26 вересня 2019 року Справа № 160/5495/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Трайдук С.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Пивовар С.В.,
представника третьої особи Пасемко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульв. Дружби народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452), третя особа - Державне агентство України з управління зоною відчуження (01133, бульв. Лесі Українки, буд 26, код ЄДРПОУ 37536183) про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування припису,-
13 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа - Державне агентство України з управління зоною відчуження, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії національного агентства з питань запобігання корупції щодо встановлення вини ОСОБА_4 щодо вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції»;
- визнати незаконним та скасувати припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 11.05.2019 року № 1363, винесений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.05.2019 року № 1363.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним приписом, оскільки позивач вжив всіх, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», заходів для виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню заступником директора Державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» (далі - ДСП «Львівський ДМСК») ОСОБА_5 корупційного правопорушення. Незважаючи на те, що законодавством встановлено процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, відповідач своїм приписом фактично встановив вину позивача у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією. При цьому, працівники відповідача відмовились прийняти пояснення позивача щодо обставин порушення ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції». Констатація відповідачем вини позивача у вчиненні дисциплінарного правопорушення порушує встановлену трудовим законодавством процедуру притягнення особи до відповідальності.
На думку позивача, оскаржуваний припис та дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02 липня 2019 року о 14:00 год.
В подальшому розгляд справи перенесено на 30 липня 2019 року, 09 серпня 2019 року та 05 вересня 2019 року.
Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 160/5495/19 строком на 30 днів.
Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/5495/19, розгляд справи по суті призначено на 26 вересня 2019 року о 13:30 год.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року на адресу суду від відповідача 15.07.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що директор ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4, як суб'єкт призначення, виявив вчинені ОСОБА_5 проступки (адміністративні правопорушення) 04 лютого 2019 року - зі звернення ОСОБА_6 від 30 січня 19 року, надісланого до ДСП «Львівський ДМСК» листом ДАЗВ від 01 лютого 2019 року № 03-455/13/19 (зареєстрований у ДСП «Львівський ДМСК» 04 лютого 2019 року за вхідним №70), на яке листом від 14 лютого 2019 року №1-11/117 надав відповідь ОСОБА_6. про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи положення частини другої статті 65 Закону та статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення до ОСОБА_5 повинно було застосоване не пізніше 04 березня 2019 року (шестимісячний строк накладання дисциплінарного стягнення спливає відповідно 03 та 06 червня 2019 року). Враховуючи вищевикладене, директор ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4, не застосувавши дисциплінарне стягнення до заступника директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_5, якого постановою Личаківського районного суду м. Львова від 16 січня 2019 року у справі № 463/21/19 (набрала законної сили 28 січня 2019 року) визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами першою та другою статті 172-6 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, порушив вимоги частини другої статті 65 Закону. Враховуючи вищевикладене, уповноважені особи Національного агентства діяли в межах та спосіб, визначений Законом.
Представниками третьої особи в судовому засіданні підтримана правова позиція відповідача.
Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Уповноваженими особами Національного агентства - працівниками департаменту відповідно до направлення на перевірку Національного агентства від 01 квітня 2019 року № 20-11/30/19 з 01 по 26 квітня 2019 року включно проведено позапланову перевірку дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції» (далі-Закон) в Державному спеціалізованому підприємстві «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» в частині не притягнення до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку заступника директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_5 за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, про що складено акт позапланової перевірки від 02 травня 2019 року.
Так, перевіркою встановлено, що відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Статуту державного спеціалізованого підприємства «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», затвердженого наказом Державного агентства України з правління зоною відчуження від 06 лютого 2018 року № 24 (далі - Статут), ДСП «Львівський ДМСК» засноване на державній власності, входить до складу Державної корпорації «Українське державне об'єднання «Радон» (далі - Корпорація) і належить по сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ).
ДСП «Львівський ДМСК» є юридичною особою публічного права.
Відповідно до пункту 1.5. розділу 1 Статуту ДСП «Львівський ДМСК» проводить свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів ДАЗВ, інших нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами контролю, а також Статутом.
Згідно з пунктами 7.2., 7.-3. та 7.4. розділу 7 Статуту управління ДСП «Львівський ДМСК» здійснюється його директором, який підзвітний ДАЗВ та Корпорації.
Директор ДСП «Львівський ДМСК» призначається на посаду та звільняється з посади ДАЗВ за погодженням з генеральним директором Корпорації.
З директором ДСП «Львівський ДМСК» укладається контракт, в якому визначається строк найму, його права, обов'язки і відповідальність, умови найму, за погодженням сторін.
Наказом в.о. голови ДАЗВ від 17 липня 2017 року № 57-ОС ОСОБА_4 призначено з 18 липня 2017 року директором ДСП «Львівський ДМСК» та укладено контракт від 18 липня 2017 року № 1 (далі - Контракт) терміном - 1 рік з 18 липня 2017 року до 18 липня 2018 року.
Відповідно до розділу 7 Контракту директор ДСП «Львівський ДМСК» формує етичний стандарт негативного відношення до будь-яких проявів корупції, подаючи приклад власною поведінкою, та здійснює ознайомлення з антикорупційним законодавством усіх співробітників та контрагентів (пункт 7.1), зобов'язаний виконувати вимоги Закону України "Про запобігання корупції" (пункт 7.2), відповідає за організацію всіх заходів, скерованих на реалізацію принципів та вимог антикорупційного законодавства (пункт 7.3).
Наказами голови ДАЗВ від 18 липня 2018 року № 88-ОС та від 31 січня 2019 року № 14-ОС продовжено строк дії контракту з ОСОБА_4 відповідно по 31 січня 2019 року (додаткова угода від 18 липня 2018 року № 2) та по 31 січня 2020 року додаткова угода від 31 січня 2019 року № 3).
Відповідно до підпункту 7 пункту 7.9. розділу 7 Статуту директор ДСП «Львівський ДМСК», зокрема, призначає та звільняє в установленому порядку з посади заступників директора за погодженням із Корпорацією та ДАЗВ.
Згідно з наказом директора ДСП "Львівський ДМСК" ОСОБА_4 від 15 січня 2018 року № 8-к/тр ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду заступника директора ДСП «Львівський ДМСК» з 16 січня 2018 року.
Під час перевірки інформації та документів, наданих листами ДСП «Львівський ДМСК» від 10 квітня 2019 року № 1-01/255 та від 11 квітня 2019 року № 1-01/260, встановлено, що 04 лютого 2019 року до ДСП «Львівський ДМСК» з листом ДАЗВ від 01 лютого 2019 року №03-455/13/19 (зареєстровано у ДСП «Львівський ДМСК» за вхідним №70) надійшло звернення ОСОБА_6 від 30 січня 2019 року про вчинення заступником директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_5 правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Так, у вказаному зверненні ОСОБА_6, зокрема, повідомляв, що 16 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова визнав ОСОБА_5, заступника директора ДСП «Львівський ДМСК», винним у вчинені адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами першою та другою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Крім того, ОСОБА_6 у вказаному зверненні порушував питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 та неможливість його подальшого перебування на посаді заступника директора ДСП «Львівський ДМСК».
Постанова Личаківського районного суду м. Львова від 16 січня 2019 року у справі № 463/21/19, якою ОСОБА_5, заступника директора ДСП «Львівський ДМСК», визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами першою та другою статті 1726 КУпАП, була оприлюднена у загальнодоступному Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 січня 2019 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 28 січня 2019 року.
Відповідно до резолюції директора ДСП "Львівський ДМСК" ОСОБА_4 від 04 лютого 2019 року до документа № 03-455/13/19 від 01 лютого 2019 року опрацювання звернення ОСОБА_6 від 30 січня 2019 року доручено ОСОБА_7, юрисконсульту 1 категорії, з відміткою «Невідкладно».
Відповідно до підпункту 10 пункту 7.9. розділу 7 Статуту директор ДСП «Львівський ДМСК» розподіляє обов'язки, визначає підпорядкованість і функціональні обов'язки працівників підприємства, в установленому законодавством порядку застосовує заходи заохочення і дисциплінарного впливу.
За результатами опрацювання вказаного звернення директор ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4 листом від 14 лютого 2019 року №1-11/117 надав відповідь ОСОБА_6 про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, зокрема, у зв'язку із застосуванням до нього покарання у вигляді штрафу, який сплачено у встановлений судом термін, та закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначених частиною другою статті 148 КЗпП України.
Крім того, відповідно до отриманої під час перевірки інформації встановлено, що до ДСП «Львівський ДМСК» 15 лютого 2019 року (вхідний № 95) надійшла постанова Личаківського районного суду м. Львова від 16 січня 2019 року у справі №463/21/19.
У зв'язку з отриманням вказаної постанови суду, відповідно до розпорядження директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4 від 21 лютого 2019 року № 4, на виконання вимог частин другої та третьої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції», з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню заступником директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_5 пов'язаного з корупцією правопорушення створено комісію з проведення службового розслідування, якій доручено у термін до 22 лютого 2019 року провести відповідне службове розслідування та про його результати доповісти директору письмово з наданням матеріалів розслідування. Контроль за виконанням данного розпорядження ОСОБА_4 залишив за собою.
Відповідно до частини третьої статті 65 вказаного Закону з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове, розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 691).
Зважаючи на надану ДСП «Львівський ДМСК» інформацію, подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_5 до ДСП «Львівський ДМСК» не надходили.
За результатами проведеного службового розслідування комісія склала відповідний акт від 22 лютого 2019 року, у якому комісія зробила висновок, що враховуючи притягнення судом ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, притягати його до дисциплінарної відповідальності є недоцільним і неможливим, оскільки це буде суперечити чинному законодавству України, так як строки притягнення до відповідальності закінчились.
Інформація про результати розгляду директором ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4 висновків комісії з проведення службового розслідування відсутня.
Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно з постановою Личаківського районного суду м. Львова від 16 січня 2019 року у справі №463/21/19 ОСОБА_5 вчинив адміністративні правопорушення, зав'язані з корупцією, відповідно 03 грудня 2018 року (несвоєчасне подання щорічної декларації за 2017 рік, чим порушено частину першу статті 45 Закону) та 06 грудня 2018 року (несвоєчасне подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, чим порушено частину другу статті 52 Закону). Про вказане також зазначила комісія з проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_5 в акті за результатами проведеного службового розслідування від 22 лютого 2019 року.
Перевіряючими у акті зазначено, що директор ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4, як суб'єкт призначення, виявив вчинені ОСОБА_5 проступки (адміністративні правопорушення) 04 лютого 2019 року - зі звернення ОСОБА_6 від 30 січня 19 року, надісланого до ДСП «Львівський ДМСК» листом ДАЗВ від 01 лютого 2019 року № 03-455/13/19 (зареєстрований у ДСП «Львівський ДМСК» 04 лютого 2019 року за вхідним №70), на яке листом від 14 лютого 2019 року №1-11/117 надав відповідь ОСОБА_6 про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
Тому, на думку відповідача, враховуючи положення частини другої статті 65 Закону та статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення до ОСОБА_5 повинно було застосоване не пізніше 04 березня 2019 року (шестимісячний строк накладання дисциплінарного стягнення спливає відповідно 03 та 06 червня 2019 року), а директор ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4, не застосувавши дисциплінарне стягнення до заступника директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_5, якого постановою Личаківського районного суду м. Львова від 16 січня 2019 року у справі № 463/21/19 (набрала законної сили 28 січня 2019 року) визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами першою та другою статті 172-6 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, порушив вимоги частини другої статті 65 Закону "Про запобігання корупції".
На підставі встановленого порушення рішенням Національного агентства від 11 травня 2019 року № 1363 голові ДАЗВ Петруку В.В., як суб'єкту призначення ОСОБА_4, внесено припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону від 11 травня 2019 року 1363.
Згідно з вказаним приписом Національне агентство вимагало:
- ініціювати проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню директором ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4 правопорушення, пов'язаного з корупцією - порушення вимог частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції»;
- вжити заходів щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
На виконання припису Національно агентства наказом голови ДАЗВ Петрука В.В. від 27 травня 2019 року № 103-19 створено комісію з проведення службового розслідування стосовно директора ДСП "Львівський ДМСК" ОСОБА_4, якій доручено з 27 травня по 26 червня 2019 року провести службове розслідування за фактом можливого порушення ОСОБА_4 вимог частини другої статті 65 Закону.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо встановлення вини ОСОБА_4 щодо вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», в акті перевірки від 02 травня 2019 року та винесенням припису від 11 травня 2019 року №1363 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Директор ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Відповідно до пункту 7.6 розділу 7 Контракту за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення директор притягається до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Згідно з абзацом першим статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
При цьому, частиною третьою цієї статті визначено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950.
Згідно з пунктом 1 даного Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави може бути проведено службове розслідування у разі недодержання ними антикорупційного законодавства, з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в іншій спосіб, за поданням спеціального уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування.
Відповідно до п. 3 Порядку, рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування.
Згідно з пунктом 8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
У разі виявлення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення комісія подає керівникові органу пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивачем оскаржується припис від 11 травня 2019 року № 1363 голові ДАЗВ Петруку В.В., як суб'єкту призначення ОСОБА_4, яким Національне агентство вимагає:
- ініціювати проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню директором ДСП "Львівський ДМСК" ОСОБА_4 правопорушення, пов'язаного з корупцією - порушення вимог частини другої статті 65 Закону України "Про запобігання корупції";
- вжити заходів щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
З огляду на викладені вище вимоги законодавства щодо винесення припису для проведення службового розслідування, судом не встановлено порушення законодавства в діях відповідача при винесені оскаржуваного припису, оскільки для винесення відповідного припису відповідач мав підстави, визначені в акті перевірки від 02 травня 2019 року, та діяв в межах та у спосіб передбачений законом.
Стосовно тверджень ОСОБА_4 про неможливість надання пояснень під час проведення уповноваженими особами Національного агентства позапланової перевірки, судом встановлено, що вказані твердження не відповідають дійсності.
Так, під час позапланової перевірки Національним агентством направлено до ДСП «Львівський ДМСК» запит від 02 квітня 2019 року № 20-12/25489/19 про надання інформації необхідної для проведення перевірки.
Одним з пунктів вказаного запиту зазначено:
- якщо заступника директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_5 не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених частинами першою та другою статті 172-6 КУпАП - надати пояснення щодо причин такого не притягнення.
На вказаний запит Національного агентства надано відповідь листом ДСП "Львівський ДМСК" від 10 квітня 2019 року № 1-01/255 за підписом директора ОСОБА_4, який містить пояснення причин не притягнення заступника директора ДСП "Львівський ДМСК" ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_4 про відмову у прийнятті (не прийнятті) Національним агентством (його уповноваженими особами) та не розгляді його заперечень до акту позапланової перевірки від 02 травня 2019 року.
Згідно з пунктом 8 розділу V Порядку проведення перевірок Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства від 11 серпня 2016 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 1 країни 08 вересня 2016 року за № 1230/29360 (далі - Порядок), об'єкт перевірки має право надавати письмові зауваження щодо проведення перевірки до дня закінчення її проведення.
Під час проведення перевірки такі зауваження ДСП «Львівський ДМСК» не надавались.
Порядок не передбачає надання додаткової інформації чи пояснень об'єктом перевірки після її закінчення.
Водночас, відповідно до пункту 4 розділу VI Порядку рішення Національного агентства за результатами перевірки може бути оскаржено об'єктом перевірки у встановленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку акт перевірки з проектом рішення, передбаченого пунктом 9 розділу V Порядку, та матеріали, що підтверджують факти вчинення правопорушень, подаються на найближче засідання Національного агентства.
Зі справи вбачається, що заперечення ДСП «Львівський ДМСК» на акт позапланової перевірки від 02 травня 2019 року, надіслані листом ДСП «Львівський ДМСК» від 08 травня 2019 року № 1-01/311 (який зареєстрований у Національному агентстві 11 травня 2019 року за вхідним № 07/42354/19), були долучені до матеріалів позапланової перевірки та подані на засідання Національного агентства разом з відповідними проектами рішень.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням конкретних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 9901/798/18.
З аналізу вищенаведеного, оскаржуваний припис - є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки, адресований одній особі, не регулює певний вид суспільних відносин, і вичерпує свою дію після його реалізації.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання припису від 11.05.2019 року № 1363 Національного агентства наказом Голови ДАЗВ Петрука В.В. від 27.05.2019 року № 103-19 створено комісію з проведення службового розслідування стосовно директора ДСП «Львівський ДМСК» ОСОБА_4, якій доручено з 27 травня 2019 року по 26 червня 2019 року провести службове розслідування за фактом можливого порушення ним вимог ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції».
За результатами службового розслідування складено акт, згідно з висновками якого позивача не визнано винним та не притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Отже, оскаржуваний припис є виконаний, службове розслідування проведено, позивача до відповідальності не притягненно, тому права і обов'язки позивача діями та приписом відповідача не порушено.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії національного агентства з питань запобігання корупції щодо встановлення вини ОСОБА_4 щодо вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», суд зазначає наступне.
Фактично наразі вина ОСОБА_4 щодо вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», не встановлена, оскільки саме для її встановлення, тобто підтвердження висновків акту перевірки від 02 травня 2019 року, відповідачем винесено законний припис від 11 травня 2019 року № 1363, яким ініційоване проведення службового розслідування відносно ОСОБА_4
Вина позивача у вчинені правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», може бути встановлена та підтверджена, або навпаки скасована відповідачем за результатами проведення службового розслідування.
Таким чином, заявляючи позовну вимогу про визнання протиправними дії національного агентства з питань запобігання корупції щодо встановлення вини ОСОБА_4 щодо вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», позивачем заявлено вимогу на майбутнє, оскільки підтвердити наявність вини позивача можуть лише висновки проведеного службового розслідування, , висновками якого, на момент розгляду судом даної справи, не встановлено вини позивача.
Акт перевірки від 02 травня 2019 року має рекомендаційний характер, оскільки його висновком лише запропоновано вжити заходи щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та ініціації проведення службового розслідування.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії").
Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови»).
Досліджуючи принцип правової визначеності у вказаних правовідносинах, суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень має діяти лише в рамках, наданих йому законодавством повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуваний припис, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, права та інтереси позивача не порушено, тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульв. Дружби народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452), третя особа - Державне агентство України з управління зоною відчуження (01133, бульв. Лесі Українки, буд 26, код ЄДРПОУ 37536183) про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування припису - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 04.10.2019 року.
Суддя С.В. Ніколайчук