Рішення від 24.09.2019 по справі 160/6018/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Справа № 160/6018/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Ільков В.В.,

при секретарі: за участю: представників позивача: представників відповідача: Мартіросян Г.А., Журавель І.П., Верещаги Т.В., Дроздюк А.В., Щербатюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/6018/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 27.06.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 27.06.2019 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 01.07.2019 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160, 161 КАС України.

4. 11.07.2019 року позивачем були усунуті недоліки викладені в ухвалі суду від 01.07.2019 року.

5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 30.07.2019 року.

6. Ухвалою суду від 12.07.2019 року також було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, №0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року;

- наказ про проведення перевірки № 92 від 12.02.2019 року;

- акт про проведення перевірки № 36-28-10-46-17-05393085 від 01.03.2019 року;

- заперечення позивача на акт перевірки № 01-148 від 18.03.2019 року;

- лист відповідача №16153/10/28-10-46-17 від 29.03.2019 року та лист №16989/10/28-10-46-17 від 03.04.2019 року, лист №16153/10/28-10-46-17 від 29.03.2019 року;

- скарга товариства № 01-183 від 15.04.2019 року;

- пояснення товариства до скарги № 01-69-201 від 24.04.2019 року;

- рішення № 27186/6/99-99-11.02-25 від 13.06.2019 року та інші наявні матеріали щодо суті спору.

7. 30.07.2019 року відповідачем до суду було надано відзив на позовну заяву по справі 160/6018/19 із витребуваними судом доказами по справі.

8. 30.07.2019 року по справі оголошено перерву у підготовчому засіданні, наступне підготовче засідання призначено на 04.09.2019 року.

9. 13.08.2019 року позивачем було надано письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

10. 02.09.2019 року відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

11. Ухвалою суду від 04.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №160/6018/19 на 30 днів. Відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 24.09.2019 року.

12. 19.09.2019 року позивачем надані додаткові пояснення по справі № 160/6018/19.

13. Ухвалою суду від 24.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.09.2019 року.

14. 24.09.2019 року у судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

ІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА

15. Позивач зазначив про те, що Приватним акціонерним товариством «Дніпровський коксохімічний завод» 05.04.2019 року було отримано податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення - рішення форми «ПН» від 03.04.2019 року №0002674617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було нараховано штрафну (фінансовими) санкцію в розмірі 40989392 гривень;

- податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 03.04.2019 року №0002594617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 18535720,00 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями 14828576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3707144,00 гривень;

- податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 03.04.2019 року №0002604617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103024240,50 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку щ розмірі 68682827,00 гри., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34341413,50 гривень;

- податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 03.04.2019 року №0002614617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1886654 гривень.

16. Всі ці податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 року були прийняті на підставі Акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року у частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення, за 2016 року - 2017 роки» від 01.03.2019 року № 36/28-10-46-17/05393085.

17. Вказали про те, що не погоджуючись з висновками Акту перевірки, 18.03.2019 року на адресу контролюючого органу позивачем були подані заперечення за вих. № 01-148 від 18.03.2019 року до Акту перевірки № 36/28-10-46-17/05393085 від 01.03.2019 року, проте, 03.04.2019 року позивачем було отримано відповідь вих. № 16153/10/28-10-46-17 від 29.03.2019 року, згідно якої заперечення товариства не були враховані, а висновки Акту перевірки не переглянуті, а отже на підставі висновків Акту перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 року.

18. Також, позивач зазначив про те, що направив скаргу до Державної фіскальної служби України за вих. №01-183 від 15.04.2019 (вх. № 14230/6 від 16.04.2019), якою просив в повному обсязі скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення №0002674617 (Форма «ПН») від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма «В4») від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма «В1») від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма «Р») від 03.04.2019 року Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, однак, рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №27186/6/99-99-11.02-25 від 13.06.2019 року скарга позивача була залишена без задоволення, вищезазначені податкові повідомлення рішення залишені без змін.

19. Вказали про те, що не погоджуються із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями: №0002674617 (Форма «ПН») від 03.04.2019 року, №0002614617 (Форма «В4») від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма «В1») від 03.04.2019 року, №0002594617 (Форма «Р») від 03.04.2019 року, вважають їх протиправними та прийнятими необґрунтовано.

20. Вказали про те, що 2016 - 2017рр. були складними для позивача. Під впливом колосальної девальвації національної валюти на фоні воєнних протидій, порушення економічних, логістичних зв'язків з тимчасово окупованою територією України, створили кризові умови існування хімічної промисловості та металургії, які є важливішими галузями економіки країни, але ПрАТ «ДКХЗ», працюючи на ринку більше ніж 87 років, завжди вважало за ціль збереження та модернізацію виробничих потужностей, збільшення, а в кризові роки - не допущення зниження, обсягів виробництва основної готової продукції, збереження робочих місць та збільшення рівня заробітної плати своїх робітників, із збереженням соціальних гарантій, налагодження та укріплення стосунків з надійними постачальниками сировини та покупцями готової продукції. Так, зважаючи на складну економічну ситуацію ПрАТ «ДКХЗ» у 2016-2017 рр. демонструє стабільну роботу, підприємство зберегло рівень обсягів виробництва готової продукції.

21. Зазначили, що ПрАТ «ДКХЗ» за результатами діяльності у 2016 року у податковому обліку отримує прибуток та сплачує в державний бюджет податок на прибуток за 9 місяців 2016 року -11116,5 тис. грн., за 2016 рік - 34401,7 тис. грн. У 2017 року підприємство перераховує до державного бюджету податок на прибуток за результатами діяльності за 9 місяців розмірі 102437,5 тис. грн., за рік - 196480,2 тис. гри., що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств за ці періоди.

22. Тобто, за перевіряємий період 2016-2017рр. ПрАТ «ДКХЗ» досягає отримання прибутку та перераховує в бюджет податок на прибуток в розмірі 344435,9 тис. гривень.

23. Таким чином, підприємство у кризових умовах галузі дотримується принципу отримання економічного ефекту від здійснення господарської діяльності, що доводить розумну економічну причину (ділову мету) діяльності підприємства.

24. Щодо висновків викладених у акті перевірки про те, що у позивача відсутні економічної причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, так як підприємство має збитковий характер, зазначили про те, що податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв'язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

25. Також позивач зазначив, що контролюючий орган про заниження позивачем ціни реалізації товару у порівнянні з його собівартістю, жодним чином не підтверджує.

26. Додатково зазначили, що висновки відповідача, що договори з реалізації продукції протягом періоду, що перевірявся 2016-2017 роки були укладені з підприємствами-покупцями, які входять до складу фінансово-промислової групи «Метінвест», а тому і ПрАТ «ДКХЗ» також входить до складу цієї фінансово-промислової групи є хибним та недоведеними.

27. Окрім того, вказали, що відповідач зазначив, що перевіркою не встановлено юридичну залежність/пов'язаність між ПрАТ «ДКХЗ» та зазначеними у акті підприємствами-покупцями (в контексті норм ст. 118 ГК України та пп.14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

28. Щодо твердження відповідача про порушення п.188.1 ст.188 ПК України в частині нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення за період 2016 - 2017 років, вказали, що згідно положень пункту 188.1 статті 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначається виходячи з договірної вартості не може бути нижче звичайних цін (в редакції, чинній з 01.01.2016 року).

29. Також, вказали, що висновки акту перевірки щодо порушення п.188.1 ст.188 ПК України є необґрунтованими та незаконними з огляду на те, що вказана норма ПК України не містить жодних підстав визначати результати реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення як базу оподаткування податком на додану вартість.

30. Щодо твердження відповідача про застосування до ПрАТ «ДКХЗ» штрафної санкції згідно п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України в розмірі 40989392,00 грн., зазначили про те, що згідно акту перевірки, вказані порушення у акті перевірки відображені не були.

31. Контролюючим органом було нараховано суми податку на додану вартість, не на суми реалізації готової продукції, а на різницю між сумою реалізації та собівартістю реалізованої продукції, що виключає застосування штрафу по пункту 120-1.2 статті 120 ПК України.

32. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, висновки контролюючого органу, які викладені у акті перевірки від 01.03.2019 року є хибними, необґрунтованими та не доведеними належними доказами по справі, тому оскільки висновки, які викладені в акті перевірки належними доказами не підтверджені, оскаржувані ППР від 03.04.2019 року, відповідно підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

ІІІ. ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА

33. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків Державної ФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ДКХЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року у частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення, за 2016-2017 роки, за результатами якої складено акт від 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085.

34. У зв'язку з незгодою із висновками перевірки, ПрАТ «ДКХЗ» були подані заперечення від 18.03.2019 року №01-148 (вх. від 20.03.2019 року №20400/10) на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085, на що відповідачем надано відповідь ПрАТ «ДКХЗ» щодо результатів розгляду заперечень від 29.03.2019 року № 16153 /10/28-10-46-17.

35. Вказали про те, що з урахуванням результатів розгляду заперечень, за результатами перевірки ПрАТ «ДКХЗ» встановлено порушення:

- п.188.1 ст.188 з урахуванням п.14.1.71 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження бази оподаткування ПДВ на суму 441860643 грн. та, відповідно, суми податкових зобов'язань (за ставкою, визначеною п.193.1 ст.193 ПК України) на суму 88372129 грн., відповідно яких не складено податкові накладні та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

36. Вищевикладене призвело до порушення ПрАТ «ДКХЗ»:

- п.200.2 ст.200 розділу V ПК України внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за період 2016 - 2017 роки на загальну суму 14828576 грн., в тому числі: червені» 2017 року - 13755322 грн., липень 2017 року - 1073254 гривень;

- абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період 2016-2017 роки на загальну суму ПДВ 71656899 грн., втомучислі: лютий 2016 року - 974 072 грн., квітень 2016 року 2926073 грн., травень 2016 року - 493201 грн., жовтень 2017 року - 61717366 грн., листопад 2017 року = 714476 грн., грудень 2017 року- 2831711 гривень;

- абз. «в» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2017 року (ряд. 21 декларації) на 1886654 гривень;

37. Отже, з урахуванням вищезазначеного, та з урахуванням висновків акту 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085 та результатів розгляду заперечень платника, на підставі норм ст.54, ст.58 та ст.123 ПК України, на думку відповідача, обґрунтовано та правомірно були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 року №0002674617, 0002614617, 0002604617, 0002594617.

ІV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

38. Судом встановлено, що Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС у період з 18.02.2019 року по 22.02.2019 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року у частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення, за 2016-2017 роки.

39. За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085.

40. Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період 2016-2017 роки на загальну суму ПДВ 71656899 грн., втомучислі: лютий 2016 року - 2974072 грн., квітень 2016 року 2926073 грн., травень 2016 року - 493201 грн., жовтень 2017 року - 61717366 грн., листопад 2017 року - 714476 грн., грудень 2017 року- 2831711 гривень;

- абз. «в» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2017 року (ряд. 21 декларації) на 1886654 гривень.

41. Згідно з актом перевірки, контролюючий орган дійшов таких висновків.

42. Щодо відсутності економічної причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

43. У акті перевірки вказано, про те, що аналіз господарської діяльності ПрАТ «ДКХЗ», щодо реалізації протягом 2016 - 2017 років окремих видів коксохімічної продукції власного виробництва та супутньої продукції (Коксу доменного ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" марка КДМ 1, фенолятів марки А (1 сорту), дрібняку коксового марки МК2, газу коксового неочищеного) підприємствам - покупцям, здійснено на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку підприємства та у відповідності їх дійсному економічному змісту. Дійсно, господарська операція направлена на отримання доходу не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним здійсненням господарської діяльності. Проте, ПрАТ «ДКХЗ» на протязі 2016 - 2017 років систематично здійснює реалізацію вищенаведених окремих видів коксохімічної продукції власного виробництва та супутньої продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення та такими, що є нижчими ринкових.

44. Відповідно наданого до ДУ ОВПП ДФС листу від 22.02.2019 року №01/69-110 (вх. №15071/10 від 25.02.2019 року), ПрАТ «ДКХЗ», із посиланням на п.14.1.71 ст.14 ПК України, звичайною ціною за операціям постачання продукції власного виробництва вважає ціну товарів, визначену сторонами договорів поставки.

45. Як встановлено перевіркою, ПрАТ «ДКХЗ» протягом 2016 - 2017 років здійснювалася реалізація готової продукції власного виробництва з отриманням збитку на загальну суму 441860642,82 гривень. Реалізація ПрАТ «ДКХЗ» у період 2016 - 2017 роки на підприємства ПАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ", ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА", ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ІНКОР І КО". ПАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" та ПАТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", що входять до складу фінансово-промислової Групи «Метінвест» складає 51% від загального обсягу.

46. Також, одним із видів реалізованої ПрАТ «ДКХЗ» продукції є згідно найменуванню «Кокс доменний ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" марка КДМ 1», що також підтверджує фактичну залежність/пов'язаність ПрАТ «ДКХЗ» та Групи «Метінвест».

47. Крім того, в акті зазначено про те, що ПрАТ «ДКХЗ» здійснює придбання товарів, сировини та матеріалів у ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у період 2016 - 2017 роки, що складає 33 % від загального обсягу придбання ПрАТ «ДКХЗ» та при цьому реалізація ПрАТ «ДКХЗ» на ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" складає 25 % від загального обсягу. Тобто господарські взаємовідносини з ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" істотно впливають на умови та економічні результати діяльності ПрАТ «ДКХЗ». ПрАТ «ДКХЗ», підприємства Групи «Метінвест», ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (вид діяльності 24.10 - ВИРОБНИЦТВО ЧАВУНУ, СТАЛІ ТА ФЕРОСПЛАВІВ) та ТОВ "ДНІПРОХІМБУД" (вид діяльності 19.20_ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКТІВ НАФТОПЕРЕРОБЛЕННЯ) це всі підприємства виробники (видобувні та металургійні підприємства) що належать до одного сегменту ринку.

48. Перевіркою не було встановлено юридичної залежності/пов'язаності між ПрАТ «ДКХЗ» та вищенаведеними підприємствами покупцями (в контексті норм ст.118 Господарського кодексу України, пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України). Одночасно, наявна інформація свідчить про фактичну залежність між ПрАТ «ДКХЗ» та вищенаведеними підприємствами покупцями (в контексті норм ст.118 Господарського кодексу України, пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України).

49. Відповідно наданим на перевірку залізничним накладним типової форми та Договору постачання №15/582 від 10.12.2015 року (діючого до 31.12.2016 року, в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання Сторонами), додатків до нього, які наведено у додатку №2 до акта перевірки, постачання продукції покупцю ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"МОДУС ДРАЙВ" здійснюється на умовах FСА станція Правда Придніпровської залізничної дороги (продавець передає товар вказаному покупцем перевізнику в узгодженому місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця або в іншому узгодженому місці, продавець несе відповідальність за навантаження товару. Поставка вважається виконаною, коли не розвантажений з транспортного засобу продавця товар наданий в розпорядження перевізника в названому місці. До цього моменту всі ризики втрати чи пошкодження товару несе продавець). Транспортування здійснюється за рахунок Вантажоотримувача, тобто за рахунок ТОВ«Дніпрохімбуд». Продукція придбана ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"МОДУС ДРАЙВ" в ПрАТ «ДКХЗ» напряму поставляється до покупця-резидента ТОВ "ДНІПРОХІМБУД" (одержувач згідно гр.4) без фактичного розміщення на складах ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МОДУС ДРАЙВ". Відповідно Договору постачання №17/566 від 01.12.2017 року (діючого до 31.12.2018 року), постачання продукції покупцю ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" здійснюється на умовах FРСА ст. Правда Придніпровської залізничної дороги/ЕХXV склад Постачальника. Умови постачання FСА наведені вище. ЕХW склад Постачальника, у рухомому составі Вантажоотримувача (подавець вважає виконаним свої зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому вказаному місці. Покупець несе всі види риску та витрати по переміщенню товару з території продавця до вказаного місця призначення). «3.6. Поставка продукции осуществляется партиями. Под «партией продукции» понимается переданная на условиях настоящего Договора продукции по одному транспортному документу (железнодорожной накладной / акта перевески товара).»

50. Також, згідно акту на перевірку було надано акти переважування товару типової форми із зазначенням номерів вагонів, відправника, отримувача, найменування товару та ваги, відповідно яких отримувачем товару реалізованого ПрАТ «ДКХЗ» на ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" є ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ», відправником товару є саме ПрАТ «ДКХЗ». Транспортування здійснюється за рахунок Вантажоотримувача, тобто за рахунок ПАТ «ДНІПРОВСЬКІЇ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ». Продукція придбана ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" в ПрАТ «ДКХЗ» напряму поставляється до покупця-резидента ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» без фактичного розміщення на складах ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД".ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"МОДУС ДРАЙВ" та ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" виступають посередниками між виробником коксохімічної продукції ПрАТ «ДКХЗ» у період 2016 - 2017 роки та підприємствами (ТОВ «Дніпрохімбуд» та ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ»), на які здійснюється вивантаження (поставка) відповідно наданих на перевірку первинних документів. ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «МОДУС ДРАЙВ» та ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" не виконують істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) продукції (навантаження, розвантаження, зберігання) тобто не приймає на себе істотних ризиків для організації даної фінансово-господарської операції.

51. З урахуванням зазначених обставин, відповідач дійшов висновку про те, що застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін в даних фінансово-господарських операціях між ПрАТ «ДКХЗ» та підприємств покупців наведених акті перевірки суперечить пп. 14.1.71 пп. 14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

52. Щодо порушення п. 188.1 ст. 188 ПКУ в частині нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям реалізації готової продукції.

53. У акті перевірки від 01.03.2019 року вказано, що Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст. 627 ЦК України зазначено наступне, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Тобто, визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди. Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України (редакція чинна від 01.01.2016 Податкового кодексу України) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. Згідно з пп. 14.1.71 .п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за наступних умов: продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично: володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 п. 14.1 ст. 14.1.219 Податкового кодексу України).Ідентичними товарами є товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними товарами розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник (пп. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

54. Отже, на підставі вищезазначеного, контролюючий орган, з урахуванням зазначених в акті перевірки обставин, дійшов висновку, що застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін в даних фінансово-господарських операціях між ПрАТ «ДКХЗ» та підприємств покупців наведених у табл. 1 суперечить пп.14.1.71 пп.14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

55. Також, у акті від 01.03.2019 року вказано про те, що звичайна ціна на продукцію власного виробництва не може бути нижчою за фактичну собівартість кожної партії конкретного найменування продукції за відсутністю економічних причин чи ділової мети щодо укладання збиткових договорів на поставку продукції.

56. З огляду на вищенаведене, відповідач дійшов висновку про те, що економічно обґрунтованою звичайною ціною у підприємств виробників є фактична собівартість.

57. Зважаючи вищевикладене позивачем порушено п. 188.1 ст.188 з урахуванням п.14.1.71 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п,15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження бази оподаткування ПДВ на суму 441860643,00 грн. та, відповідно, суми податкових зобов'язань (за ставкою, визначеною п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України) на суму 88372129 грн., відповідно яких не складено податкові накладні та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідно призвело до порушення позивачем:

- п.200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за період 2016 - 2017 роки на загальну суму 14828576 грн., в тому числі: червень 2017 року - 13755322,00 грн., липень 2017 року - 1073254,00 гривень;

- абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період 2016 - 2017 роки на загальну суму ПДВ 71656899,00 грн., в тому числі: лютий 2016 року - 2974072 грн., квітень 2016 року - 2926073,00 грн., травень 2016 року - 493201,00 грн., жовтень 2017 року - 61717366,00 грн., листопад 2017 року - 714476,00 грн., грудень 2017 року - 2831711 гривень;

- абз. «в» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2017 року (ряд. 21 декларації) на 1886654 гривень.

58. Так, не погодившись із висновками контролюючого органу, які викладені у акті перевірки від 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085 позивач звернувся до контролюючого органу із запереченнями за вих. № 01-148 від 18.03.2019 року до Акту перевірки № 36/28-10-46-17/05393085 від 01.03.2019 року.

59. 03.04.2019 року позивачем було отримано відповідь вих. № 16153/10/28-10-46-17 від 29.03.2019 року, згідно якої висновки контролюючого органу стосовно порушень, викладених у акті перевірки від 01.03.2019 року вважають обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного податкового законодавства. Також вказали щодо допущених технічних помилок у акті перевірки від 01.03.2019 року на стр. 10-11, та відповідно виправлено вказані технічні помилки.

60. За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем рішення, а саме:

61. Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 03.04.2019 року позивачем до Державної фіскальної служби України була направлена скарга за вих. №01 -183 від 15.04.2019 (вх. № 14230/6 від 16.04.2019), якою позивач просив в повному обсязі скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

62. Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №27186/6/99-99-11.02-25 від 13.06.2019 року скарга позивача була залишена без задоволення, вищезазначені податкові повідомлення рішення залишені без змін.

63. Так, не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями № 0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року, позивач звернувся до суду із цим позовом, з посиланням на те, що висновки, які викладені в акті перевірки від 01.03.2019 року, на підставі яких були прийняті оскаржувані позивачем рішення є хибними, необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим просили визнати вказані рішення протиправними та відповідно скасувати.

64. Отже, правомірність та обґрунтованість цих ППР від 03.04.2019 року предметом цього спору.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

65. Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

66. Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

67. Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

68. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

69. Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

70. Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

71. Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

72. Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

73. Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

74. Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

75. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

76. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

77. Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

78. Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

79. Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

80. Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

81. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

82. Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

83. Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

84. Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

85. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

86. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

87. Відповідно до абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

88. Згідно з підпунктом 14.1.71 пункт 14.1 статті 14 ПК звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

89. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

90. Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

91. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ПрАТ "Дніпровський коксохімічний завод" є окремою юридичною особою та діє на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого Протоколом №1/2017 від 18.09.2017 року позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод» та не входить до складу будь-яких фінансово-промислових груп.

92. Так, згідно матеріалів справи, Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС у період з 18.02.2019 року по 22.02.2019 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ДКХЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року у частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення, за 2016 - 2017 роки.

93. За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085, на підставі яких були прийняті оскаржувані позивачем рішення від 03.04.2019 року, згідно висновків якого, видно, що позивачем були порушені:

- абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період 2016-2017 роки на загальну суму ПДВ 71656899 грн., в тому числі: лютий 2016 року - 2974072 грн., квітень 2016 року 2926073 грн., травень 2016 року - 493201 грн., жовтень 2017 року - 61717366 грн., листопад 2017 року - 714476 грн., грудень 2017 року- 2831711 гривень;

- абз. «в» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2017 року (ряд. 21 декларації) на 1886654 гривень.

94. Щодо висновків викладених в акті перевірки від 01.03.2019 року про відсутність економічної причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, слід зазначити про таке.

95. Так, судом встановлено, що під час здійснення перевірки ПрАТ «ДКХЗ», відповідачем встановлено, що позивач на протязі 2016 - 2017 років систематично здійснював реалізацію вищенаведених окремих видів коксохімічної продукції власного виробництва та супутньої продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення та такими, що є нижчими ринкових.

96. Відповідач вказав, що відповідно до наданого до ДУ ОВПП ДФС листа від 22.02.2019 року №01/69-110 (вх. № 15071/10 від 25.02.2019 року), ПрАТ «ДКХЗ», із посиланням на п.14.1.71 ст.14 ПК України, звичайною ціною за операціям постачання продукції власного виробництва вважає ціну товарів, визначену сторонами договорів поставки.

97. Згідно матеріалів справи позивачем ПрАТ «ДКХЗ» протягом 2016 року - 2017 року здійснювалася реалізація готової продукції власного виробництва з отриманням збитку на загальну суму 441860642,82 гривень.

98. Реалізація ПрАТ «ДКХЗ» у період 2016 - 2017 роки на підприємства ПАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ", ПАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА", ТОВ "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ІНКОР І КО". ПАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" та ПАТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", що входять до складу фінансово-промислової Групи «Метінвест» складає 51% від загального обсягу. Одним із видів реалізованої ПрАТ «ДКХЗ» продукції є згідно найменуванню «Кокс доменний ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" марка КДМ 1».

99. Також, судом встановлено, що ПрАТ «ДКХЗ» здійснює придбання товарів, сировини та матеріалів у ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" у період 2016 - 2017 роки, що складає 33 % від загального обсягу придбання ПрАТ «ДКХЗ» та при цьому реалізація ПрАТ «ДКХЗ» на ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" складає 25 % від загального обсягу. Тобто господарські взаємовідносини з ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" істотно впливають на умови та економічні результати діяльності ПрАТ «ДКХЗ».

100. ПрАТ «ДКХЗ», підприємства Групи «Метінвест», ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (вид діяльності 24.10-ВИРОБНИЦТВО ЧАВУНУ, СТАЛІ ТА ФЕРОСПЛАВІВ) та ТОВ "ДНІПРОХІМБУД" (вид діяльності 19.20_ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКТІВ НАФТОПЕРЕРОБЛЕННЯ) це підприємства виробники (видобувні та металургійні підприємства), що належать до одного сегменту ринку.

101. Так, згідно акту перевірки видно, що під час здійснення перевірки, позивачем були надані залізничні накладні типової форми та Договір постачання №15/582 від 10.12.2015 року, а також додатки до цього договору.

102. Згідно умов цього договору, постачання продукції покупцю ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"МОДУС ДРАЙВ" здійснюється на умовах FСА станція Правда Придніпровської залізничної дороги (продавець передає товар вказаному покупцем перевізнику в узгодженому місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця або в іншому узгодженому місці, продавець несе відповідальність за навантаження товару. Поставка вважається виконаною, коли не розвантажений з транспортного засобу продавця товар наданий в розпорядження перевізника в названому місці. До цього моменту всі ризики втрати чи пошкодження товару несе продавець). Транспортування здійснюється за рахунок Вантажоотримувача. Продукція придбана ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"МОДУС ДРАЙВ" в ПрАТ «ДКХЗ» напряму поставляється до покупця-резидента ТОВ "ДНІПРОХІМБУД" без фактичного розміщення на складах ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МОДУС ДРАЙВ".

103. Також, судом встановлено, що відповідно до умов Договору постачання №17/566 від 01.12.2017 року (діючого до 31.12.2018 року) та додатків до нього, постачання продукції покупцю ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" здійснюється на умовах FСА ст. Правда Придніпровської залізничної дороги/ЕХW склад Постачальника. ЕХW склад Постачальника, у рухомому составі Вантажоотримувача (подавець вважає виконаним свої зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому вказаному місці. Покупець несе всі види риску та витрати по переміщенню товару з території продавця до вказаного місця призначення). Пункт 3.6. Договору «Поставка продукции осуществляется партиями. Под «партией продукции» понимается переданная на условиях настоящего Договора продукции по одному транспортному документу (железнодорожной накладной / акта перевески товара).»

104. Також, під час здійснення перевірки товариством було надано акти переважування товару типової форми із зазначенням номерів вагонів, відправника, отримувача, найменування товару та ваги, відповідно яких отримувачем товару реалізованого ПрАТ «ДКХЗ» на ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" є ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ», відправником товару є саме ПрАТ «ДКХЗ».

105. Транспортування здійснюється за рахунок Вантажоотримувача. Продукція придбана ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" в ПрАТ «ДКХЗ» напряму поставляється до покупця-резидента ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» без фактичного розміщення на складах ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД".ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА"МОДУС ДРАЙВ" та ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" виступають посередниками між виробником коксохімічної продукції ПрАТ «ДКХЗ» у період 2016 - 2017 роки та підприємствами (ТОВ «Дніпрохімбуд» та ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ»), на які здійснюється вивантаження (поставка) відповідно наданих на перевірку первинних документів.

106. Згідно висновків викладених у акті, видно, що ТОВ "ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «МОДУС ДРАЙВ» та ТОВ "ОПТИМАЛ ТРЕЙД" не виконують істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) продукції (навантаження, розвантаження, зберігання) тобто не приймає на себе істотних ризиків для організації даної фінансово-господарської операції.

107. З урахуванням вищевикладених обставин, відповідач дійшов висновку про те, що застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін у цих фінансово-господарських операціях між ПрАТ «ДКХЗ» та вище перелічених підприємств-покупців суперечить пп. 14.1.71 пп. 14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

108. Отже, згідно висновків, викладених у акті перевірки від 01.03.2019 року позивач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

109. Так, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у ході перевірки контролюючим органом було досліджено реалізацію готової продукції за цінами, які на думку відповідача, є нижче собівартості, а саме коксу доменного, дрібняку коксового, газу коксового та фенолятів "А".

110. Відповідач у судовому засіданні вказав про те, що ним не було встановлено юридичної залежності /пов'язаності між ПрАТ «ДКХЗ» та вищезазначеними підприємствами покупцями (в контексті норм ст.118 Господарського кодексу України, пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України), про, що також зазначено у акті перевірки від 01.03.2019 року, проте, на думку відповідача, інформація, яка викладена в акті від 01.03.2019 року, свідчить про фактичну залежність між ПрАТ «ДКХЗ» та вищенаведеними підприємствами покупцями (в контексті норм ст.118 Господарського кодексу України, пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України).

111. Однак, вищевказані висновки відповідача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі.

112. Контролюючим органом не доведено той факт, що ціни реалізації продукції позивача не є звичайними, доказів зворотного матеріали справи не містять.

113. Доводи відповідача щодо заниження позивачем ціни реалізації товару у порівнянні з його собівартістю належними доказами по справі не підтверджені.

114. Також, відповідачем не було доведено, що позивач відповідно володів інформацією щодо рівня звичайних (ринкових) цін на аналогічні або подібні товари за аналогічних умов поставок.

115. При цьому, відповідач у своїх доводах щодо заниження позивачем ціни реалізації товару у порівнянні з його собівартістю, належними доказами не підтверджує.

116. Інформації щодо порядку формування позивачем ціни виготовлено та в подальшому реалізованого товару у відповідача відсутня.

117. Окремо слід зазначити щодо висновків викладених в акті перевірки про те, що Виробничо комерційна фірма «Модус Драйв» та ТОВ «Оптимал Трейд» не виконують істотних функцій, пов'язаних з придбанням (продажем) продукції (навантаження, розвантаження, зберігання) тобто не приймає на себе істотних ризиків для організації даної фінансово-господарської операції.

118. Так, судом встановлено, що цей висновок було зроблено відповідачем на підставі того, що продукція, придбана ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Модус Драйв» та ТОВ «Оптимал Трейд» поставляється до покупця без фактичного розміщення на складах ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Модус Драйв» та ТОВ «Оптимал Трейд», однак, слід вказати, що нормами чинного законодавства не заборонено поставку продукції до покупця без її фактичного розміщення на складах, тому вказані висновки відповідача є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах закону.

119. Щодо посилання відповідача на інформацію, яка викладена у листі Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» за вих. № 940 від 16.04.2019 року, слід зазначити про таке.

120. Так, відповідно до листа Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» за вих. № 940 від 16.04.2019 року зазначено, що рівень ціни на кокс металургійний на внутрішньому ринку України отримано згідно даних спеціалізованого видання «Металл Эксперт. Новости рынков сырья СНГ», які наведені в таблиці № 1 цього листа.

121. Проте, у зв'язку з відсутністю в наявних у ДП «Укрпромзовнішекспертиза» джерелах інформації прямих цін на коксовий дріб'язок, рівень цін на даний товар розраховувався шляхом статистичної обробки архівних даних та коригування за допомогою відповідних коефіцієнтів цін на кокс та коксовий горішок, що наведені у спеціалізованому виданні видання «Металл Эксперт. Новости рынков сырья СНГ», які наведені в таблиці № 2 цього листа.

122. Також, слід вказати, ДП «Укрпрозовнішекспертиза» було проаналізовано інформацію щодо рівня цін на продукцію, яка надана ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ПАТ «Запоріжкокс».

123. Так, судом встановлено, що ДП «Укрпромзовнішекспертиза» було проведено об'єднаний розрахунок рівня цін на кокс та коксовий дріб'язок на підставі інформації, отриманої з різних джерел, а не тільки від підприємств ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ПАТ «Запоріжкокс», тому даний лист є належним доказом, що підтверджує, що реалізація ПрАТ «ДКХЗ» протягом 2016-2017 років коксу металургійного та коксового дріб'язку здійснювалася за ринковими/звичайними цінами.

124. Твердження, відповідача, що ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та ПАТ «Запоріжкокс» реалізовують свою продукцію в основному на підприємства групи Метінвест, які є пов'язаними з ними, тобто юридично та фактично залежними не підтверджено жодними належними доказами.

125. Вищевикладене також не було спростовано відповідачем в судовому порядку під час розгляду справи.

126. Щодо доводів відповідача про те, що договори з реалізації продукції протягом перевіряємого періоду 2016-2017 роки були укладені з підприємствами-покупцями, які входять до складу фінансово-промислової групи «Метінвест», тому і ПрАТ «ДКХЗ» також входить до складу цієї фінансово-промислової групи є необґрунтовані та недоведеними.

127. Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки від 01.03.2019 року щодо відсутності економічної причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу вартість, не підтверджені належними та допустимими доказами.

128. Окрім того, слід зазначити про те, Податковий кодекс України не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв'язку з чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди.

129. Отже, висновки, викладені в акті перевірки від 01.03.2019 року про те, що у позивача відсутні економічні причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, належними доказами не підтверджені.

130. Інших доказів на спростування наведеного матеріли справи не містять.

131. Відповідачем під час розгляду справи вказані висновку суду спростовані не були.

132. Щодо порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України в частині нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціям реалізації готової продукції, слід зазначити про таке.

133. У акті перевірки від 01.03.2019 року зазначено, що визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.

134. Також, згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України (ред. чинна від 01.01.2016 року Податкового кодексу України) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

135. Згідно з положеннями пп. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за таких умов: продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі; обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично: володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14.1.219 Податкового кодексу України). Ідентичними товарами є товари, що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними товарами розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник ( пп. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

136. Отже, на думку відповідача, з урахуванням зазначених в акті перевірки обставин, застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін в даних фінансово-господарських операціях між ПрАТ «ДКХЗ» та вищевказаних підприємств покупців суперечить пп.14.1.71 пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскільки звичайна ціна на продукцію власного виробництва не може бути нижчою за фактичну собівартість кожної партії конкретного найменування продукції за відсутністю економічних причин чи ділової мети щодо укладання збиткових договорів на поставку продукції.

137. З огляду на вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що економічно обґрунтованою звичайною ціною у підприємств виробників є фактична собівартість.

138. Отже, на підставі вищезазначеного відповідач дійшов висновку, що ПрАТ «ДКХЗ» було порушено п.188.1 ст.188 з урахуванням п.14.1.71 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження бази оподаткування ПДВ на суму 441860642,82 грн. та, відповідно, суми податкових зобов'язань (за ставкою, визначеною п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України) на суму 88372129 грн., відповідно яких не складено податкові накладні та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

139. Проте, слід зазначити, що суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на таке.

140. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг визначається виходячи з договірної вартості не може бути нижче звичайних цін (в редакції, чинній з 01.01.2016 року).

141. Згідно п. п. 14.1.71 ПКУ звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

142. Отже, якщо здійснюються неконтрольовані операції - між резидентами України - звичайною ціною буде ціна зазначена сторонами в договорі.

143. Так, згідно висновків викладених в акті перевірки, видно, що контролюючий орган вважають, що економічно обґрунтованою ціною у підприємств виробників є фактична собівартість.

144. Проте, такі висновки контролюючого органу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки при визначенні бази оподаткування ПДВ відсутня залежність від собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг.

145. Окрім того, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, також належить рівень попиту на готову продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва, складські запаси продавця, наперед взяті договірні зобов'язання та інші умови і фактори, які об'єктивно впливають на формування ціни, при цьому, чинним законодавством України не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування продукції, виходячи із її собівартості.

146. Крім того, положення Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям.

147. Також, слід зазначити, що відповідно до Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України. Зокрема, в раніше існуючий текст: "При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості" внесені з 01.01.2016 року зміни: "При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін".

148. Отже, Податковий кодекс України, лише в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, визначав, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

149. Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

150. З вищенаведених приписів закону слідує, що в силу презумпції правомірності рішень платника податків, враховуючи приписи пп. 14.1.71. п.14.1. ст. 14, п.188.1 ст. 188 ПК України базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг між платниками податків є визначена ними в добровільному порядку договірна ціна, що для цілей оподаткування вважається звичайною ціною, поки контролюючим органом не доведено зворотне.

151. Отже, висновки контролюючого органу стосовно вчинення позивачем податкового правопорушення в цій частині є необґрунтованими, з тих підстав, що судом встановлено, що нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість платником здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з продажу продукції власного виробництва належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку платника та його податковій звітності, визначена сторонами правочинів договірна вартість відповідає рівню звичайних цін.

152. Також, слід вказати про те, що судом встановлено, що при проведенні перевірки контролюючим органом не здійснювався аналіз цін на продукцію позивача за період, що перевірявся, тобто контролюючим органом ринок цін не досліджувався, про що також не заперечував відповідач під час розгляду справи.

153. Таким чином, контролюючий орган не надав належних доказів, на підставі яких фактичних даних відповідачем було встановлено, що ціни, за якими позивач у періоді, що перевірявся, реалізовував продукцію власного виробництва, не є звичайними цінами, а отже відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу товариства його продукції не відповідала рівню ринкових цін.

154. Також, відповідачем в акті перевірки не наведено доводів та не надано відповідно доказів, на підтвердження того, що ціна товарів, визначена позивачем при їх реалізації не відповідає рівню звичайних цін.

155. Доказів, які б спростовували вищенаведене відповідачем надано не було.

156. Щодо доводів контролюючого органу, що ним з метою отримання інформації щодо цін на коксохімічну продукцію на ринку України в 2016-2017 роки направив листи до Головного управління статистики у Дніпропетровській області (лист від 12.02.2019 року №6921/10/28-10-46-17) та до ДП «Держзовнішінформ» Управління дослідження промислових товарів, послуг та цін (лист від 12.02.2019 року № 6920/10/28-10-46-17), проте, вказані доводи відповідача не є належними, оскільки відповіді станом на 01.03.2019 року контролюючим органом отримано так і не було, про, що також не заперечував відповідач під час розгляду справи.

157. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, висновки акту перевірки від 01.03.2019 року щодо порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та недоведеними та відповідно спростовані наявними у справі доказами.

158. Крім того, слід зазначити про те, що вказана норма закону Податкового кодексу України не містить відповідних підстав визначати результати реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення як базу оподаткування податком на додану вартість.

159. Інших доказів на спростування наведеного відповідачем надано не було.

160. Щодо застосування до ПрАТ «ДКХЗ» штрафної санкції згідно п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України в розмірі 40989392,00 гривень, слід зазначити про таке.

161. Згідно висновків викладених в акті перевірки, при продажу самостійно вироблених товарів, реалізованих нижче їх собівартості, постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни, яка не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16, над фактичною ціною.

162. Так, оскільки перевіркою встановлені порушення п.188.1 ст.188 з урахуванням п.14.1.71 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження бази оподаткування ПДВ на суму 441860 643 грн. та, відповідно, суми податкових зобов'язань (за ставкою, визначеною п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України) на суму 88372129 грн., відповідно яких не складено податкові накладні та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

163. Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

164. Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

165. Суд зазначає, що згідно пункту 120-1.2 статті 120 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

166. Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

167. Тобто, штраф згідно з пунктом 120-1.2 статті 120 ПК України може бути застосований до платника податку в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг та після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення.

168. Проте, судом встановлено, що контролюючим органом було нараховано суми податку на додану вартість, не на суми реалізації готової продукції, а на різницю між сумою реалізації та собівартістю реалізованої продукції, що відповідно виключає можливість застосування штрафу по пункту 120-1.2 статті 120 ПК України.

169. Крім того, як вже зазначено вище, відповідачем не було доведено належними доказами, що товариством були порушені вимоги п.188.1 ст.188 з урахуванням п.14.1.71 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

170. Отже, порушення позивачем вимог п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України в розмірі 40989392,00 гривень, відповідачем в судовому порядку доведено не було.

171. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що висновки зроблені за результатами перевірки, які викладені у акті перевірки 01.03.2019 року №36/28-10-46-17/05393085) є необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

172. Враховуючи викладені обставини, судом встановлено, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки № 36/28-10-46-17/05393085 від 01.03.2019 року є неналежними, тому відповідно оскаржувані позивачем рішення, а саме податкове повідомлення - рішення форми «ПН» від 03.04.2019 року №0002674617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було нараховано штрафну (фінансовими) санкцію в розмірі 40989392 гривень; податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 03.04.2019 року №0002594617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 18535720,00 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями 14828576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3707144,00 гривень; податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 03.04.2019 року №0002604617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 103024240,50 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку щ розмірі 68682827,00 гри., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34341413,50 гривень; податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 03.04.2019 року №0002614617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого ПрАТ «ДКХЗ» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1886654 гривень, які були прийняті відповідачем на підставі цього акту перевірки, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

173. Такими чином позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

174. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

175. Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

176. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

177. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

178. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

179. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

180. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

181. Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

182. Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

183. Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

184. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

185. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

186. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

187. Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем, не було доведено правомірність оскаржуваних позивачем рішень №0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року.

188. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, №0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року.

189. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

190. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

191. Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, складає 19 210,00 гривень.

192. На підставі зазначеного, керуючись статтями 205, 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року, № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року, №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року, № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002674617 (Форма "ПН") від 03.04.2019 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002614617 (Форма "В4") від 03.04.2019 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0002604617 (Форма "В1") від 03.04.2019 року.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002594617 (Форма "Р") від 03.04.2019 року.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" судові витрати у розмірі 19 210,00 гривень.

7. Позивач: Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" (51901, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Колеусівська, 1, код ЄДРПОУ 05393085).

8. Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996).

9. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

10. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

11. Повний текст рішення суду складений 03.10.2019 року.

Суддя В.В Ільков

Попередній документ

84739557

Наступний документ

84739559

Інформація про рішення:

№ рішення:	84739558
№ справи:	160/6018/19
Дата рішення:	24.09.2019
Дата публікації:	07.10.2019
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у касаційній інстанції (05.01.2021)
Дата надходження:	27.06.2019
Предмет позову:	визнання протипранвими та скасування податкових повідомлень-рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

28.01.2020 13:40	Третій апеляційний адміністративний суд
18.02.2020 15:30	Третій апеляційний адміністративний суд
09.12.2020 14:30	Касаційний адміністративний суд
17.12.2020 16:00	Касаційний адміністративний суд
05.01.2021 11:00	Касаційний адміністративний суд
28.01.2021 08:30	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
28.01.2021 11:30	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
20.05.2021 08:35	Дніпропетровський окружний адміністративний суд