м. Вінниця
03 жовтня 2019 р. Справа № 120/2697/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.
Підставою подання вказаного позову слугувало надання позивачеві індивідуальної податкової консультації №3401/Б/ІПК/02-32-13-02 від 23.07.2019 щодо необхідності визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, яка, на думку позивача, є неправомірною та такою, що надана в порушення вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що оскільки доходу від незалежної професійної діяльності він не отримує, то відсутні умови для сплати ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також позивач переконаний, що виконання вимог податкової консультації призведе до подвійного оподаткування, що порушує його права.
Ухвалою від 27.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім того, сторонам встановлені строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати 12.09.2019, замінено первинного відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач, контролюючий орган).
12.09.2019 до Вінницького окружного адміністративного суду від контролюючого органу надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою підприємцем. Разом з тим згідно з нормами Закону України від 05.07.2012 № 5076 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Податкового кодексу України для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем. Зазначає, що ОСОБА_1, як платник єдиного внеску, з 30.07.2018 перебуває на обліку Барської ДПІ Жмеринського управління ГУ ДФС у Вінницькій області. Отже, обов'язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платник податків і як платник, єдиного внеску виникає у адвоката, якщо йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Перебуваючи на обліку у контролюючому органі, платник єдиного внеску зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на те, що він одночасно є платником єдиного внеску фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування. Крім того, відповідач зазначає, що податкові консультації за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, а також не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
23.09.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Зокрема, зазначає, що оскаржувана індивідуальна податкова консультація відображає загальне трактування норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та не розкриває зміст порушених ним (позивачем) у запиті про надання індивідуальної податкової консультації питань.
Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.
В судовому засіданні 03.10.2019 позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2019 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив таке.
18.07.2018 позивач отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВН №000287, видане Радою адвокатів Вінницької області, та взятий на облік у контролюючих органах 30.07.2018 за №2880, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 30.07.2018.
Поряд із цим, встановлено, з 01.06.2019 ОСОБА_1 працює за трудовим договором в TOB "СХК "Вінницька промислова група" (код ЄДРПОУ 33623350), що підтверджується копією трудової книжки.
10.07.2019 позивач звернувся до ГУ ДФС у Вінницькій області з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі, в якій просив пояснити, чи існує у нього обов'язок як адвоката сплачувати за себе єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в ті місяці, коли він не отримує доходи від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього сплачує роботодавець.
Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, виклавши її у листі №3401/Б/ІПК/02-32-13-02 від 23.07.2019, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 3401/Б/ІПК/02-32-13-02, в якій зазначив про необхідність визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Вважаючи вказану індивідуальну податкову консультацію протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які були досліджені в процесі розгляду адміністративної справи, суд брав до уваги такі положення матеріального законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
Згідно з п.п. 52.1-52.3 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Оцінюючи висновки відповідача, викладені в індивідуальній податкової консультації, оформленій листом №3401/Б/ІПК/02-32-13-02 від 23.07.2019, суд виходить з такого.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п. 3 цієї ж частини, застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закон №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із п. 2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (база нарахування єдиного внеску) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Системний аналіз пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 ПК України та ст.ст. 4, 7 Закону №2464-VI дає підстави для висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - юрисконсульт товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група".
Відповідно до довідки вих № SHK00000126 від 15.08.2019, що видана за підписом в.о. генерального директора ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" Яхно О.Б., за період з 01.06.2019 по 31.07.2019 за ОСОБА_1 нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8599,89 грн., а саме за червень 2019 року - 5205,20 грн., за липень 2016 року - 3394,69 грн.
Відповідно до цього суд вважає, що зміст наданої позивачу індивідуальної податкової консультації від 23.07.2019, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 3401/Б/ІПК/02-32-13-02, базується на однобокому трактуванні і застосуванні відповідних норм законодавства, причому на такому, яке здійснено не на користь платника податків і зборів.
Водночас, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп. 4.1 ст.4 ПК України).
Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.
Із системного аналізу його норм суд дійшов висновку, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.
З приводу позиції контролюючого органу про те, що платник єдиного внеску, визначений у п. 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст. 7 Закону 2464 базою нарахування єдиного внеску не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, суд зазначає таке.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Тобто, стаття цього Закону №2464-VI визначає, що платниками єдиного внеску є особи, в тому числі адвокати, які отримують дохід від своєї діяльності, а стаття 7 вказує на алгоритм обрахунку розміру такого внеску, у випадках, коли відсутній дохід у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платника податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Сєрков проти України", заява № 39766/05; справа "Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06).
Відносно доводів контролюючого органу про те, що індивідуальна податкова консультація не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Таким чином, ПК України чітко врегульовано правовий статус податкової консультації як акта індивідуальної дії, який, з огляду на вищенаведену норму процесуального законодавства може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що надана контролюючим органом податкова консультація не створює і не припиняє прав чи обов'язків позивача, оскільки, серед іншого, отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам діючого законодавства, є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що надана позивачеві індивідуальна податкова консультація від 23.07.2019, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 43401/Б/ІПК/02-32-12-02, не відповідає встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень. Відповідно до цього позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з ГУ ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплаченого ним судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Вінницькій області, викладену у листі № 3401/Б/ІПК/02-32-13-02 від 23.07.2019, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 3401/Б/ІПК/02-32-13-02.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)
Рішення у повному обсязі складено 04.10.2019
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович