м. Вінниця
01 жовтня 2019 р. Справа № 120/2196/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі територіального підрозділу - Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в оформлені та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, відмовою Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки. Дана відмова мотивована, тим що відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" оформлення та видача паспорта здійснюється у формі картки. Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом та просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків.
26.07.2019 року позивачем подано позовну заяву в новій редакції та клопотання про усунення недоліків позовної заяви, якими недоліки позовної заяви були усунені в повному обсязі.
Ухвалою судді від 29.07.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України та 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку ст. 164 КАС України, а позивачу - 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку ст. 163 КАС України.
07.08.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» позивачу була надана відповідь на звернення та роз'яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України. Отже, на думку відповідача, в рамках спірних правовідносин вимоги законодавства про звернення громадян були дотримані в повному обсязі.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачу роз'яснено, що правовідносини щодо порядку видачі паспорта громадянина України регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-УІ; Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року за № 784 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації" із змінами та доповненнями від 03.10.2018 року за № 795.
Також відповідач зазначає, що паспорт громадянина України у формі ID-картки є необхідним документом для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою та інших дій. Відтак відповідач вважає, що лист-відповідь позивачам не є рішенням суб'єкта владних повноважень відповідно до положень КАС України.
На думку відповідача, рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для обміну/видачі паспорта громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи, а саме позивача у зразковій справі.
Таким чином, відповідач вважає, що діяв на підставі та в спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
13.08.2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначила про хибність тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, тому просить його відхилити, а позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2019 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін у судовому засіданні відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.07.2002 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ. Також зазначили, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року № 806/3265/17 визнано протиправною відмову територіального підрозділу Державної міграційної служби України у видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки.
Листом № КО-8/6/0540-19 від 17.05.2019 року відповідач повідомив заявників про те, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи регулюється Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VІ (далі Закон від 20.11.2012 № 5492-УІ). Відповідно до статті 21 Закону від 20.11.2012 № 5492-VІ кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Також позивачам повідомлено, до заяви не додано судового рішення, що надбало законної сили про зобов'язання відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2.
Позивач вважає, що відповідач порушив право її неповнолітньої дитини на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом таких прав звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає, що 19.09.2018 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 21, 22 частини 1статті 4 КАС України:
- типові адміністративні справи це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
- зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог частини 10 статті 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Згідно з частини 1 статті 36 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина 6 статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з пункту 1 частини 5 статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумереску проти Румунії» (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач за своїми переконаннями відмовляється від обробки персональних даних та просить видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Відтак при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи частини 5 статті 242, частини 3 статті 291 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулися до Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, однак у цьому їм було відмовлено.
Зокрема, зміст заяви від 16.05.2019 щодо видачі паспорта та відповіді відповідача на заяву № КО-8/6/0540-19 від 17.05.2019 вказує на те, що позивачу відмовлено у видачі її неповнолітній дитині паспорта громадянина України у формі книжечки.
Крім того, факт відмови додатково підтверджується відзивом на позовну заяву, з якого видно, що відповідач заперечує можливість оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Поряд з цим, суд ще раз наголошує на тому, що право особи на отримання паспорта у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у частині 5 статті 13 Закон № 1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправними дії відповідача, що полягають у відмові неповнолітній дитині позивача - ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав вказаних осіб, суд також враховує вищезазначене рішення суду касаційної інстанції.
Так, у відповідній зразковій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Водночас за результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Відтак суд не вбачає підстав для прийняття іншого рішення у цій справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо відмови у видачі неповнолітньому ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Шаргородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати неповнолітньому ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37836770)
Шаргородський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Героїв Майдану, 296, м. Шаргород, Вінницька область, 23500)
Суддя Мультян Марина Бондівна