Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення
04 жовтня 2019 р. Справа №200/3439/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Маріупольське УПФУ, відповідач) про визнання протиправними дії щодо припинення та невиплати пенсії за віком з 01.07.2016 року та зобов'язання нарахувати та виплатити шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованість з пенсії за віком з 01.07.2016 року по 01.01.2019 року, зобов'язання подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням чинності, звіт про виконання рішення суду та в частині присуджених виплат пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконати негайно.
13 травня 2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду у даній справі позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2016 року по 01.02.2019 року та зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.08.2016 року по 01.02.2019 року.
25 вересня 2019 року позивач подав клопотання, в якому просив зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по справі №200/3439/19-а.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах - це зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (стаття 287 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначені норми кореспондують положення пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України та підпункту “ґ” пункту 4 частини 1 статті 322 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення/постанови у справі. Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення до суду першої інстанції, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
Під час прийняття рішення суд першої інстанції не встановив судового контролю за виконанням рішення відповідачем, оскільки статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією наведеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.03.2017 «Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України».
Керуючись статтями 2, 5, 248, 251, 256, 294, 295, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов'язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Згідно приписів статті 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко