Рішення від 03.10.2019 по справі 160/7628/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 рокуСправа № 160/7628/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП СТОР" до Київської міської митниця ДФС про про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- №UA100000/2019/300124/2 від 08.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00173 від 08.07.2019р.;

- №UA100000/2019/300126/2 від 11.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00179 від 11.07.2019р.;

- №UA100000/2019/300127/2 від 11.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00180 від 11.07.2019р.;

- №UA100120/2019/000041/2 від 15.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00182 від 15.07.2019р.;

- №UA100000/2019/300131/2 від 17.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00186 від 17.07.2019р.;

- №UA100120/2019/300132/2 від 18.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00188 від 18.07.2019р.;

- №UA100120/2019/300133/2 від 22.07.2019 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00189 від 22.07.2019р.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами Контракту №0103/2019 від 01.03.2019, укладеного між позивачем/покупцем та іноземною компанією ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO., LTD, Позивач подав до Київської міської митниці ДФС:

08.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/203884, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8927, пакувальний лист PACKING LIST №000-054 від 31.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-054 від 31.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-054 від 31.05.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6213452280 від 31.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№005065 від 05.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-054 від 31.05.2019, висновок експерта №ГО-1590 від 08.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість -пропозицію OFFER б/н від 31.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014626210 від 31.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №0807/1 від 08.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним Кодексом України, а саме - за ціною договору.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100000/2019/300124/2 від 08.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 31.05.2019 №000-054 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 31.05.2019 №000-054 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

У зв'язку із зазначеним рішенням, та задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС з письмовою заявою та надав митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

11.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/204176, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8946, пакувальний лист PACKING LIST №000-056 від 08.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-056 від 08.06.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6213452442 від 08.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№005096 від 10.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-056 від 08.06.2019, висновок експерта №ГО-1618 від 11.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 08.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627400 від 08.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1107/2 від 11.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100000/2019/300126/2 від 11.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 08.06.2019 №000-056 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 08.06.2019 №000-056 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

11.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/204177, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8947, пакувальний лист PACKING LIST №000-055 від 08.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-055 від 08.06.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6213452440 від 08.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№005099 від 10.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-055 від 08.06.2019, висновок експерта №ГО-1618 від 11.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 08.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627401 від 08.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1107/3 від 11.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100000/2019/300127/2 від 11.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 08.06.2019 №000-055 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 08.06.2019 №000-055 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

У зв'язку із зазначеним рішенням та задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС з письмовою заявою та надав митному органу гарантію у вигляді грошової застави відповідно до розділу Х цього Кодексу з визначеним строком її дії, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів.

15.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/204472, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8960, пакувальний лист PACKING LIST №000-057 від 08.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-057 від 08.06.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206897290 від 08.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002720 від 12.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-057 від 08.06.2019, висновок експерта №ГО-1635 від 15.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 08.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627413 від 08.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1507/1 від 15.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100120/2019/000041/2 від 15.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 08.06.2019 №000-057 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 08.06.2019 №000-057 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

17.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/204678, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8966, пакувальний лист PACKING LIST №000-059 від 06.06.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-059 від 06.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-059 від 06.06.2019, коносамент BILL OF LADING №GO119051446 від 06.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002750 від 15.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-059 від 06.06.2019, висновок експерта №ГО-1642 від 16.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 06.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627307 від 06.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1707/3 від 17.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100000/2019/300131/2 від 17.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 06.06.2019 №000-059 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 06.06.2019 №000-059 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

18.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/204802, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8972, пакувальний лист PACKING LIST №117/19-01 від 09.06.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №117/19-01 від 09.06.2019 (код документу 0325), рахунок-фактуру ІNVOICE №117/19-01 від 09.06.2019, коносамент BILL OF LADING №MRFB19060989 від 09.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002772 від 18.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №117/19-01 від 09.06.2019, висновок експерта №ГО-1657 від 18.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 09.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №5716310074151 від 09.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1807/1 від 18.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100120/2019/300132/2 від 18.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 09.06.2019 №117/19-01 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 09.06.2019 №117/19-01 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

22.07.2019р. електронну митну декларацію №UA100120/2019/205052, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, в тому числі: декларацію митної вартості за №8986, пакувальний лист PACKING LIST №000-060 від 10.06.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-060 від 10.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-060 від 10.06.2019, коносамент BILL OF LADING №SXE19060243 від 10.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002786 від 19.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-060 від 10.06.2019, висновок експерта №ГО-1671 від 22.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 10.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627445 від 10.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №2207/1 від 22.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA100120/2019/300133/2 від 22.07.2019 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Змістом винесеного рішення відповідач повідомив про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) згідно інвойсу від 10.06.2019 №000-060 товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; 2) відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсу від 10.06.2019 №000-060 товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); 3) декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

Також позивач додатково зазначив про те, що оскаржувані рішення Київської міської митниці ДФС є протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання. А тому такі рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

10.09.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Київська міська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Також зазначено, що відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Представником відповідача зазначено про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору. Відтак, митна вартість імпортованого товару була визначена ним за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України.

13.09.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач в повному обсязі виконав приписи ст. 53 МК України і надав відповідачу достовірні відомості про визначення митної вартості, які грунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

23.09.2019 року відповідачем подано заперечення, у яких вказано про те, що оскільки при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською міською митницею ДФС визначено митну вартість з використанням розумних засобів та на основі даних, наявних у митного органу.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 16.09.2019 року представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

16.09.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст.205, 243 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (далі - Позивач або Покупець) та іноземною компанією ZHEJIANG MACHINERY CO., LTD (далі - Продавець) 01 березня 2019 року укладено зовнішньоекономічний Контракт №0103/2019. За умовами даного Контракту: Продавець продав, а Покупець купив товари, кількість яких, а також асортимент, ціна, загальна вартість і умови поставки зазначені в інвойсах на кожну партію товару відповідно. Ціни на товар встановлюються в доларах США, включаючи вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування та ін.). Загальна сума цього контракту складається із сум, виставлених Продавцем і оплачених покупцем рахунків, і становить не менше 3000000 доларів США. Відправником вантажу за контрактом може виступати третя особа. Розрахунки за поставлений товар здійснюються в доларах США перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 6 (шести) місяців з моменту поставки товару.

Відповідно до укладеного Контракту, Покупець замовив, а Постачальник поставив товар на суму 40957,54 USD відповідно до ІNVOІCE №000-054 від 31.05.2019, на суму 25780,50 USD (доларів США) відповідно до ІNVOІCE №000-056 від 08.06.2019, на суму 25596,90 USD (доларів США) відповідно до ІNVOІCE №000-055 від 08.06.2019, на суму 8795,55 USD (доларів США) відповідно до ІNVOІCE №000-057 від 08.06.2019, на суму 42770,63 USD (доларів США) відповідно до ІNVOІCE №000-059 від 06.06.2019, на суму 34969,40 USD (доларів США) відповідно до ІNVOІCE №117/19-01 від 09.06.2019, на суму 31159,44 USD (доларів США) відповідно до ІNVOІCE №000-060 від 10.06.2019, назва якого, кількість, ціна та інші умови обумовлено сторонами в товаро супроводжуючих документах до зазначеного Контракту.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації (ЕМД) №UA100120/2019/203884 від 08.07.2019, №UA100120/2019/204176 від 11.07.2019, №UA100120/2019/204177 від 11.07.2019, №UA100120/2019/204472 від 15.07.2019, №UA100120/2019/204678 від 17.07.2019, №UA100120/2019/204802 від 18.07.2019, №UA100120/2019/205052 від 22.07.2019, у якій митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст.57, 58 МК України.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митних деклараціях:

- №UA100120/2019/203884 від 08.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8927, пакувальний лист PACKING LIST №000-054 від 31.05.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-054 від 31.05.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-054 від 31.05.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6213452280 від 31.05.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№005065 від 05.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-054 від 31.05.2019, висновок експерта №ГО-1590 від 08.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість -пропозицію OFFER б/н від 31.05.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014626210 від 31.05.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №0807/1 від 08.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

- №UA100120/2019/204176 від 11.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8946, пакувальний лист PACKING LIST №000-056 від 08.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-056 від 08.06.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6213452442 від 08.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№005096 від 10.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-056 від 08.06.2019, висновок експерта №ГО-1618 від 11.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 08.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627400 від 08.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1107/2 від 11.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

- №UA100120/2019/204177 від 11.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8947, пакувальний лист PACKING LIST №000-055 від 08.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-055 від 08.06.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6213452440 від 08.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№005099 від 10.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-055 від 08.06.2019, висновок експерта №ГО-1618 від 11.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 08.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627401 від 08.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1107/3 від 11.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

- №UA100120/2019/204472 від 15.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8960, пакувальний лист PACKING LIST №000-057 від 08.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-057 від 08.06.2019, коносамент BILL OF LADING №COSU6206897290 від 08.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002720 від 12.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-057 від 08.06.2019, висновок експерта №ГО-1635 від 15.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 08.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627413 від 08.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1507/1 від 15.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

- №UA100120/2019/204678 від 17.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8966, пакувальний лист PACKING LIST №000-059 від 06.06.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-059 від 06.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-059 від 06.06.2019, коносамент BILL OF LADING №GO119051446 від 06.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002750 від 15.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-059 від 06.06.2019, висновок експерта №ГО-1642 від 16.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 06.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627307 від 06.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1707/3 від 17.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

- №UA100120/2019/204802 від 18.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8972, пакувальний лист PACKING LIST №117/19-01 від 09.06.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №117/19-01 від 09.06.2019 (код документу 0325), рахунок-фактуру ІNVOICE №117/19-01 від 09.06.2019, коносамент BILL OF LADING №MRFB19060989 від 09.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002772 від 18.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №117/19-01 від 09.06.2019, висновок експерта №ГО-1657 від 18.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 09.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №5716310074151 від 09.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №1807/1 від 18.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості;

- №UA100120/2019/205052 від 22.07.2019р.: декларацію митної вартості за №8986, пакувальний лист PACKING LIST №000-060 від 10.06.2019, рахунок-проформу РROFORMA-ІNVOICE №000-060 від 10.06.2019, рахунок-фактуру ІNVOICE №000-060 від 10.06.2019, коносамент BILL OF LADING №SXE19060243 від 10.06.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№002786 від 19.07.2019, документ про походження товару (Declaration of origin) ІNVOICE №000-060 від 10.06.2019, висновок експерта №ГО-1671 від 22.07.2019р. Дніпропетровської торгово-промислової палати, некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - пропозицію OFFER б/н від 10.06.2019, страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYIE10007637014627445 від 10.06.2019, контракт №0103/2019 від 01.03.2019, інші некласифіковані документи - зокрема: лист №2207/1 від 22.07.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення не заперечує.

Дані, що наведені у перелічених документах, не суперечать і висновкам Дніпропетровської Торгово-промислової палати України від 08.06.2019 №ГО-1590, від 11.07.2019 №ГО-1618, від 15.07.2019 №ГО-1635, від 16.07.2019 №ГО-1642, від 18.07.2019 №ГО-1657, від 22.07.2019 №ГО-1671, відповідно до якого дійсна ринкова вартість отриманого товару може дорівнювати контрактній і вказана на умовах поставки CIF-Oдеса.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, усіх витрат, передбачених ч.10 ст. 58 МК України, було вивчено Контракт та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення. Відповідно до п.1. Контракту від 01.03.2019 №0103/2019 ціна за одиницю товару мала зазначатись у товаро супроводжуючих документах. Змістом пункту 2 контракту передбачено, що ціну товару за цим контрактом сформовано згідно з умовами поставки, які зазначено в рахунках на відповідну партію товару. Крім того, в ціну товару включена вартість таких складових, як тара, упаковка та маркування. Під час проведення митного контролю відповідачем було звернуто увагу на те, що зазначеним пунктом не вказано про включення до ціни товару витрат на страхування та транспортування товару до митного кордону України, а тому було зроблено висновок щодо не включення витрат на страхування та транспортування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, та не була заявлена декларантом як складова митної вартості.

У зв'язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вимогу відповідача декларантом надані додаткові документи: експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 08.07.2019 №ГО-1590, страховий поліс від 31.05.2019 №PYIE1000763701462610, комерційна пропозиція від 31.05.2019 №б/н.; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 11.07.2019 №ГО-1618, страховий поліс від 08.06.2019 №PYE10007637014627400, комерційна пропозиція від 08.06.2019 №б/н; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 11.07.2019 №ГО-1618, страховий поліс від 08.06.2019 №PYE10007637014627401, комерційна пропозиція від 08.06.2019 №б/н; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 15.07.2019 №ГО-1635, страховий поліс від 08.06.2019 №PYIE10007637014627413, комерційна пропозиція від 08.06.2019 №б/н.; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 16.07.2019 №ГО-1642, страховий поліс від 06.06.2019 №PYIE10007637014627307, комерційна пропозиція від 06.06.2019 №б/н.; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 18.07.2019 №ГО-1657, страховий поліс від 09.06.2019 №100716224151151172, комерційна пропозиція від 09.06.2019 №б/н.; експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 22.07.2019 №ГО-1671, страховий поліс від 10.06.2019 №PYIE10007637014627445, комерційна пропозиція від 10.06.2019 №б/н.

Також на вимогу відповідача декларант надав повідомлення про відмову у подачі інших додаткових документів.

Перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність наступних розбіжностей: згідно інвойсів товари постачаються в Україну морським транспортом на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс-2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов'язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття; відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсів товар поставляється на умовах CIF-Oдеса (термін CIF «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт); декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч.6 ст.54 МК України відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у їх митному оформленні за митною вартістю, заявленою декларантом. І відповідач виніс рішення №UA100000/2019/300124/2 від 08.07.2019р., №UA100000/2019/300126/2 від 11.07.2019р., №UA100000/2019/300127/2 від 11.07.2019р., №UA100120/2019/000041/2 від 15.07.2019р., №UA100000/2019/300131/2 від 17.07.2019р., №UA100120/2019/300132/2 від 18.07.2019р., №UA100120/2019/300133/2 від 22.07.2019р. про коригування митної вартості товарів відповідно до статті 64 МК України. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач обрав декларації від 19.03.2019 №UА100120/2019/195115, від 23.05.2019 №UА100120/2019/200235, від 03.07.2019 №UА110190/2019/506195, від 23.04.2019 №UА100210/2019/096248, від 26.03.2019 №UА125250/2019/803283, від 23.04.2019 №UА100210/2019/096248, від 25.01.2019 №UА100120/2019/188291, від 29.01.2019 №UА100120/2019/188769, від 26.03.2019 №UА100210/2019/094939, від 21.06.2019 №UА100120/2019/202623, від 21.05.2019 №UА500010/2019/012559, від 06.02.2019 №UА500010/2019/002567, від 11.03.2019 №UА110190/2019/502330, від 27.05.2019 №UА500010/2019/013364, від 16.05.2019 №UА500120/2019/004662, від 03.05.2019 №UА500020/2019/004713, від 19.07.2019 №UА500010/2019/019337, від 20.06.2019 №UА500170/2019/14590, від 11.04.2019 №UА100120/2019/197015, від 16.04.2019 №UА125250/2019/804219.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року».

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту. А відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування).

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF ("вартість, страхування, фрахт") означає, що Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. Додатково до цього, саме умовами терміну CIF передбачено, що на Продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов'язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

З урахуванням вказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.

Відтак, додаткових витрат на транспортування товару ТОВ "ТОП СТОР" не понесло.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.2. контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за контрактом від 01.03.2019 №0103/2019 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані ж позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем того, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови у митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу на те, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок про те, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, як вже зазначалося, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за МД від 19.03.2019 №UА100120/2019/195115, від 23.05.2019 №UА100120/2019/200235, від 03.07.2019 №UА110190/2019/506195, від 23.04.2019 №UА100210/2019/096248, від 26.03.2019 №UА125250/2019/803283, від 23.04.2019 №UА100210/2019/096248, від 25.01.2019 №UА100120/2019/188291, від 29.01.2019 №UА100120/2019/188769, від 26.03.2019 №UА100210/2019/094939, від 21.06.2019 №UА100120/2019/202623, від 21.05.2019 №UА500010/2019/012559, від 06.02.2019 №UА500010/2019/002567, від 11.03.2019 №UА110190/2019/502330, від 27.05.2019 №UА500010/2019/013364, від 16.05.2019 №UА500120/2019/004662, від 03.05.2019 №UА500020/2019/004713, від 19.07.2019 №UА500010/2019/019337, від 20.06.2019 №UА500170/2019/14590, від 11.04.2019 №UА100120/2019/197015, від 16.04.2019 №UА125250/2019/804219. При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Беручи до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300124/2 від 08.07.2019р., №UA100000/2019/300126/2 від 11.07.2019р., №UA100000/2019/300127/2 від 11.07.2019р., №UA100120/2019/000041/2 від 15.07.2019р., №UA100000/2019/300131/2 від 17.07.2019р., №UA100120/2019/300132/2 від 18.07.2019р., №UA100120/2019/300133/2 від 22.07.2019р. з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/00173, №UA100120/2019/00179, №UA100120/2019/00180, №UA100120/2019/00182, №UA100120/2019/0013086, №UA100120/2019/00188, №UA100120/2019/00189 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок про те, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд відповідно до вимог статті 139 КАС України стягує з Київської міської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (код ЄДРПОУ 41618110) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 11861,32 грн. відповідно до платіжного доручення №85 від 05.08.2019 року.

Керуючись ст. ст.2, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (код за ЄДРПОУ 41618110, адреса: вул.Лісопильна, буд.10 каб.26, м. Дніпро, 49021) до Київської міської митниці ДФС (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (код ЄДРПОУ 41618110) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 11861 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 32 коп. відповідно до платіжного доручення №85 від 05.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський

Попередній документ

84739545

Наступний документ

84739547

Інформація про рішення:

№ рішення:	84739546
№ справи:	160/7628/19
Дата рішення:	03.10.2019
Дата публікації:	07.10.2019
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (06.02.2020)
Дата надходження:	08.08.2019
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови