Справа №: 671/1286/19
03 жовтня 2019 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Павлової А.С.,
за участі секретаря судового засідання Козак Г.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
15.07.2019 акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23.09.2012 відповідач отримала кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку».
Одночасно, п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.1.5 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповiдно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованiсть за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% вiд суми позову.
Вiдповiдач не надавала своєчасно Банку грошовi кошти для погашення заборгованостi за простроченим тілом кредита, а також іншими витратами вiдповiдно до умов договору, тобто зобов'язання за вказаним договором не виконала.
У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань, відповідач станом на 12.06.2019 має заборгованість - 39806 грн. 32 коп., з яких: 15391 грн. 31 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8794 грн. 65 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12348 грн. 63 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 900 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1871 грн. 73 коп. - штраф (процентна складова).
Оскільки вирішити спір з відповідачем в добровільному порядку не вдається, позивач змушений звернутися до суду з позовом та просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати.
Ухвалою від 29.07.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд проводиться в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, справу просив розглянути без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з'явилась.Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзиву на позов не подала. Однак, 03.10.2019 відповідачем до суду було подано письмову заяву про розгляд справи без її участі. Також вказує, що вона отримала кредит і підписала анкету-заяву в 2012 році, проте не була поінформована про умови нарахування процентів та неустойки. Тому просить задовольнити позов частково - на суму 24185,96 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Підстав для відкладення справи не встановлено. Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 23 вересня 2012 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Також вона отримала 24.09.2012 банківську картку, строком дії до березня 2016 року під № НОМЕР_1 (а.с. 9, 43).
З виписки по банківським рахункам відповідача за період з 01.01.1999 по 17.07.2019 слідує, що ОСОБА_1 дійсно користувалась кредитними коштами.
Відповідач в своїй письмовій заяві визнала, що вона отримала кредит в АТ КБ «ПриватБанк», підписавши анкету-заяву і визнає позов в частині заявлених вимог на суму 24185,96 грн. - заборгованість по тілу кредиту.
За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 15391 грн. 31 коп. заборгованості за тілом кредиту та 8794 грн. 65 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту на загальну суму 24185,96 грн. визнану відповідачем, підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення решти вимог позивача з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 634 вказаного Кодексу встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках, пені та штрафах, є необґрунтованими з огляду на таке.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Із анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 23.09.2012 вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, відсутні правила надання банківських послуг, тарифи обслуговування кредитних карт, умови настання відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми, зміну умов кредитування, строки повернення кредиту, тощо.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками, пенею та штрафи за користування кредитними коштами.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів і Витягом з Умов та правил надання банківських послуг ознайомилася відповідач та розуміючи їх зміст погодилася з ними, підписуючи анкету - заяву, а також не підтверджено те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зміну процентної ставки, їх розмір та порядках нарахування.
Суд звертає увагу і на пояснення відповідача, які містяться в заяві від 03.10.2019, де зазначає про те, що її не було поінформовано про умови нарахування процентів та неустойки.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.09.2012 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТКБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Ухвалюючи дане рішення, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимога позивача стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у сумі 24185 грн. 96 коп., з яких: 15391 грн. 31 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8794 грн. 65 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Вимога ж стягнути 12348 грн. 63 коп. - нарахованої пені за прострочене зобов'язання, 900 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та 2371 грн. 73 коп. - заборгованості по судових штрафах, задоволенню не підлягає.
У зв'язку з тим, що позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 1167 гривень 18 копійок судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 549 - 552, 611-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 263, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.09.2012 в сумі 24185 гривень 96 копійок, з яких: 15391 гривня 31 копійка - заборгованість за тілом кредиту; 8794 гривні 65 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1167 гривень 18 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 04.10.2019.
Суддя Павлова А.С.