Справа № 521/16355/19
Номер провадження:1-кс/521/6275/19
02 жовтня 2019 року слідчий суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, українця, неодруженого, з неповною середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 28 жовтня 2010 року Малиновським районним судом міста Одеси за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
З клопотання слідчого вбачається, що 16 вересня 2019 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , керуючись прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, знаходячись, по АДРЕСА_2 , побачили секцію огорожі, що знаходилась на території Одеської СШ №64 I ступеня з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради Одеської області визначили об'єктом свого злочинного посягання майно, яке належить Одеській СШ №64 I ступеня з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради Одеської області.
У подальшому, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись по АДРЕСА_2 , побачили секцію огорожі, що знаходилась на території Одеської СШ №64 I ступеня з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради Одеської області звідки таємно викрали майно, яке належить Одеській СШ №64 I ступеня з поглибленим вивченням англійської мови Одеської міської ради Одеської області, а саме: секцію огорожі, чим завдавши збиток на загальну суму 400 гривень.
За даним фактом слідчим Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12019160470002791, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
01 жовтня 2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Слідчий Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області звернувся до суду з клопотанням, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
Слідчий у своєму клопотанні просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення, що на думку сторони обвинувачення, унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого, оскільки вважала мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, при цьому зазначив, що у будинку АДРЕСА_3 , мешкають його батьки, а він зі своєю співмешканкою проживає по АДРЕСА_1 . Також, ОСОБА_4 повідомив суду, що за фактичним місцем мешкання, а саме АДРЕСА_1 до нього приходили співробітники поліції, тобто стороні обвинувачення було відоме місце його проживання, та від органу досудового слідства він не переховувався.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201916047002791, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч 3 ст. 185 КК України.
У рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
01 жовтня 2019 року слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
Таким чином, рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Відповідно до вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішуватись абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії», справа «Харченко проти України»).
За змістом положень КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, і навести їх у мотивувальній частині ухвали.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, разом з тим під час розгляду клопотання, встановлення особи підозрюваного та загальних обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 не є особою, яка потребує в теперішній час застосуванню найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 16 вересня 2019 року, протоколами допиту потерпілого ОСОБА_9 , та свідка ОСОБА_10 , від 15 вересня 2019 року протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_9 , від 24 вересня 2019 року, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 вересня 2019 року, іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення ( рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182).
Отже, стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Про те слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором не доведено, що обґрунтовано існують ризики, що підозрюваний, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому слід зазначити, що з дня скоєння злочину ОСОБА_4 не здійснив дій направлених на незаконний вплив на потерпілого та свідка. Крім того, слідчий суддя ставить під сумнів ризик того, що ОСОБА_4 може вдатись до спроб переховуватись від слідства або суду.
Одним із аргументів прокурора те, що підозрюваний не назвав слідчому своє фактичне місце мешкання, однак цього твердження також недостатньо для застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки під час розгляду клопотання підозрюваний пояснив, що адреса постійного місця мешкання стороні обвинувачення відома, так як за місцем його мешкання приходили співробітники поліції.
Тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, не може свідчити про намір ОСОБА_4 вчинити дії які б перешкоджали кримінальному правопорушенню, при цьому слідчий суддя враховує наступне.
Як зазначено в п.143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорсткого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною,або наявність зв'язків в іншому місці ( «Панченко проти Росії»).
Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
На думку слідчого судді прокурор не навів мотивів щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Відповідно до ст.181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам вчинити певні дії, що можуть будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню, тобто існування певних ризиків для виконання завдань кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. На думку слідчого судді існують певні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вказані ризики не дають слідчому судді достатніх підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, тому виходячи з принципів гуманності, верховенства права і поваги до людської гідності, приходжу до обґрунтованого висновку про необхідність обрати ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт з забороною підозрюваному залишати житло у нічний час, а також з покладенням на підозрюваного ОСОБА_4 певних процесуальних обов'язків, які на думку слідчого судді будуть достатні для належної поведінки підозрюваного.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Слідчий суддя вбачає наявність підстав, щодо застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та вважає, що даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя також враховує презумпцію невинуватості, та обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання ОСОБА_4 (підозрюваний неодружений, однак проживає зі співмешканкою, має на утриманні батьків пенсійного віку), має постійне місце мешкання в місті Одесі. Щодо наявності судимості, то варто відмітити, що ОСОБА_4 28 жовтня 2010 року вироком Малиновського районного суду міста Одеси засуджений за ч. 2 ст. 187 ст. 69 КК України, до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з місць позбавлення волі у жовтні 2013 році, та з цього часу до кримінальної відповідальності не притягувався. Окрім того, під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує суму збитку, у заподіянні якої ОСОБА_4 підозрюється.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - не має.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне встановити заборону підозрюваному залишати житло у певний період доби, та надати таким чином ОСОБА_4 працювати.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 202, 203, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - у певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Роз'яснити підозрюваному його обов'язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки строком на шістдесят днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2)не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає (місто Одеса) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
4) утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та підозрюваним по даному кримінальному провадженню.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 днів і обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, тобто з 02 жовтня 2019 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 01 грудня 2019 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1