Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 жовтня 2019 р. Справа№200/7981/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лисинської А.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Пономарьова А.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; рнокпп: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (місце знаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРОПУ: 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецький області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 15 лютого 2019 року № 0002611304 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн., № 0002621304 про визначення грошового зобов'язання в розмірі 2028,61 грн., та № 0002601304 про визначення грошового зобов'язання в розмірі 24343,30 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 21.01.2019 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено Акт. На підставі Акту перевірки відповідачем прийняти оскаржувані рішення в порушення вимог передбачених Податковим кодексом України. А саме, що при наданні банками-кредиторами інформації до органу ДФС про нарахування доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості (ознака доходу 126) не були враховані положення пункту 8 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, та до загальної суми доходу включена різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату прощення та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Відповідач неправомірно визначив суму грошового зобов'язання та на дорахував суму податку на доходи фізичних осіб та фінансову санкцію в розмірі 24343,30 гривень з суми доходу 108878,40 гривень, тому оскаржуване рішення від 15.02.2019 року № 0002601304 є незаконним та прийнятим з порушенням ПК України. Враховуюче, що відповідачем не вірно було визначено суму доходу позивача (додаткове благо) грошові зобов'язання за податковим повідомлення - рішенням про донарахування суму військового збору від 15.02.2019 року № 0002621304 також, є незаконними, оскільки розрахунок суми грошового зобов'язання за зазначеним рішенням здійснювався з суми доходу 108878,40 грн, а не з суми 36247,43 грн.
Від Головного управління ДФС у Донецький області до суду надійшов відзив, відповідно до якого, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що ФО ОСОБА_3 у 2016 році отримано дохід у сумі 108881,43 грн. за ознакою доходу «126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання - АТ «ОТП Банк». Перевіркою донараховано за 2016 рік податку на доходи фізичних осіб в сумі 19474,64 грн. та військового збору в сумі 1622,89 грн. ФО ОСОБА_3 не подана річна декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік, чим порушено вимоги п.п.49.18.4, п.49.18 ст. 49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними без порушення чинного законодавства.
Позивачем, подано відповідь на відзив, відповідно до якого, позивач вважає що відповідачем не спростовані підстави зазначені в позовної заяві в обґрунтування позовних вимог. Різниця між сумами 108878,49 грн. та 36247,43 грн. дорівнює сумі 72630,97 грн, яка є курсовою різницею та не вважається доходом в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Доходом (додатковим благом) для позивача вважається сума 36247,43 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31 липня 2019 року.
Ухвало суду від 31 липня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів, відкладено розгляд адміністративної справи до 10 вересня 2019 року.
Ухвалою суду Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 жовтня 2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувал проти позову, з підстав зазначених у візові, просив у задоволені позова відмовити.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
29 червня 2006 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» було укладено кредитний договір № ML - 102/260/2006 на суму 20 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних, із датою остаточного повернення кредиту 29 червня 2016 року, для споживчих цілей (а.с. 33-41).
05 січня 2016 року між позивачем (Позичальник) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк) було укладено додатковий договір № 9, відповідно до якого сторони домовились, що Позичальник 05 січня 2016 року зобов'язується погасити Боргові зобов'язання в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот доларів США 00 центів) доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього Додаткового договору складає 36001,00 (тридцять шість тисяч одна гривня 00 копійок) гривень. За умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору, сторони домовились що Банк керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 4536,60 (чотири тисячі п'ятсот тридцять шість доларів США 60 центів) доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладання цього Додаткового договору складає 108881,43 (сто вісім тисяч вісімдесят одна гривня 43 копійки) гривень (надалі -«Сума прощенного боргу») і Позичальник буде вважитись таким, що погасив свої Боргові зобов'язання перед Банком в повному обсязі (а.с. 43-44).
В той же день 05 січня 2016 року, позивачем була здійснена сплата вищезазначеної заборгованості в сумі 36001,00 грн. (1500,00 доларів США 00 центів), що підтверджується квитанцією № 203Т01ЕЕL1 (а.с.45)
24.01.2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області направило АТ «ОТП Банк» лист, щодо надання інформації про суми нарахованого/сплаченого доходу на користь платників податку та сум утриманого з них податку платникам податків згідно переліку, де було зазначено ОСОБА_3 (а.с.85-86).
В відповідь на вищезазначений лист АТ «ОТП Банк» повідомив своїм листом від 29.01.2019 року ГУ ДФС у Донецькій області що, інформація яка запитувалась містить банківську таємницю (а.с.87).
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.11.2018 року № 2233 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_3 з 08.01.2019 по 14.01.2019 з питань дотримання вимого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 та складено Акт перевірки № 62/05-99-13-04/НОМЕР_1 від 21.01.2019.
Згідно Акту перевірки ОСОБА_3 отримав у 1 кварталі 2016 року дохід у сумі 108881,43 грн. за ознакою доходу «126» - додаткове благо від АТ «ОТП Банк». Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України сума доходу платника податку -фізичної особи ОСОБА_3 - боржника у вигляді суми анульованого (спрощеного) основного боргу у розмірі 108881,43 грн. відображено кредитором банківською установою АТ «ОТП Банк» у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду - 1 квартал 2016 року, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу «126».
За висновками перевірки 15.02.2019 р. Головним управління Державної фіскальної служби у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002621304, в якому збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору на 1622,89 грн., а також застосовані штрафні санкції на суму 405,72 грн.;
- №0002601304, в якому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фіз особами за результатами річного декларування, на 19474,64 грн., а також застосовані штрафні санкції на суму 4868,66 грн.;
- № 0002611304, в якому застосовані штрафні санкції на суму 170 грн.
Зазначені податкові повідомлення рішення оскаржені позивачем до ДФС України. Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 22.04.2019 р. № 3219/Ш/99-99-11-05-01-25, скарга залишена без задоволення.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В силу п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.14.1.54 ПКУдоходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з пп.14.1.47 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
В силу абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з пп. "б" п.176.2 ПКУ сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу "126".
Банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника.
Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.49.18.4 ст. 49 ПКУ такий платник податку - боржник зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації (п.179.7 ст. 179 ПКУ). Згідно з п.49.1 ст. 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не подав декларацию про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій повинно бути зазначено отримання додаткового блага у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу.
У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, законодавцем було доповнено підрозділ 1 розділу XX, пунктом 8 згідно із Законом № 321-УПІ від 9 квітня 2015 року Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань, яким, зокрема, встановлено, що: Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Таким чином, після настільки глибокої девальвації, яка мала місце в Україні в 2014-2015 рр., зобов'язання валютних позичальників суттєво зросли, що робить цілком логічним й доречним рішення держави надати для них податкові преференції.
Отже, з цієї норми слідує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі спрощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами кредитних договорів була змінена валюта зобов'язання за такими кредитами з іноземної валюти у гривню, що підтверджується платіжними квитанціями про погашення частини кредиту в грошовій одиниці України гривні.
Так, за договором № 9 від 05 січня 2016 року між позивачем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк) сума анульованого боргу позивача складала 4536,60 доларів США, що за курсом НБУ на день прощення боргу 05.01.2016 року складає суму 108881,43 гривні (1 дол.США=24,00 грн.). А за курсом долара станом на 01.01.2014 (1 дол.США=7,99 грн.) прощена сума дорівнювала 36247,43 гривні. Тому різниця між сумами 108881,43 грн. та 36247,43 грн = 72634 є курсовою різницею та не вважається доходом в цілях оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Доходом (додатковим благом) для позивача вважається сума 36247,43 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 всупереч приписам ПК України не подав декларацію за 2016 рік, не задекларував вказану суму доходу 36247,43 грн. в декларації за 2016 рік, не нарахував податок та відповідно не сплатив його до бюджету.
Крім того, судом встановлено, що прі проведенні перевірки самого договору № 9 від 05 січня 2016 року між позивачем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк) відповідачем досліджено не було, на запит відповідача, банк відповів, що інформація яка запитувалась містить банківську таємницю.
Той факт, що банком в договорі № 9 від 05 січня 2016 року між позивачем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Банк) сума анульованого боргу позивача вказана 108881,43 грн., не впливає на податкові обов'язки позивача.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в тому розмірі, як зазначено в акті перевірки, а саме - 108881,43 грн.
На підставі викладеного, суд, констатуючи правильність висновків податкової інспекції про заниження позивачем доходу за 2016 рік та заниження відповідно об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, не погоджується із розмірами такого заниження. Суд не може визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення в якійсь конкретній сумі загального боргу та штрафних санкцій, оскільки суд не повинен підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішень, які визнаються протиправним, інші рішення, які б відповідали закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 року № 0002621304, № 0002601304.
Рішення суду, яка набере законної сили, наддасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір заниження доходу позивача, та прийняти нове рішення , яким визначити суму грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 27 копійок.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце знахлдження: АДРЕСА_1; рнокпп: НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (місце знаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область; код ЄДРОПУ: 39406028) ппро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.02.2019 року № 0002621304 про визначення грошового зобов'язання в розмірі 2 028,61 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.02.2019 року № 0002601304 про визначення грошового зобов'язання в розмірі 24 343,30 грн.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 27 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 жовтня 2019 року.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 жовтня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Арестова