в цілому підтверджують наявність конфлікту між потерпілим та обвинуваченою 16.08.2017 року.
Згідно висновку експерта № 1551/1, зробленого за результатами додаткової судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_14 , настала не менш ніж за 21-28 діб до моменту проведення експертизи. Відповідно до описової частини цього висновку, експертиза трупа невідомого чоловіка, ідентифікованого як ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була проведена 12 вересня 2017 року.
Крім того, свідок ОСОБА_17 надав суду показання, що він безпосередньо 16 серпня 2017 року приблизно о 21.00-21.30 годині бачив, як обвинувачена ОСОБА_10 , наносила потерпілому ОСОБА_14 тілесні ушкодження, від яких в подальшому останній помер. Допитаний в якості свідка, ОСОБА_17 пояснив, що з ОСОБА_10 сумісно проживали близько 4-х років. Познайомились через Інтернет, він переїхав проживати до неї в м.Кривий Ріг, де мешкали по АДРЕСА_5 , разом з мамою Кристини та її маленьким сином. ОСОБА_14 - їх сусід, між свідком та потерпілим ніколи не було конфліктів, ОСОБА_18 ж постійно сварилась з останнім, в тому числі через крадіжки електроенергії в квартирі обвинуваченої. 16.08.2017 року між ними приблизно о 13-00 годині знову виник конфлікт на цьому ґрунті. Приблизно о 16-00 годині прийшла мати ОСОБА_21 , з питанням чи не бачив він його. Кристини дома не було, вона пішла з сином в магазин приблизно о 19.00 годині. До магазину йти приблизно 20 хвилин. ЇЇ не було приблизно 2 години. Через їх довгу відсутність і відсутність ОСОБА_14 , якого вже розшукувала мати, пам'ятаючи про конфлікт ОСОБА_18 з потерпілим, він пішов їх шукати, це було приблизно о 21-00 години. В лісосмузі, на стежці, що прокладена вздовж цієї лісосмуги він побачив активну фазу бійки. ОСОБА_18 била ОСОБА_21 предметом схожим на саперну лопатку, її ребром, в область голови. Він підбіг до них, вихватив у Кристини із рук саперну лопатку і таким чином припинив дії ОСОБА_18 . В цей момент ОСОБА_21 був ще живий та дихав. Вони, разом з дитиною, яка була свідком цієї події, пішли залишивши потерпілого лежати на землі. Швидку допомогу не викликав. Через годину вони повернулись на місце злочину, потерпілий не подавав ознак життя, вони перетягнули тіло за дерева. Лопатку, якою обвинувачена била потерпілого - спалили. Тіло кинули в яму, яка там була викопана до них та присипали землею. Через декілька днів, вони втрьох (з дитиною) виїхали до місця його реєстрації, де були затримані поліцією. Цей доказ є беззаперечним свідченням очевидця злочину, який у хронології часу та у взаємозв'язку з іншими показами не дає підстав сумніватися в ньому.
Таким чином, перелічені докази в сукупності між собою підтверджують факт смерті ОСОБА_14 саме 16 серпня 2017 року.
Показаннями свідка ОСОБА_17 підтверджується не тільки факт зникнення ОСОБА_14 саме 16 серпня 2017 року, але й вчинення його вбивства саме ОСОБА_10 .
Родина ОСОБА_25 проживала в тому ж будинку на одному поверсі із ними.
Розвиток конфлікту в день, коли загинув ОСОБА_21 , наявність якого підтвердили свідки зазначені вище, доводить про намір обвинуваченої помститися потерпілому за побутові свари і наявність мотивації у обвинуваченої на вбивство, яке стало можливим через наявність цієї мотивації, її збудженого алкоголем стану та обставин, що раптово склалися та сприяли вчиненню злочину (безлюдна ділянка доріжки в час проти ночі, раптовість для потерпілого дій ОСОБА_10 ).
Вказані показання свідка узгоджуються і ніяким чином не протирічать іншим дослідженими судом доказам.
Так, судом безпосередньо в судовому засіданні досліджено відеозапис слідчого експерименту від 05.10.2017 року, проведеного за участю експерта ОСОБА_26 та свідка ОСОБА_17 з метою перевірки та уточнення відомостей щодо обставин, за яких було вбито ОСОБА_14 .
Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_17 пояснив, що обвинувачена ОСОБА_10 16 серпня 2017 року пішла з дому до магазину близько 19.20 години. ЇЇ не було близько 1,5-2 годин. В зв'язку з цим, він пішов їй назустріч. Коли він йшов назустріч, то побачив, що в лісосмузі на відстані приблизно 20 метрів від нього стоять обвинувачена ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_14 на відстані приблизно 1 метру один від одного. При цьому в руках у Кристини була лопата, яку вона тримала двома руками. В цей момент обвинувачена нанесла ОСОБА_27 два удари поспіль в область голови, після яких ОСОБА_21 присів, а ОСОБА_18 нанесла йому третій удар зверху в область шиї.
Згідно висновку експерта № 1551/1 зазначений під час слідчого експерименту механізм утворення тілесних ушкоджень, продемонстрований свідком ОСОБА_17 , не суперечить даним судово-медичної експертизи трупу, що додатково доводить про правдивість свідчень ОСОБА_17 під час проведення слідчої дії.
Факт настання смерті внаслідок вищевказаних тілесних ушкоджень підтверджується висновками експерта № 1551 та 1551/1, згідно яких смерть ОСОБА_14 настала від несумісного з життям розтрощення голови, яке супроводжувалось численними переломами кісток черепу та нижньої щелепи з утворенням дефекту та ушкодженням речовини головного мозку, що утворились прижиттєво незадовго до настання смерті внаслідок нанесення одне за одним у швидкій послідовності не менш ніж шестиразової травматичної дії з великою кінетичною енергією тупого твердого предмета з жорсткою конструкцією, що містить гостре лінійне ребро товщиною близько 0,2 см. При цьому ушкодження в області голови входять в комплекс “черепно-мозкової травми” та на трупі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до настання смерті потерпілого.
При цьому причиною настання смерті ОСОБА_14 є несумісне з життям розтрощення голови, яке супроводжувалось численними переломами кісток черепу та нижньої щелепи з утворенням дефекту та ушкодженням речовини головного мозку, що підтверджується наявністю ушкоджень, даними додаткових методів дослідження. Ушкодження в області голови входять в комплекс “черепно-мозкової травми” та на трупі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, які призвели до настання смерті потерпілого.
Вказані докази будучи взаємопов'язаними, підтверджують факт та механізм спричинення обвинуваченою ОСОБА_10 , потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя і призвели до настання смерті потерпілого.
При цьому кількість нанесених ударів, а саме не менше шести, а також їх локалізація, а саме - удари в область голови та шиї, свідчать про умисел на вчинення саме умисного вбивства, а не спричинення тяжких тілесних ушкоджень, оскільки загальновідомим є той факт, що найбільш уразливою частиною тіла, в такому випадку, є голова.
Судом визнається доведеним мотив вчинення ОСОБА_10 , вбивства потерпілого ОСОБА_14 , а саме вчинення вбивства з мотивів особистої неприязні до потерпілого, яка виникла на побутовому ґрунті та була підсилена безвідповідальним ставленням до життя іншої людини, що саме по собі є визнаною суспільством найвищою цінністю.
Так, свідок ОСОБА_28 показала, що ОСОБА_10 та ОСОБА_29 були сусідами. В день, коли пропав ОСОБА_21 , у нього був конфлікт із ОСОБА_18 , оскільки він відключив електроенергію у її квартирі. Свідок вважає, що ОСОБА_18 помстилась таким чином, оскільки ОСОБА_21 на її думку почав заважати проживанню у квартирі обвинуваченій та її близьким. Співмешканець обвинуваченої ніколи не сварився з потерпілим, обвинувачена ж навпаки, постійно зловживала спиртні напої, вчиняла бійки, постійно конфліктувала з ОСОБА_14 та іншими особами.
Згідно показань свідка ОСОБА_30 , в день зникнення ОСОБА_14 обвинувачена заходила в магазин близько 19.00 години разом зі своїм сином. Свідок стояла на вулиці, коли син обвинуваченої розповів їй, що ОСОБА_10 посварилась з ОСОБА_21 , після чого обвинувачена разом із сином пішли додому.
Свідок ОСОБА_31 показала, що зі слів ОСОБА_30 їй відомо про те, що син ОСОБА_10 розповів про сварку ОСОБА_10 із потерпілим ОСОБА_29 в день зникнення останнього. Суд розцінює показання ОСОБА_31 в цій частині як показання з чужих слів та відповідно до частини четвертої статті 97 КПК України визнає їх достовірними та допустимими, оскільки ці обставини підтверджуються іншими доказами, а саме безпосередньо допитом свідка ОСОБА_32 .
Також, показання щодо наявності конфлікту між обвинуваченою та потерпілим в день вбивства надав свідок ОСОБА_17 і ці покази повністю узгоджуються з поясненнями осіб наведених вище.
Знайдений 12 вересня 2017 року під час огляду місця події труп є тілом ОСОБА_14 і це підтверджується сукупністю наступних доказів.
Так, 12 вересня 2017 року під час огляду місця події було знайдено труп, який в подальшому направлено для проведення судово-медичної експертизи.
14 вересня 2017 року потерпіла ОСОБА_9 впізнала труп чоловіка, виявленого під час вищевказаного огляду, як свого сина ОСОБА_14 за одягом, який одягнуто на трупі, а саме футболка-поло з написом спереду, спортивні штани з яскраво-блакитними “блискавками” та сандалі коричневого кольору.
В ході судово-медичної експертизи проведено дослідження доставленого трупа невідомого чоловіка із написом на пакеті “невідомий чоловік 1551”. За результатами експертизи складено висновок експерта № 1551.
В ході судово-криміналістичної експертизи проведено ідентифікацію особи невпізнаного чоловіка № 1551 із фотознімками ОСОБА_14 , наданих потерпілою ОСОБА_9 та долучених до матеріалів кримінального провадження під час огляду предметів 17 вересня 2017 року.
Згідно висновку експерта № 73-МК, зробленого за результатами зазначеної експертизи, представлений на дослідження череп невпізнаного чоловіка № 1551 може належати зображеному на фотознімку ОСОБА_14 .
Крім того, згідно висновку експерта № 491, зробленого за результатами судово-медичної експертизи, встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , можуть бути біологічними батьками невідомого чоловіка (акт розтину № 1551 від 12 вересня 2017 року). Тобто вказаний невідомий чоловік може бути ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з високою вірогідністю не менше 99,99999999999999 %.
Таким чином, вказаними доказами в сукупності підтверджується той факт, що труп, виявлений під час проведення 12 вересня 2017 року огляду місця події належить саме потерпілому ОСОБА_14
Щодо перейменування вулиці Вахрушева у вулицю С. Параджанова.
Згідно розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3/-16 “Про перейменування топонімів у населених пунктах” вулиця Вахрушева в місті Кривий Ріг перейменована у вулицю Сергія Параджанова.
Таким чином, судом встановлено, що показання свідків, потерпілої та обвинуваченої, а також інші досліджені судом матеріали, в яких зазначено вулицю Вахрушева в місті Кривий Ріг, фактично відносяться до подій, що мали місце на вулиці Сергія Параджанова в місті Кривий Ріг, щодо фактичних обставин кримінального провадження.
Аналіз вищезазначених доказів, досліджених у судовому засіданні, дозволяє суду дійти висновку про те, що всі вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності є достатніми та взаємопов'язаними для єдино вірного висновку поза розумним сумнівом про ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого вироку про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Тому суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_10 у вчиненні нею злочину, та діючи згідно статті 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, кваліфікує її дії за частиною першою статті 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне запоідяння смерті іншій людині - ОСОБА_14 за фактичних обставин викладених в обвинувальному акті.
Суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_10 , що вона не вчиняла злочин, і те, що цей злочин вчинив свідок ОСОБА_17 , а також твердження обвинуваченої, що стосовно неї застосовувались незаконні заходи фізичного та психічного впливу.
Так, факт вчинення злочину саме ОСОБА_10 , а не ОСОБА_17 доведено належними, допустимими та достовірними вищевказаними доказами стосовно механізму та мотиву вчинення злочину, дослідженими в судовому засіданні, які є достатніми та взаємопов'язаними.
Крім того, показання ОСОБА_17 щодо обставин вчинення злочину ОСОБА_10 є послідовними та узгодженими протягом всього досудового та судового розгляду справи. При цьому зазначений ним механізм заподіяних ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень не суперечить даним судово-медичної експертизи трупу.
Таким чином, вищевказаними доказами в їх сукупності підтверджується факт вчинення вбивства ОСОБА_14 саме обвинуваченою ОСОБА_10 та спростовуються її показання про те, що злочин вчиняла не вона, а ОСОБА_17 .
Крім того, факт фізичного та психологічного впливу з боку працівників поліції, про який зазначала ОСОБА_10 , також не знайшов підтвердження в ході судового розгляду справи.
Так, свідок ОСОБА_34 показала суду, що вона була присутня в якості понятої під час проведення огляду місця події 12 вересня 2017 року за участю обвинуваченої ОСОБА_10 . Остання під час огляду вела себе нормально, розповідала все послідовно, не плуталась, не була розгубленою чи пригніченою, чітко без вагань вказала місце, де був закопаний труп потерпілого, на неї ніякого тиску працівники поліції не здійснювали. Без її чіткого орієнтування на місцевості з прив'язкою до події злочину тіло ОСОБА_14 навряд чи було б знайдено.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що труп ОСОБА_14 знайдено під час проведення 12 вересня 2017 року огляду місця події за участю саме обвинуваченої ОСОБА_10 .
В ході судового розгляду справи судом призначено проведення службового розслідування за заявою ОСОБА_10 щодо застосування до неї поліцейськими фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040230001670.
На виконання ухвали суду дисциплінарною комісією ГУНП в Дніпропетровській області проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 18 січня 2019 року, згідно якого факти застосування до ОСОБА_10 поліцейськими Довгинцівського ВП Криворізького ВП ГУНП та Криворізького ВП ГУНП фізичного та психологічного впливу під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017040230001670 визнано такими, що не підтвердились. Судом досліджено в судовому засіданні зазначений висновок службового розслідування та визнано його таким, що в сукупності з іншими вищезазначеними доказами спростовує доводи ОСОБА_10 , щодо застосування до неї заходів фізичного та психологічного впливу, а відтак і підстави оговорювати себе під час огляду місця події 12 вересня 2017 року.
Особа ОСОБА_10 встановлена судом на підставі досліджених безпосередньо в судовому засіданні протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до яких свідки ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_28 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , кожен окремо, впізнали ОСОБА_10 за зовнішнім виглядом та особливостями обличчя.
При цьому, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг від 15 вересня 2017 року у справі № 211/4149/17 встановлено факт, що ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 від матері ОСОБА_37 та батька ОСОБА_38 . Самі батьки називали заявницю ОСОБА_39 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_39 є матір'ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Крім того, згідно пояснень свідків, в обвинуваченої ОСОБА_10 перебуває на утриманні її син ОСОБА_40 , вихованням якого вона займається.
Таким чином, вищевказаними доказами в своїй сукупності підтверджується наявність в обвинуваченої на утриманні сина та судом цьому факту надається оцінка при дослідженні даних стосовно особи обвинуваченої.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №187, ОСОБА_10 в період часу скоєння інкримінованого їй кримінального правопорушення будь-яким психічним захворювання не страждала і за своїм психічним станом могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_10 в період часу скоєння правопорушення, шо їй інкримінується (16 серпня 2017 року), у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не знаходилась, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_10 в теперішній час (на час складення висновку експерта - 28 вересня 2017 року) будь-яким психічним захворюванням не страждає, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування стосовно неї примусових заходів медичного характеру не потребує.
Таким чином, ОСОБА_10 є осудною особою.
ОСОБА_10 раніше не судима, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувала та не перебуває. Скарг, заяви та претензій на її дії в письмовій формі до фірми-управителя за місцем проживання не надходило.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 , судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10 , в ході судового розгляду справи не встановлено.
Злочин, вчинений ОСОБА_10 , згідно статті 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
При вирішенні питання щодо достатності покарання для виправлення особи ОСОБА_10 та попередження вчинення нею нових злочинів суд бере до уваги, що санкцією частини першої статті 115 КК України передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнані найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід'ємним правом людини. Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи конкретні обставини справи, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, умови її життя, вік, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженої, суд вважає що виправлення обвинуваченої можливе тільки з ізоляцією її від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій кваліфіковані її дії.
При цьому, суд враховує та бере до уваги, що ОСОБА_10 раніше не судима, займається вихованням своєї неповнолітньої дитини, на обліку в лікарів - психіатра та нарколога не перебувала та не перебуває, скарг на її поведінку за місцем проживання не надходило, обставини, що обтяжують покарання, відсутні, в зв'язку із чим суд приходить до висновку, що покарання має бути призначено ближче до найменшої межі, передбаченої санкцією частини першої статті 115 КК України.
Одночасно, враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують покарання, думку потерпілої, яка просила про суворе покарання через невизнання вини обвинуваченою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення покарання у мінімально передбаченому санкцією частини першої статті 115 КК України розмірі.
Обвинувачена ОСОБА_10 затримана та перебуває під вартою з 16 вересня 2017 року. Таким чином, вказаний строк підлягає зарахуванню (заліку) в строк відбуття покарання.
Потерпілою цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Сторонами надано та судом досліджено наступні речові докази: фотознімок ОСОБА_14 , зразки крові ОСОБА_9 , зразки крові ОСОБА_41 , зуб та ребро ОСОБА_14 .
Згідно частини дев'ятої статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується.
В зв'язку із викладеним, речовий доказ - фотознімок ОСОБА_14 підлягає залишенню в матеріалах справи, та інші речові докази підлягають знищенню.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 84,86,99, 370, 373,374 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_10 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України та призначити їй покарання - 9 (дев'ять років) позбавлення волі .
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_10 - 16 вересня 2017 року. З урахуванням вимог ч.5 ст.72 КК України, до строку відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення із розрахунку день за день з 16 вересня 2017 року до дня набрання вироком законної сили.
Залишити без змін запобіжний захід ОСОБА_10 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ - вилучений 27.09.2017 фотознімок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - залишити та зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази - зразки крові ОСОБА_9 , зразки крові ОСОБА_42 , фрагменти біологічного матеріалу (зуб та ребро ОСОБА_14 ), що зберігаються в ОКЗ “Бюро СМЕ “ ДОР” - знищити.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
ОСОБА_3