04.10.2019 Справа №607/23655/19
Справа №607/13655/19
04 жовтня 2019 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом :
- накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно, а саме земельну ділянку площею 0,0307 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125510100:01:004:0037, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,0178 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125510100:01:004:0067, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,1153 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125510100:01:004:0065, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
-накладення арешт на належні ОСОБА_3 торгово-складські приміщення, які складають у цілому комплекс загальною площею 1876,6 кв. м, що знаходяться у АДРЕСА_1 , а саме: торгово-складське приміщення цегляне, загальною площею 445 кв.м., зазначене в генплані під літерою «А», торгово-складське приміщення цегляне, загальною площею 1088,5 кв.м., зазначене в генплані під літерою «Б», торгово-складське приміщення з блоків, загальною площею 343,1 кв.м., зазначене в генплані під літерою «В».
-забороною ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії будь-які дії щодо відчуження та перереєстрації майнових прав на земельну ділянку площею 0,0307 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125510100:01:004:0037, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,0178 по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125510100:01:004:0067, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,1153 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125510100:01:004:0065, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та торгово-складські приміщення, які складають у цілому комплекс загальною площею 1876,6 кв. м, що знаходяться у АДРЕСА_1 , в саме: торгово-складське приміщення цегляне, загальною площею 445 кв.м., зазначене в генплані під літерою «А», торгово- складське приміщення цегляне, загальною площею 1088,5 кв.м., зазначене в генплані під літерою «Б», торгово-складське приміщення з блоків, загальною площею 343,1 кв.м., зазначене в генплані під літерою «В».
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що 27 листопада 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали від неї у позику 35 000 доларів США, зі сплатою 2% щомісяця від суми позики, із строком повернення до 27 листопада 2016 року. Станом на 02 жовтня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отриманих коштів не повернули. На будь-які усні прохання щодо повернення коштів не реагують. На даний час заборгованість по договору позики становить 35 000 доларів США, а також проценти за користування коштами за період з 01.12.2016 року по 30.09.2019 року у розмірі 23800 доларів США.
Отримуючи кошти у позику, останні запевняли її, що у випадку неможливості повернення коштів, їм на праві власності належать спірні земельні ділянки та нежитлове нерухоме майно, на підтвердження чого надали їй копії правовстановлюючих документів.
З огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виконали своїх зобов'язань за договором позики, у неї виникає необхідність звернення до суду із позовом про стягнення коштів. У процесі підготовки позову та збирання доказів, їй стало відомо про намір позичальників відчужити належне їм майно, з метою уникнення від виконання своїх зобов'язань у випадку примусового звернення стягнення на майно.
Посилаючись на наведене та те, що відчуження спірного майна істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав та інтересів, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1.2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання на те, що процесуальним законодавством передбачений певний вид забезпечення позову, припущення позивача про відчуження майна відповідачами, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .
Із змісту поданої заяви встановлено, що заявником необґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність забезпечення позову до його пред'явлення, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Доводи заявника про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають намір відчужити майно та в останніх наявні уже покупці є безпідставними та жодними доказами не підтвердженими.
Більше того, із матеріалів справи судом не встановлено факту наявності спору між сторонами, оскільки станом на день подання заяви про забезпечення позову, позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу не поданий, будь -які претензії щодо повернення коштів заявником позичальникам не надсилались та до матеріалів справи не долучений оригінал договору позики (розписки).
У заяві не наведено жодних доказів того, що відповідачі будуть ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.
Самі по собі доводи позивача про те, що по даний час позичальники коштів не повернули та мають намір відчужити належне їм майно, не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для утруднення виконання можливого рішення суду, ухилення відповідачів від його виконання.
Крім того, заяву про забезпечення позову подано до пред'явлення позову.
В силу вимог ст. 151 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Вказані відомості та відомості щодо відсутності обтяжень на спірне майно у заяві відсутні
Згідно з вимогами ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, а тому її слід повернути заявнику.
Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову повернути заявнику.
Роз'яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 04 жовтня 2019 року.
Суддя