24 вересня 2019 року Справа № 160/6034/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., за участю секретаря судового засідання Дубовика Г.Е., за участю представника позивача - Акімової М.Д. та представника відповідача - Олійника В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта» (далі - ТОВ «Спарта», позивач) з позовними вимогами до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 14.05.2019 №ДН2030/257/НП/АВ/П;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2019 №ДН2030/2257/НП/АВ/ТД-ФС/480 про накладення штрафу у розмірі 4 256 460 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана постанова винесена на підставі необґрунтованих висновків відповідача про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудового договору з найманими фізичними особами. Позивач зазначає, що між ТОВ «Спарта» та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 укладено цивільно-правові договори, предметами яких є: надання послуг щодо підготовки документів до архівного зберігання, демонтажу водяного бака, очищенню території підприємства від опалого листя та сміття, прибиранню території підприємства, прибудинкової території, під'їздних доріг від снігу, реставрації та фарбуванню воріт ремонтного боксу, прибиранню сміття з будівлі управління підприємства, наведення порядку на клумбових територіях підприємства, ремонт технологічного устаткування на території підприємства, відновлення зношених деталей устаткування на території підприємства, підсобних робіт на території підприємства, ремонтні роботи в арматурному цеху, прибирання (очистка) підкранових колій дільниці, підсобні роботи в цеху №5, рубка та заготівля дров для потреб підприємства, прибирання складських приміщень та майданчиків, ремонт електроустаткування, перевірка стану та налагодження електричного обладнання (верстатів) арматурної дільниці, налагодження електроустаткування трансформаторних підстанцій, відновлення електропроводки в побутових приміщеннях, прибирання території формовочної дільниці, виконання робіт на газонокосарці на території підприємства, реставрації та фарбуванню воріт ремонтного боксу, заготівля (рубка) дров, підсобні роботи в цеху №5, рубання дров і топка печей, вивантаження сміття з території підприємства, налаштуванню компресорних установок, слюсарні роботи по ремонту устаткування.
Позивач зазначає, що оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, зроблені без урахування всіх істотних обставин, прийнята постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 04.07.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.07.2019.
Від відповідача 16.07.2019 до суду надійшло клопотання відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготовки відзиву на позов.
В судове засідання 19.07.2019 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Розгляд справи відкладено на 02.08.2019.
До суду 22.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки фізичні особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ст. 24 КЗпП України. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача 31.07.2019 до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В судове засідання 02.08.2019 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Розгляд справи призначено на 10.09.2019.
Від позивача 21.08.2019 до суду надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 задоволено частково.
В судове засідання 10.09.2019 сторони з'явились.
Розгляд справи відкладено на 24.09.2019 для надання можливості ознайомлення позивача з відзивом на позов.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовну заяву. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи видно, що на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.04.2019 №97 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні ОСОБА_36 та ОСОБА_37 в період з 18.04.2019 по 22.04.2019 проведено інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин ТОВ «Спарта».
За результатами інспекційного відвідування складено Акт від 03.05.2019 №ДН2030/257/НП/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, яким встановлено порушення частини 1 статті 21 та частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України.
Позивачем 07.05.2019 подано Заперечення до Акту, за результатами розгляду якого, листом від 13.05.2019 №268, відповідач повідомив позивача про те, що порядок проведення інспекційного відвідування не порушено, а отже Акт складено відповідно до чинного законодавства.
На підставі Акту 03.05.2019 №ДН2030/257/НП/АВ видано припис про усунення виявлених порушень від 14.05.2019 №ДН2030/257/НП/АВ/П, а також прийнято постанову від 21.05.2019 №ДН2030/2257/НП/АВ/ТД-ФС/480 про накладення штрафу в розмірі 4 256 460 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
У даному випадку Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі -Порядок №295, діючий на час проведення інспекційного відвідування).
Відповідно до частин 4 та 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону №877).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.
Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (підпункт 5 пункту 5 Порядку №295).
Згідно пунктів 8 та 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.
Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Таким чином, з правового аналізу зазначеної вище норми права випливає, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результат, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд приходить до висновоку, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору.
Як встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ «Спарта» (замовник) та фізичними особами (виконавці) укладено цивільно-правові договори.
Умовами договорів визначений вид робіт та послуг та строк їх виконання. Також в Договорах зазначається про те, що виконавець виконує роботу на власний ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, тобто не є найманим працівником та згоден з тим, що на нього не поширюється дія норм чинного законодавства «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» та умов колективного договору «Охорона праці» розділ 4.
Договорами також встановлено, що за власним бажанням виконавець відмовляється від пропозиції адміністрації позивача працювати за трудовим договором. Означені договора не носять характеру трудових договорів і на них, відповідно, не поширюються дія норм чинного в Україні трудового законодавства та не має трудових гарантій.
Умовами Договорів передбачено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у чітко визначеному договором розмірі.
На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти здавання-приймання виконаних робіт.
Надані позивачем Договори та Акти виконаних робіт дають можливість ідентифікувати особу з якою укладено договір, встановити вид робіт, строк їх виконання та розмір винагороди за виконані роботи чи надані послуги та мають всі необхідні реквізити.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.
Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами прийому наданих послуг, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.
Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.
Враховуючи предмети укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ «Спарта» та фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ «Спарат» вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та частин 1 3 статті 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припис про усунення виявлених порушень від 14.05.2019 №ДН2030/257/НП/АВ/П та постанова від 21.05.2019 №ДН2030/2257/НП/АВ/ТД-ФС/480 про накладення штрафу у розмірі 4 256 460 грн. прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправні, а відтак підлягають скасуванню.
Також, суд відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 21 131 грн. відповідно до платіжного доручення від 05.06.2019 №871.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 14.05.2019 №ДН2030/257/НП/АВ/П.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 21.05.2019 №ДН2030/2257/НП/АВ/ТД-ФС/480 про накладення штрафу у розмірі 4 256 460 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта» судовий збір у розмірі 21 131 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текс рішення складено 27.09.2019.
Суддя О.В. Маковська