23 вересня 2019 року Справа № 160/4187/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
при секретарі судового засіданняШелгуновій І.А.
за участі:
представника позивача представника відповідача Александрової І.І. Касьяна М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
08.05.2019 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод», в якому просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 3 355 143,74 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2019 року о 11:20 год. (т. 1 а.с. 2).
Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 15.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.09.2019 року о 11:30 год. (т. 1 а.с. 242-243).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог, визначених ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не сплачено в строк до 15.04.2019 року адміністративно-господарські санкції у сумі 3 355 143,74 грн. за 26 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях.
18.06.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі спеціальні робочі місця та поінформовано органи зайнятості про наявність вільних робочих місць, що підтверджується звітами №3-ПН, а тому, на думку відповідача, відсутня вина в недодержанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, як одна з обов'язкових умов відповідальності, у зв'язку з чим адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» покладено обов'язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
28.01.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» подано звіт № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому зазначено про створення55 робочих місць для інвалідів.
За звітом відповідача форми № 10-ПІ у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 1 380 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві - «29» осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 55 осіб.
У рядку 6 звіту форми №10-ПІ відповідачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування інвалідів у сумі 0 грн., тобто адміністративно-господарські санкції на підприємство нараховуватись не повинні.
Згідно з розрахунком суми позову наданим позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 3 355 143,74 грн. за не працевлаштування 26 інвалідів в 2018 році.
Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 року № 875-ХІІ.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року (далі Закон - № 875-XII) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Частиною 3 ст. 20 вищевказаного Закону № 875-XII визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Так, відповідно до статті 18-1 Закону № 875-ХІІ особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії), яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості».
Наведене свідчить про те, що обов'язок товариства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що на підприємство покладено лише обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно звіту форми 10-ПІ у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» середньооблікова чисельність штатних працівників в 2018 році складала 1 380 осіб, штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 29 осіб, а згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2018 році визначена для відповідача 55 місць.
Тобто, не виконано норматив у працевлаштуванні 26 особи-інваліда.
Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 (далі Порядок № 316).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 316 форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, роботодавець, створивши робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію.
Судом встановлено, що на адресу Криворізького міського центру зайнятості відповідачем направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів у 2018 році 06.09.2018 року та 12.10.2018 року, що підтверджується копіями звітності з відмітками про отримання центром зайнятості (а.с. т. 1 38-45).
Між тим, наказу від 30.08.2018 року №128а, яким відповідачем внесено зміни в штатний розклад структурних підрозділів підприємства та додатково створені робочі місця у кількості 15 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, останнім до центру зайнятості надано не було (т. 1 а.с. 37).
Суд критично оцінює, даний наказ, враховуючи те, що останній датований лише 30.08.2019 року, тобто прийнятий підприємством не на початку 2018 року.
Також, відповідно до форми 3-ПН від 12.10.2018 року на підприємстві було створено ще одне робоче місце для осіб з інвалідністю.
Таким чином, як зазначає представник відповідача на підприємстві було створено 55 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
При цьому, згідно довідки про фактичну чисельність осіб з інвалідністю б/н та б/д, копія якої наявна в матеріалах справи, станом на 31.08.2018 року на підприємстві вже працювало 42 особи з інвалідністю (т. 1 а.с. 36).
Однак, згідно даної довідки, а також наданих звітів, неможливо встановити скільки з прийнятих на роботу осіб з інвалідністю працювало на підприємстві протягом 2018 року.
Так, 31.05.2019 року на підприємстві звільнено одну особу з інвалідністю - ОСОБА_5, однак, звіт за формою №3-ПН подано лише у вересні 2018 року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не сприяв працевлаштуванню інвалідів та не виконав усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі.
Так, звіти за формою № 3-ПН подані лише 06.09.2018 року та 12.10.2018 року.
При цьому, інші звіти або листи про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у період з січня 2018 року по вересень 2018 року відповідачем не подавались, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, а також зазначалось останнім у відзиві на позов.
Щодо доводів представника відповідача стосовно того, що інваліди були враховані в штат та працювали на підприємстві на загальних умовах, суд зазначає, що не може вважати таке працевлаштування інвалідів належним виконанням норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки робоче місце має бути створено спеціально під особу-інваліда, для того щоб таке місце вважалось виконанням нормативу.
Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Втім, відповідач не надав суду жодних доказів того, що він вжив залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу у 2018 році. Зокрема, суду не надані докази, що відповідач протягом 2018 року створив 26 робочих місць для працевлаштування інвалідів та надав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, б.1, код ЄДРПОУ 35748028) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 3355143,74 грн. (три мільйони триста п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок три гривні сімдесят чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 03 жовтня 2019 року.
Суддя Н.Є. Сліпець